Самостійне 1 | Akyshermdtek

Тема. №1. Значення і завдання предмету. Досягнення вітчизняних вчених

План

Значення предмету "Акушерство, гінекологія і штучне осіменіння сільськогосподарських тварин".
Завдання предмету.
Досягнення вітчизняних вчених у розвитку "Акушерства":

а) внесок російських і радянських вчених у розвиток предмету;

б) внесок Харківської і Львівської школи акушерів у розвиток ветеринарного акушерства.

1. Ветеринарне акушерство – (від франц. аccoucher – родити, допомагати при родах) – галузь клінічної ветеринарної медицини, що висвітлює фізіологічні та патологічні процеси, які відбуваються в організмі самок свійських тварин протягом їх репродуктивного життя, вагітності, родів та післяродового періоду, у їх статевих органах та молочній залозі.

Мета відтворювання тварин – отримання від кожної самки максимальної кількості приплоду і повне його збереження. Але часто досягненню цієї мети перешкоджають різноманітні порушення репродуктивної функції самок, які виявляються малоплідністю, неплідністю, абортами, мертвонародженістю або зниженою життєздатністю приплоду. В більшості своїй вони обумовлені організаційно-господарськими і зоотехнічними недоліками (погрішностями в годівлі, утриманні і експлуатації тварин, порушеннями правил осіменіння самок, незадовільними умовами вирощування молодняку), а також відсутністю належного ветеринарного контролю за відтворюванням.

Безпосередньою причиною зниження або повної втрати здатності самки до розмноження, а іноді і загибель її може бути патологічні процеси, що виникають під час вагітності, пологів і післяродового періоду (акушерська патологія), або хвороби статевих органів, що виявляються незалежно цих періодів (гінекологічна патологія).

Важлива роль в цій справі відводиться підвищенню рівня ветеринарного обслуговування маткового поголів'я, попередженню хвороб, своєчасному виявленню самок з акушерською і гінекологічною патологією, наданню їм кваліфікованої лікувальної допомоги.

В основі ветеринарно-зоотехнічної роботи по відтворюванню тварин повинні лежати глибокі знання фізіології та патології розмноження тварин, уміння встановити причини порушення плодючості самки і зниження життєздатності приплоду, визначити шляхи їх усунення.

Кожний вид тварин, відрізняючись особливостями будови статевих органів і фізіології розмноження, вимагає використовування в акушерській і гінекологічній практиці відповідних прийомів і методів діагностики, лікування, профілактики захворювань, стимуляції статевої функції і ін.

2.Головними завданнями акушерства нині є розробка та запровадження у практику новітніх методів профілактики та терапії неплідності і хвороб молочної залози;

Однією з головних умов розв’язання цього завдання є створення міцної кормової бази, що забезпечує правильну і повноцінну годівлю худоби. Поряд з цим важливу роль відіграє поліпшення породних і племінних якостей худоби. Багатовіковий досвід показує, що в породистих тварин, які походять від високопродуктивних батьків, як правило, значно вища продуктивність і краща віддача затрати кормів і праці, ніж у безпородної худоби.

Найефективнішим і найшвидшим засобом масового поліпшення худоби є штучне осіменіння маточного поголів’я спермою кращих племінних плідників. Звичайно, якість потомства залежить від спадкових властивостей обох батьків, але потомство самця – плідника значно більш численне, ніж потомство самки, а тому і вплив плідників на продуктивність стад набагато сильніший. Якщо при природному паруванні від самця плідника можна отримати за рік не більше 100 – 120 телят, від жеребця 50 – 60 лошат і від барана до 80 – 100 ягнят, то застосування штучного осіменіння дає можливість збільшити ці цифри в багато разів.

Отже, штучне осіменіння – це метод осіменіння самок с/г тварин за допомогою штучно взятої сперми від плідників, спеціальних інструментів під керівництвом техніка штучного осіменіння.

Застосування цього методу значно прискорює виведення нових і удосконалення існуючих порід тварин, оскільки тут велику роль відіграє використання кращих племінних плідників.

3. Значний вклад внесли ветеринарні лікарі у створення такого напрямку досліджень, що згодом став галуззю тваринництва, як штучне осіменіння. Цей метод, завдяки титанічним зусиллям наших співвітчизників І. І. Іванова, О. В. Квасницького, В. К. Милованова, І. І. Соколовської, І. В. Смирнова, став визнаним методом масового поліпшення племінних і продуктивних якостей тварин і знайшов практичне застосування у цілому світі. Чимала заслуга в його розвитку та удосконаленні належить нашим сучасникам, українським ученим Ф. І. Осташку, О. Д. Бугрову, В. Ю. Шавкуну, Б. М. Чухрію, М. Т. Плішку і багатьом іншим. Ці надбання послужили підґрунтям для розробки перспективного методу біотехнології – трансплантації ембріонів. Чимала заслуга в розвитку ветеринарного акушерства в Україні належить відомим школам ветеринарного акушерства – Львівській школі членакореспондента УААН, професора Г. В. Звєревої, що підготувала біля 100 учнів (у т. ч. професори І. Г. Мороз, В. А. Яблонський, Б. М. Чухрій, С. П. Хомин, О. І. Сергієнко, М. В. Косенко, В. І. Завірюха та ін.), Київській школі проф. І. С. Нагорного, Харківській школі проф. Д. Д. Логвинова, школі професора М. М. Оксамитного. А у 80-х роках ХХ ст. сформувався новий напрям досліджень – імунологія відтворення тварин (школа проф. В. А. Яблонського). На основі досягнень ветеринарного акушерства в 70-х роках ХХ ст. українські вчені О. І. Сергієнко та М. В. Косенко запровадили у практику тваринництва новий метод діагностики, терапії та профілактики неплідності тварин – акушерську та гінекологічну диспансеризацію. Нині ветеринарне акушерство – це важлива галузь клінічної ветеринарії, з цілим арсеналом діагностичних, терапевтичних та профілактичних заходів, що широко використовуються в практиці тваринництва. У 2000 році на базі Національного аграрного університету (НАУ) проведено першу, а в 2002 р. у Львові – другу міжнародну наукову конференцію з фізіології та патології відтворення тварин, на яких накреслено напрямки подальшого розвитку науки та практики ветеринарного акушерства.

У всіх навчальних ветеринарних закладах ІІ–ІV рівня акредитації викладається ветеринарне акушерство як окрема дисципліна, у комплексі з біотехнологією відтворення (штучне осіменіння та трансплантація ембріонів) та андрологією. На всіх факультетах ветеринарної медицини є кафедри акушерства, кожна з яких веде наукову роботу з певного напрямку акушерства.

Зокрема, очолювана проф. В. Й. Любецьким кафедра акушерства НАУ опрацьовує вузлові питання фізіології і патології відтворення тварин та методичного забезпечення дисципліни;

Кафедра акушерства та штучного осіменіння Львівської академії ветеринарної медицини ім. С. З. Ґжицького на чолі з проф. С. П. Хомином вивчає проблеми етіопатогенезу неплідності та хвороб молочної залози;

Кафедра акушерства та штучного осіменіння Білоцерківського державного аграрного університету (завідувач – проф. Г. Г. Харута) удосконалює методи сонографічної діагностики вагітності та хвороб статевої системи у самок;

Кафедра Житомирського агроекологічного університету (завідувач проф. Г. М. Калиновський) досліджує ефективність лікувально-профілактичних заходів у екологічно забрудненій зоні;

Кафедра Сумського НАУ (завідувач проф. М. І. Харенко) плідно працює в галузі фізіології та патології відтворення свиней. Дослідження названих кафедр комплексуються з роботами інших кафедр ветеринарних факультетів, їх результати висвітлюються у періодичних та фахових виданнях, заходах з профілактики та лікування акушерської патології.

На основі узагальнення досвіду боротьби з неплідністю тварин у 2000 р. колективом українських акушерів розроблені та затверджені Департаментом ветеринарної медицини МАП рекомендації з профілактики неплідності худоби.