Тема №7 Ветеринарно-санітарні вимоги при взятті сперми у

плідників.

 

План

План

1. Ветеринарно-санітарні вимоги до плідників, підставних тварин, чучел.

2. Гігієна приміщень для взяття сперми.

3. Гігієна знарядь та приладів для взяття сперми.

4. Особиста гігієна техніків по взяттю сперми, скотарів.

 

1. Бугаїв починають використовувати з 12-місячного віку. Частота їх використання залежить від їх віку та фізичного стану, умов годівлі та якості взятої сперми. Так, у молодих бугаїв до 18-місячного віку беруть не більше двох, а в дорослих – 2 - 4 еякуляти за тиждень. Сперму від бугаїв отримують за допомогою дуплетної садки – двічі через 5-7 хв. Для кращого закріплення умовних рефлексів і збереження високої активності плідників сперму в них слід брати завжди в один і той самий час (не раніше як через 2 год. після годівлі та напування). У манежі треба підтримувати тишу; присутність сторонніх осіб забороняється. Перед одержанням сперми бугаїв протягом 15-20 хв. прогулюють. До місця одержання сперми їх підводять лише тоді, коли там уже все готове для цього – підготовлено штучну вагіну, стоїть зафіксована підставна тварина або механічне чучело. Сперму від бугаїв беруть суворо за графіком. Щоб плідники, від яких не беруть сперму в цей день, не збуджувались, їх випускають на прогулянку. При групових прогулянках бугаїв не можна допускати їх стрибків один на одного. Умови утримання та використання плідників мають забезпечувати їх нормальне здоров'я та високу статеву активність якомога триваліший час. У племоб'єднаннях треба проводити заходи профілактики гальмування статевих рефлексів, а при виникненні захворювання плідників їх необхідно лікувати. При цьому категорично забороняється проводити ветеринарні обробки в манежі чи в станку для одержання сперми; для цього має бути спеціально обладнаний станок у ветеринарному блоці. Готувати баранів-плідників до парувального сезону починають за 1-1,5 міс. до початку осіменіння овець. За цей час їх привчають до садки на штучну вагіну, досліджують якість їх сперми, здійснюють заходи щодо звільнення придатка сім'яника від старих мертвих сперміїв. Для цього від них беруть спочатку по два еякуляти через 5-6 днів, а потім по два через 2-3 дні доти, поки об'єм його не становитиме 1-1,5 мл з оцінкою не нижче Г-9. Якщо серед баранів виявляються мляві, малоактивні у статевому відношенні, то їх виділяють в окрему групу, поліпшують їм умови годівлі та утримання І проводять заходи щодо посилення статевих рефлексів. Для цього їх випускають у загін з 2 - 3 вівцематками у стані охоти і при 64 виникненні статевого збудження беруть сперму на штучку вагіну або допускають природний статевий акт. Ці прийоми повторюють кілька днів підряд спочатку в загоні, а потім у племоб'єднанні чи на пункті штучного осіменіння, поки в баранів не відновиться статева активність. Разом з вівцями у загін до баранів можна підпускати енергійних баранів-пробників з підв'язаними фартухами. При появі статевого збудження у малоактивних баранів їм дозволяють зробити попередньо виокремивши пробників. Статеве навантаження на дорослих баранів у період проведення штучного осіменіння має становити 2-3 садки на день і лише в деяких випадках – при добрих годівлі і утриманні – до 4. Перші два еякуляти звичайно беруть дуплетною садкою вранці, після годівлі і після 1-1,5-год. прогулянки; 3-й (інколи і 4-ий) еякулят – у другій половині дня. Від молодих баранів за сезон осіменіння беруть 10-12 еякулятів. При зниженні статевої активності плідників їм надають відпочинок. Молодих кнурців починають привчати до садки на чучело з 6-8 міс., допускаючи не більше двох садок за декаду. З 8–10-міс. віку, коли вони досягають живої маси 130-140 кг, у них починають брати сперму. В перший парувальний сезон кнурцям дозволяють по дві садки на тиждень. Дорослих кнурів можна використовувати помірно (одна садка за 3 дні протягом парувального сезону) або інтенсивно (одна садка за 2 дні з наданням 8-10-денного відпочинку через місяць після використання). Від жеребця у парувальний сезон можна брати один, дуже зрідка – два еякуляти за день. Через кожні 6 днів їм надають одноденний відпочинок. В усіх випадках взяту сперму перевіряють під мікроскопом і в разі погіршення її якості плідникам надають відпочинок, поліпшують умови їх годівлі та утримання.

 

2. Основні ветеринарно-санітарні вимоги до пунктів (лабораторій) з штучного осіменіння

Приміщення пунктів штучного осіменіння тварин будують за типовими проектами з цегли або іншого нетеплопровідного матеріалу.

Пункт складається з лабораторії площею 10 – 12 м2, манежу для взяття сперми і штучного осіменіння самок – 35 – 40 м2 (якщо пункт штучного осіменіння працює на привізній спермі площу манежу зменшують до 25м2) та мийної кімнати.

Приміщення мають бути світлі, сухі і відповідати ветеринарно-санітарним вимогам.

За штучного осіменіння самок сільськогосподарських тварин дотримуються діючих ветеринарно-санітарних вимог.

Приміщення пункту штучного осіменіння, обладнання і територію біля нього утримують у чистоті. В тамбурі облаштовують дезкилимки який заповнюють 2 %-ним розчином каустичної соди. Щоденно після закінчення роботи підлогу в лабораторії миють 2 %-ним розчином каустичної соди. Поверхню столів, стільців, шаф обробляють 0,02 %-ним розчино фурациліну (1:5000).

У вікнах пункту штучного осіменіння облаштовують квартирки з сітками.

У лабораторії пункту штучного осіменіння забороняється: облаштовувати вікна фіранками, тримати тварин, речі, прилади, реактиви, які не використовуються за штучного осіменіння.

3. Інструменти та матеріали для осіменіння тварин за межі пункту штучного осіменіння не виносяться. Забороняється використовувати одні і ті ж самі інструменти для штучного осіменіння у благополучних і неблагополучних щодо інфекційних хвороб господарствах.

Нові інструменти та посуд миють водопровідною водою, а потім у теплих розчинах вуглекислої чи двовуглекислої соди (20 – 30 г на 1 л води). Після цього інструменти 3 – 4 рази прополіскують водопровідною та теплою дистильованою водою, висушують і стерилізують. Інструменти стерилізують кип’ятінням, автоклавуванням та сухим жаром. Допускається дезінфекція хімічними речовинами, ультрафіолетовим опроміненням та фламбуванням.

Для стерилізації скляних інструментів та посуду їх розбирають на частини, обгортають марлею, зв’язують і кладуть у стерилізатор, заповнений на 2/3 об’єму дистильованою водою. Стерилізатор закривають кришкою і кип’ятять впродовж 20 – 30 хвилин. Після охолодження знімають кришку, стерильним пінцетом дістають посуд та інструменти, струшують з них воду. Шприци-катетери складають і поршнем видаляють залишки води. Скляний посуд закривають стерильним папером.

Режим стерилізації металевих інструментів аналогічний.

Стерилізацію металевих та скляних інструментів і посуду проводять у сушильній шафі за температури +180° С впродовж 1 год.

Полімерні інструменти кладуть на стіл і стерилізують за допомогою бактерицидних ламп, розміщених на відстані 20 см від столу, впродовж 40 хв.

У польових умовах дезінфекція металевих інструментів проводиться фламбуванням їх поверхні над полум’ям спиртівки або протиранням спиртовим тампоном.

Стерилізацію приладів, що не підлягають кип’ятінню, та інструментів багаторазового використання проводять шляхом протирання їх поверхні ватним тампоном, змоченим 96° -ним спиртом.

Посудину Дюара дезінфікують на пункті штучного осіменіння один раз на рік. Залишки рідкого азоту з посудини зливають. Посудину двічі промивають 10 л води температурою +70 ºС. Після промивання заливають 96º спирт ректифікат і протирають стінки посудини марлевим тампоном. Кількість спирту залежить від марки посудини. Перед заправкою посудину промивають 3 – 4 л рідкого азоту, після чого заправляють.

 

4.  Технік працює в спецодязі. Одяг не рідше одного разу на тиждень перуть, кип'ятять і прасують, а чоботи і фартух миють і знезаражують 2%-ним розчином хлораміну або 0,02%-ним розчином фурациліну.

Технік повинен дотримуватися правил особистої гігієни, своєчасно обрізати нігті та мити руки теплою водою з милом перед і після кожного осіменіння, витирати їх чистим рушником і знезаражувати 70°-ним спиртом. Пошкодження шкіри на руках дезінфікують спиртом, а при гнійних запаленнях 5 %-ним спиртовим розчином йоду.