Млинівський Державний Технолого-Економічний коледж

Тема № 101. Гінекологічне дослідження самок

План:

1.   Суть гінекологічного дослідження

2.   Анамнестичні дані.

3.  Зовнішнє дослідження.

4.  Внутрішнє дослідження

5.   Ректальний метод дослідження.

6.  Лабораторні дослідження

 

 

1. Дослідження поголів’я є надто складним процесом, який вимагає постійної уваги. Там, де про це забувають, де пускають його на самоплив, там постійно виникають проблеми з виробництвом продукції тваринництва. Тому стан відтворення поголів’я повинен бути постійно в полі зору керівників аграрного сектора, фахівців-тваринни-ків, бо саме вони повинні керувати цим процесом.

 

Для контролю за станом відтворення поголів’я худоби, з’ясування причин неплідності, її форм і різновидностей необхідно, перш за все, володіти даними про чисельність маточного поголів’я корів і телиць парувального віку, його зміни по роках, його фізіологічний стан, патологічні зміни в їх організмі.

 

Основою гінекологічного дослідження повинна бути диспансеризація, як система заходів, спрямованих на своєчасне виявлення доклінічних і клінічних форм захворювань тварин у післяродовий період, їх профілактики і лікування.

 

Гінекологічна диспансеризація не може підміняти комплексні організаційно-гос-подарські, зооінженерні і ветеринарні заходи з профілактики неплідності і яловості в господарстві чи на фермі; вона є лише складовою частиною цих заходів.

 

Гінекологічній диспансеризації підлягають: корови, у яких не проявився статевий цикл протягом першого місяця після завершення післяотельного періоду; корови, у яких статевий цикл проявився у цей час, але вони не запліднились після першого осіменіння; телиці, у яких після досягнення фізіологічної зрілості протягом місяця не проявився статевий цикл і ті, у яких він проявляється часто, але вони не запліднюються. Проведенню гінекологічної диспансеризації передує аналіз даних акушерської диспансеризації.

 

Гінекологічне дослідження при проведенні диспансеризації складається із збирання анамнезу, об’єктивного клінічного (загального і спеціального) дослідження і лабораторного дослідження крові, виділень із матки, мазків-відбитківіз піхви, сонографії і при потребі інших досліджень.

 

2. Анамнестичні дані.

 Їх цінність і об’єктивність залежить від спостережливості та відповідальності власників та закріплених за тваринами працівників. Дані такого опитування є підставою для побудови плану та схеми дослідження тварин, дають загальну уяву про ситуацію щодо розповсюдження неплідності, її форм і причин.

 

В анамнезі треба з’ясувати: стан обліку поголів’я тварин, його продуктивність, вікову, породну характеристику; можливі звернення за ветеринарною допомогою; умови утримання, догляду і експлуатації тварин; способи осіменіння тварин, прояви статевого циклу, його тривалість і ритмічність; наявність та розповсюдження маститу; перебіг вагітності, родів і післяродового періоду; частота і характер актів сечовиділення і дефекації у досліджуваної тварини.

 

Клінічне дослідження дає можливість виявити комплекс симптомів для визначення діагнозу, перебігу захворювання, прогнозу і обґрунтування лікування. Воно складається із загального, зовнішнього і внутрішнього дослідження. Загальне дослідження тварини проводять у відповідності з прийнятою у клінічній практиці схемою. Визначають загальний стан, температуру тіла, пульс і дихання, роботу передшлунків, реакцію тварин на пальпацію і перкусію печінки, нирок, легень, стан лімфатичних вузлів, (зокрема пахових і надвим’янних) та слизових оболонок.

 

3.Зовнішнє дослідження.

 Оглядають ділянку таза: положення хвоста, кінцівок, статевої щілини, характер виділень із неї, слідів ексудату на сідничних горбах і корені хвоста, а також слизові оболонки очей і піхви.

 

4.Внутрішнє дослідження

 неплідної тварини поділяється на піхвове і ректальне.Піхвове дослідження. Тварину фіксують у станку або в стійлі, підв’язують хвіст,

 

обмивають шкіру зовнішніх статевих органів. Готують руки. Розкривши пальцями вульву, оглядають стан слизової оболонки присінку, ділянку клітора – їх колір, вологість, цілість, наявність крововиливів, висипів, ексудату.

 

Для дослідження стану слизової оболонки піхви і шийки матки користуються піхвовим дзеркалом. Воно повинно бути стерильним і відповідати розмірам статевого апарату (для корів, телиць, овець, кобил, кіз, сук). Ретельно оглядають піхвову частинну шийки матки: положення, колір, величину складок.

 

Якщо цервікальний канал виявляється закритим і в ньому виявляють характерний для вагітності слизовий корок, вагінальне дослідження припиняють і не проводять його більше аж до виключення вагітності ректальним способом.

 

Увипадках необхідності установити консистенцію новоутворень, їх зміщення, болісність окремих частин піхви, шийки матки. Застосовують пальпаторне дослідження внутрішніх статевих органів.

 

При необхідності відбирають проби ексудату або слизу, що виділяється з каналу шийки матки, для лабораторного дослідження.

 

5. Ректальний метод дослідження.

До цього часу у багатьох випадках дослідження статевих органів через пряму кишку є незамінним діагностичним методом, що дає можливість об’єктивно оцінити стан кожної ділянки матки, яєчників і яйцепроводів. При цьому визначають консистенцію тканин, реакцію на пальпацію і масаж, їх зміщення, величину і форму, локалізацію.

 

Уклінічно здорових корів шийка матки нагадує щільну еластичну трубку, що вільно зміщується, не болюча при пальпації; роги матки розміщені у тазовій порожнині, рухливі, при пальпації відсутня флуктуація, їх стінки скорочуються, між ними добре виражена боріздка, яйцепроводи важко доступні для пальпації, яєчники рухливі, щіль- но-еластичні,кругло-овальноїформи, у яких можуть бути фолікули або жовте тіло.

 

Будь-яківідхилення від фізіологічних параметрів статевих органів, виявлені при ректальному дослідженні, зобов’язують ветеринарного фахівця ретельно оцінити їх, детально описати. При повторному дослідженні через7–10днів треба порівняти обидва результати, визначити динаміку їх змін або постійність і остаточно врахувати як ознаки певного захворювання.

 

Ускладних випадках використовують додаткові спеціальні лабораторні методи досліджень, які дозволяють підтвердити клінічний діагноз, диференціювати функціональні розлади і запальні процеси. Вони дають можливість остаточно діагностувати.

 

6.Лабораторні дослідження. Досить інформативними є результати досліджень крові, вмістимого матки, що виділяється із каналу шийки,мазків-відбитківвиділень піхви, біоптату ендометрію, ендоскопії, сонографії. Вони дають можливість остаточно діагностувати стан геніталій.

 

Бактеріологічне дослідження. При підозрі на інфекційні та інвазійні ураження статевих органів обов’язково досліджують виділення із матки і абортовані плоди (кампілобактеріоз, трихомоноз, бруцельоз). Дослідження крові та її сироватки дають можливість виявити стан обміну речовин в організмі хворих, їх неспецифічну резистентність, цитологічні зміни в ній при запальних процесах в матці.