Тема № 91 Лікування і профілактика маститів.

План.

1. Комплексна терапія маститів (дієтотерапія, фізична, патогенетична, симптоматична, етіотропна).

2. Лікування корів при серозному маститі.

3. Лікування при катаральному маститі.

4. Лікування при фібринозному маститі.

5. Особливості лікування корів при гнійному та геморагічному маститі.

6. Лікування корів із специфічними маститами.

 

1. Комплексна терапія маститів

Слід зазначити, що при маститі уражається не тільки молочна залоза, а тварина в цілому. Тому лікування корів, хворих на мастит, спрямоване тільки на ліквідацію інфекційного процесу за допомогою антимікробних засобів, не може бути визнано науково обгрунтованим. З цієї точки зору найбільш прийнятною є комплексна терапія, спрямована, перш за все на відновлення нормального фізіологічного стану як молочної залози, так і організму в цілому.

​

Існують такі основні принципи комплексної терапії корів, хворих на мастит:

лікування тварини необхідно починати якомога раніше з моменту виникнення захворювання;

в період проведення терапевтичних заходів слід ретельно дотримуватися раціональні режими утримання, годівлі та доїння хворих корів;

при будь-якій формі маститу важливо домогтися найбільш повного звільнення молочної залози від патологічного секрету;

незалежно від причин і характеру запального процесу доцільно призначати патогенетичну терапію, бажано використовувати і фізіотерапію;

​

при початкових стадіях запалення молочної залози, харак теризують неясно вираженими клінічними ознаками, лікування хворих корів доцільно проводити без застосування антимікробних препаратів і особливо антибіотиків (широко використовувати патогенетичну терапію). При всіх інших формах маститу необхідно використовувати антимікробні препарати в комплексі з іншими видами терапії:

6. при важкому перебігу хвороби обов'язково застосовувати симптоматичну терапію (введення серцевих і тонізуючих засобів).

Оскільки запалення викликає больову реакцію і гальмує молокоотдачу, що створює умови для застійних явищ та інфільтрації секреторною тканини, лікування хворої тварини починають негайно після виявлення захворювання. Особливо це важливо при гострому маститі, що супроводжується відсутністю апетиту і підвищенням температури тіла. В іншому випадку, навіть при успішному лікуванні, в тканинах молочної залози наступають незворотні зміни, що тягнуть за собою часткову і навіть повну втрату молочної продуктивності.

2. Лікування при серозному маститі.

Корову ізолюють, забезпечують їй спокій, у пасовищний період переводять її на стійлове утримання, вилучають з раціону соковиті корми, зменшують даванку кон-центратів, годують лише сіном, обмежують водопій.

​

Для зменшення внутрішньотканинного тиску застосовують обережне часте здоювання (через кожні 4–6 год., крім ночі).

Для повнішого видалення секрету з ураженої частки перед її здоюванням можна ввести корові окситоцин, пітуїтрин, гіфотоцин по 5–6 ОД на 100 кг маси тіла. Перед застосуванням гормональних препаратів хвору частку спочатку здоюють вручну.

 

Піс-ля внутрішньовенного введення препаратів корову здоюють зразу, а після внутріш-ньом’язового чи підшкірного введення – через 7–10 хвилин. При затрудненні здою-вання скупченням у молочній цистерні згустків та пластівців казеїну в її порожнину вводять 50–60 мл 2 %-го розчину натрію гідрокарбонату, підігрітого до 25–30 °С, лег­ко масажують вим’я і через 20–25 хв. здоюють.

Масаж проводять знизу догори, по ходу лімфатичних судин, по 10–15 хв., 3– 5 разів на добу.

​

Масаж можна поєднувати з втиранням у шкіру вим’я кремів, мазей (креми-емульсії ДЕ, ДЕК, протимікробний крем “Доктор”, мастисан, мазь Вишневського, синтоміцинова, стрептоцидна емульсії чи інші протизапальні мазі) та лініментів. Після масажу доцільно нанести на шкіру ураженої частки аерозоль полькахтолон чи оксикорб.

​

В перші доби захворювання, для зменшення больової реакції на випотівання сироватки крові, можна застосувати холодові процедури (обливання ураженої частки холодною водою, змазування її рідкою глиною з оцтом (2–3 столових ложки на 1 л води), а з 3–5-го дня – для прискорення розсмоктування запального інфільтрату – за-стосовують тепло – накладання зігріваючої пов’язки, теплі укутування, припарки, спиртові компреси, аплікації парафіну чи озокериту, застосування тіосульфатної гріл-ки, опромінення вим’я лампою солюкс чи інфраруж і т. д. Слід пам’ятати, що темпе­ратура вим’я нижче температури тіла (32,3 °С), тому при маститі потрібно захистити орган від переохолодження. Теплові процедури, викликаючи гіперемію, активізують

обмін речовин і сприяють нейтралізації токсичних продуктів.

​

Теплові процедури можна доповни-ти відволікаючими втираннями чи за-стосуванням послаблюючих засобів.

​

 Для пригнічення розвитку увим’ї мікрофлори застосовують анти-септичні засоби. Широкого розповсю-дження у свій час набули антибіотики.Нині вважають, що їх застосування буде найефективнішим після  попереднього визначення чутливості мікроорганізмів до них. Фірма Vetoquinol випускає спеціаль-ний набір для визначення чутливості мікрофлори вим’я до 13 антибіотиків та для встановлення наявності мікоплазм і стафілококів у ексудаті з ураженої частки.

 

Якщо цього неможливо зробити, то вибирають антибіотики з широким спектром дії (цефа-лоспорини, карбеніцилін, левоміцетин або ж асоціації двох антибіотиків – з дією на грампозитивні мікроорганізми (бензилпеніцилін, ампіцилін, оксацилін, окситетраци-клін, лінкоміцин) і дією на грамнегативні мікроорганізми (гентаміцин, стрептоміцин, неоміцин, колістин). Перевагу тут віддають готовим лікарським формам, що містять індиферентну основу (рослинна олія, поліоксанова рідина, вазелінове масло) та набір активних компонентів синергічної дії (антибіотики, сульфаніламіди, нітрофурани). Нині промисловість випускає протимаститний препарат у вигляді одноразових комп-лексних ін’єкторів (ампілокс, мастилекс, лінкоміцин F, бровамаст-1 Д, бровамаст-2 Д, мастієт форт, мастисан А, мастисан Б, мастисан Е, мастаерозоль, мастикур). Препарат вводять у молочну цистерну підігрітим до 35–38 °С, 2–3 дози з тюбика чи шприца з наступним масажем вим’я двічі на добу до одужання. Якщо введення даних препара-тів не дало бажаного результату, тоді застосовують так звані препарати другого при-значення – сінулокс, нафцензал, мастисан А-форте, пенерсин. Кращі результати при маститі стрептококової етіології дає застосування мастисану А, при стафілококовому маститі – мастисану Б, Е, мастициду, мастикуру, при маститі грибкової етіології – ніс-татинові препарати.

​

При неможливості інтрацистерального введення антибіотиків можна вводити їх внутрішньом’язово. Молоко від таких корів не допускають в їжу при використанні пеніциліну, стрептоміцину, тетрацикліну, неоміцину – 48 годин, біциліну-3 – 6 діб, бі-циліну-5 – 20 діб. При внутрішньоцистернальному введенні стрептоміцину – 1 добу, пеніциліну – 2 доби, клоксациліну – 3 доби, окситетрацикліну, стрептоміцину – 5 діб, мономіцину – 7 діб. Після застосування мастаерозолю – 3 доби, мастициду, масти-лексу – 5 діб, мастисану, синулоксу – 7 діб. Слід не забувати, що при неправильному застосуванні антибіотиків, особливо великих доз, можуть виникати негативні яви-ща – індурація ураженої частки, заростання цистерни та ін.

​

Враховуючи складності застосування антибіотиків (зростання антибіотикорезис-тентності мікрофлори, забруднення молока антибіотиками і т. п.), ведеться пошук ан-тимікробних препаратів вільних від антибіотиків. На ринку ветеринарних препаратів України вже з’явилися препарати демаст, декамаст, бімастин, біомаст та ін.

 

Високоефективними є також сульфаніламідні препарати пролонгованої дії (суль-фапіридазин, сульфадиметоксин, салазопіридазин, фтазин та ін.), які вводять через кожних 24–30 годин.

 

 Патогенетична терапія полягає у нормалізації нейросудинних реакцій за до-помогою новокаїну. Новокаїн, як анестетик, не лише перериває потік нервових больо-вих імпульсів з місця ураження до кори головного мозку, але також сприяє формуван-ню якісно нового подразнення з регулюючим впливом на трофічну функцію нервової системи.

В організмі тварини новокаїн швидко розпадається під впливом ферменту прокаїнестерази на параамінобензойну кислоту та діетиламіноетанол.

​

Параамінобензойна кислота володіє вираженою вірусоцидною дією та потужною інтерферогенною здатністю, а інтерферони, як відомо, володіють іму-номоделюючими властивостями.

​

Найпростішим видом новокаїнової терапії є:

внутрішньоцистернальні: введения по 100-150 мл 0,5-0,1 %-го розчину новокаїну з інтервалом 12 годин;

внутрішньовенні введения 100-150 мл 1 %-го розчину новокаїну з інтервалом 24-48 годин;

коротка новокаїнова блокада за Д. Д. Логві-новим - 150-200 мл 0,5 %-го розчину новокаїну у надвим’яний простір над основою вим’я. При по­треб! блокаду повторюють через 48-96 годин в ді-лянку зовнішнього пахового отвору;

блокада зовнішнього соромітного шкірно-латерального нерва стегна, клубово-пахового нерва

та їх гілок за Б. А. Башкіровим. Зробивши укол між поперечними відростками 3 та 4-го поперекових хребців на відстані 7-8 см від середньої лінії тулуба, під кутом 55-60° до середньої площини тулуба, на глибину 6-9 см (до упору голки в тіло хребця) і зміс-тивши ЇЇ на 2-5 мм ін’єкують 80-100 мл 0,5 %-го розчину новокаїну в сполучно-тка-нинний простір між великим та малим поперековим м’язами. Знеболення відповідної половини вим’я наступав через 12-15 хв. і триває 2-3 години.

​

блокада черевних нервів та пограничних симпатичних стовбурів за В. В. Мосі-ним. Вводять 80-130 мл 0,5 %-го розчину новокаїну у надплевральну клітковину по-заду ніжок діафрагми (спереду останнього ребра в місці перетину жолоба, утвореного підклубово-реберними та найдовшими м’язами спини, голкою довжиною 12-15 см під кутом 30-35° до горизонтальної лінії до упору в тіло хребця з послідуючим від-хиленням голки на 5-10°);

блокада промежинних нервів за 1.1. Магдою, ввівши голку на 1,5-2 см у ді-лянці сідничної вирізки і, зміщуючи її вправо і вліво, ін’єктують 20-30 мл 3-5 %-го розчину новокаїну. Знеболення наступав через 10 хвилин. При блокадах нервів вим’я до новокаїну можна додавати антибіотики.

​

Можна застосовувати і внутрішньом’язові введения антибіотиків у дозі 3-4 тис. ОД/кг маси тіла двічі на добу протягом 2-3 днів. Необхідно пам’ятати, що новокаїно-ва терапія при будь-яких формах маститу ефективна лише на початку захворювання, коли ще не наступили незворотні зміни у залозі. Не бажано поєднувати новокаїнову терапію із застосуванням сульфаніламідних препаратів, оскільки бактеріостатична ефективність їх при цьому знижується.

​

 Із загальнотонізуючих засобів найкращі наслідки дають внутрішньовенні вве-дення глюкози, хлористого кальцію, суміші М. Г. Миролюбова (20 %-на глюкоза – 400 мл, 40 %-ий гексаметилентетрамін – 30 мл, 10 %-ий кальцію хлорид –120 мл, 20 %-ий кофеїн –10 мл).

Новокаїнову блокаду можна поєднувати з внурішньоцистеральними введеннями антимікробних препаратів.

​

3. Лікування при катаральному маститі

​

 Лікування в принципі аналогічне – ізоляція, часті здоювання, масаж лише з гори донизу, розрідження згустків казеїну інтрацистерналь-ним введенням теплого 1–2 %-го розчину натрію гідрокарбонату (50–60 мл), 0,5 %-го нашатирного спирту на молоці з наступним здоюванням через 15–20 хв., введення окситоцину чи пітуїтрину за 5–7 хв. до чергового здоювання. В. Г. Васильєв запропо-нував подвійний катетер для промивання молочної цистерни гомогенізуючим розчи-ном (натрію хлориду – 1 г, натрію бікарбонату – 2 г, натрію тетраборату – 2 г, новокаї-ну – 0,2 г, води – до 100 мл), внутрішньовим’яні введення антисептичних засобів – по 8–10 мл мастисану А, Б чи Е, по 10 мл рифацикліту чи інших (мастицид, фуравіт, мастаерозоль, дифурол А, мастивален, лактопен, неотил, аеродит, уберсан, неомаста-ерозоль).

Тривалий час основним засобом терапії маститу були антибіотики, проте з часом чутливість до них стала падати. Тим не менше, ще нині в окремих посібниках реко-мендується застосування по 100–300 тис. ОД тих антибіотиків, які володіють найви-щою ефективністю, розчинивши їх у 50–80 мл 0,5 %-го розчину новокаїну, ізотоніч-ного розчину натрію хлориду чи молока із здорової частки вим’я.

У розвинених країнах антибіотики застосовують лише при лікуванні маститу у сухостійних корів.

Новим напрямком у лікуванні маститу є застосування ферментних препаратів мікробного походження, що руйнують клітини стафілококів. Такими препаратами є створені на основі мікробів-антагоністів біосан СВ, ендобактерин, стрептоеколакт, імозим, лізомаст, лідем. Слід пам’ятати, що при наявності набряку вим’я лікарські засоби, введені крізь дійковий канал, не завжди доходять до вогнища запалення і те-рапевтична ефективність їх буває низькою. Тому внутрішньовим’яне введення проти-мікробних засобів застосовують лише при підгострих та хронічних формах маститу.

Ефективними залишаються новокаїнова та загальнотонізуюча терапія.

4. Лікування при фібринозному маститі

При фібринозному маститі керуються тими ж принципами, але масаж вим’я тут протипоказаний.

Для інтрацистернальних вливань застосовують згадані вище препарати, а також мас-тисан, мастикур, мастицид, нові препарати мастієд форте, септогель, катозал, ампіклокс.

Можна поєднувати застосування згаданих препаратів із втиранням в уражену част-ку 3–5 %-ої іхтіолової чи йодної мазі, внутрішньовенними ін’єкціями 10 %-го розчину кальцію глюконату чи кальцію хлориду в дозі 100–150 мл.

Заслуговує уваги новокаїнова терапія у всіх її формах, особливо з додаванням при внутрішньовенній та інтраартеріальній інфузії стрептоміцину, норсульфазолу.

​

5. Лікування при гнійному та геморагічному маститі

​

Лікування корів при гнійному маститі має свої особливості. При гнійно-катараль-ній формі доцільно застосувати щоденні часті здоювання (через кожні 2 год.), не мен-ше 5 разів на добу; холодні зрошення поверхні ураженої частки вим’я (для мобілізації захисних сил) із наступним здоюванням; інтрацистернальні введення 1–2 %-го натрію карбонату за 15–20 хв. до доїння, з послідуючим підшкірним чи внутрішньом’язовим введенням окситоцину чи пітуїтрину, а тоді, після здоювання, – введення в молочну цистерну 1–2 рази на добу емульсії чи суспензії – мастисану, мастикуру, мастициду або ж розчинів антибіотиків. Ефективною є автолактотерапія (5–10 мл простерилізо-ваного секрету з ураженої частки з інтервалом 48 год.). Паралельно можна застосува-ти теплову терапію чи йонофорез із 3 %-им розчином калію йодиду.

Для підсилення антисептичної дії застосовують сульфаніламіди, бактеріофаг, про-теолітичні ферменти.

При абсцесі вим’я, поряд із застосуванням таких терапевтичних прийомів, як спокій, тепло, втирання дезінфікуючих мазей, автогемотерапія, переливання крові, антибіотики, сульфаніламіди, вдаються до розтину поверхнево розміщених абсцесів (вертикально) з дренажем та аспірацією вмістимого глибоко розміщених абсцесів і заповнення порожнини абсцесу антисептиками, а також внутрішньовенних введень 40 %-го розчину глюкози (100–150 мл), 10 %-го розчину кальцію хлориду чи кальцію глюконату (100–150 мл).

У випадку розвитку флегмони вим’я тварину ізолюють, забезпечують спокій, зма-зують уражені ділянки камфорним спиртом, іхтіол-гліцерином, маззю Вишневсько-го, застосовують теплові процедури, антибіотики широкого спектра і роблять широкі розрізи флуктуючих ділянок з дренуванням їх марлею, просякнутою гіпертонічним розчином натрію хлориду, натертою подрібненою сіллю чи скипидаром.

Лікування корів з геморагічним маститом здійснюється за тими ж принципами, проте, головну увагу тут звертають на часті здоювання, втирання подразнюючих ре-човин, застосування послаблюючих солей, гексаметилен-тетраміну – по 5 г тричі на день протягом 4–6 днів, борної кислоти чи бури – по 5–10 г.

При утворенні кров’яних згустків добрі наслідки дає вливання через дійковий ка­нал 30–50 мл фізіологічного розчину натрію хлориду чи соле-содового розчину.

Внутрішньовенно вводять 10 %-ий розчин кальцію хлориду чи кальцію глюкона-ту або 40 %-ий розчин глюкози.

​

6. Лікуання  корів із специфічними маститами

​

При лікуванні корів із специфічними маститами, в першу чергу, необхідно керу-ватися відповідною інструкцією щодо даного виду захворювання і, безумовно, про-водити відповідну терапію хворої на мастит тварини.

При ящурному маститі намагаються не допустити поширення інфекції галакто-генним шляхом на паренхіму вим’я. Для цього проводять обробку афт та виразок протимікробною емульсією чи 5 %-им спиртовим розчином йоду, змазують уражені ділянки перед доїнням 3 %-им розчином новокаїну чи 3–5 %-ою новокаїновою маззю. При потребі можна вставляти у вим’я на час доїння молочний катетер після по-переднього введення окситоцину.

При лікуванні корів з актиномікозом вим’я застосовують обколювання гнійників розчинами антибіотиків. Поверхневі гнійники розтинають із старанним зрошенням розчином Люголю чи 5 %-им спиртовим розчином йоду. Per os можна задавати йо-дистий калій.

При виявленні туберкульозного маститу діють згідно інструкції з боротьби з туберкульозом.

Лікування корів з кандидамікозним маститом поки що малоефективне. На по-чаткових стадіях захворювання можна вводити інтрацистернально 0,5–1 %-ну водну суспензію ністатину чи леворину.

Лікування корів з субклінічними маститами повинно бути комплексним з вико-ристанням методів патогенетичної та етіотропної терапії. Останні найкраще вводити інтрацистернально після вечірнього доїння три дні підряд. Це збільшує тривалість адсорбції активних компонентів препарату тканинами молочної залози.

При лікуванні корів з маститами сухостійного періоду слід враховувати ту об-ставину, що корова не доїться, отже, тут можна застосовувати одноразове введення препаратів пролонгованої дії, які забезпечать високу концентрацію антибіотиків у мо-лочній залозі впродовж декількох тижнів.

У корів, хворих маститом в період запуску та сухостою, видоюють уражені частки і вводять внутрішньоцистернально мастикур, мастисан А, Б, Е, мастицид-2, біцилін-1,2,3, дифурол А, мастаерозоль, йодосан клоксацилін, оксацилін, новобіоцин, дікло-ман, нафпензал, бровамаст-С та інші препарати в поєднанні з тканинною терапією за В. П. Філатовим. Сприяє одужанню корів зволоження дійок після видоювання секре­ту 2 %-им розчином дезмолу, 70 %-им денатурованим спиртом, 1 %-им розчином хло-раміну чи 5 %-им спиртовим розчином йоду, а також заклеювання отвору дійкового каналу лейкопластиром чи антисептичною плівкою.