Млинівський Державний Технолого-Економічний коледж

Тема № 89 Видові особливості маститів.

 

План.

1. Мастити у кіз та овець.

а) причини маститу;

б) методи лікування;

1. Мастит у свиней.

а) форми маститу у свиней;

б) особливості лікування маститу у свиней

1. Молочна гарячка у свиней.

2. Синдром метрит – мастит – агалактія усвиней

3. Мастит у кобил.

а) форми маститу у кобил;

б) особливості лікування маститу у кобил

1. Мастит у собак, кішок, кролиць

 

1.  Мастит у овець. Зустрічаються тут такі ж форми маститу, як і у корів. Найчастіше мастити у овець зустрічаються в перші дні після окоту, особливо в літню спеку, коли вигорає травостій, раціон стає бідним. У овець виникає агалактія, а голодні ягнята при інтенсивному ссанні травмують вим’я. У всіх випадках захворювань у секреті за-лози виявляється патогенна мікрофлора – найчастіше це стафілококи та стрептококи, рідше кишкова паличка чи змішана мікрофлора, що накладає свій відбиток на перебіг захворювання.

​

Чітко діагностувати якусь форму маститу важко, тому що вони перебігають го-стро і одна форма переходить в іншу.

​

Так, при серозному маститі спостерігають пригнічення загального стану овець, тем¬пература тіла підвищується до 41 °С, вим’я стає почервонілим, щільним, болючим. Мо¬локо спочатку буває без видимих змін, з переходом процесу у серозно-катаральну форму в ньому виявляють пластівці казеїну. Якщо мастит набуває катарально-гнійної форми, то пригнічення зростає, температура тіла підвищується до 41,7 °С, на вим’ї виявляють нерівномірні ущільнення тканин, збільшення надвим’яного лімфатичного вузла, в гній-но-слизовому ексудаті з ураженої половини вим’я з’являються домішки крові.

​

Лікування: хворих овець ізолюють, приміщення, де вони утримувалися, де-зінфікують, застосовують коротку новокаїнову блокаду за Д. Д. Логвиновим (40– 60 мл 0,5 %-го розчину новокаїну спереду, а козам – ззаду вим’я з додаванням 600 тис. ОД біциліну-3) з повторенням, при потребі, через 3–4 дні. Блокаду мож-на поєднувати з інтрацистернальним введенням біциліну-3 в дозі 600 тис. ОД чи біциліну-5 – 1500 тис. ОД.

​

Із специфічних маститів у овець зустрічаються стафілококовий, пастерельозний та інші.

​

2. Мастити у свиней виникають на ґрунті інфікування залози, найчастіше лімфоген-но – через пошкодження шкіри зубами поросят, рідше – галактогенно і гематогенно; найчастіше у свиноматок виявляють серозне, катаральне чи гнійно-катаральне запален-ня окремих пакетів, іноді в них утворюється багато дрібних чи 1–2 великих абсцеси.

​

Клінічні ознаки. Як правило, хвороба обмежується однією залозистою долею, рід-ше половиною вим’я чи ще рідше уражає обидві половини і перебігає у гнійно-ката-ральній формі. Запалена ділянка буває почервонілою, гарячою, болючою, запалені пакети – збільшеними у 1,5–4 рази, щільними, соски – набубнявілі. Шкіра на ураже-ній ділянці напружена, блискуча, складки розгладжені. Видавлюваний із соска секрет водянистий з пластівцями та згустками казеїну чи навіть домішками гною, іноді ро-жевуватий. При гнійному запаленні в ураженій ділянці виявляють дрібні гнійники або ж 1–2 великих абсцеси. Свиноматка при цьому відмовляється від корму, лежить на боці і не реагує на зовнішні подразнення.

​

При гангрені залозистого пакету процес швидко охоплює всю половину вим’я. При тривалому перебігу будь-якої форми маститу наступає індурація ураженого па­кета. Прихований мастит характеризується гіпогалактією.

​

Лікування: ізоляція тварини, надання їй спокою, обмеження водопою, часті здо-ювання, краще після попереднього введення окситоцину, масаж залози з камфорними препаратами, іхтіоловою та іншими мазями (при гнійному маститі мазь наносять без втирання).

​

Не допускати поросят до ссання уражених сосків. Per os задають моно­хлорид ртуті (каломель), гексаметилентетрамін, фенілсаліцилат (салол). Двічі – три-чі на добу вводять внутрішньом’язово по 400–800 тис. ОД антибіотиків широкого спектра дії. Застосовують коротку новокаїнову блокаду уражених часток, вводячи над основою кожного пакета по 30–50 мл 0,25–0,5 %-го розчину новокаїну з внесенням 100 000 ОД поліміксину та еритроміцину. Ін’єкції повторюють через 24 години. Вти-рають у тканини уражених пакетів камфорне масло, іхтіолову, камфорну, інші мазі.

​

Абсцеси розтинають і на рану накладають колодійну пов’язку. У випадку гангре­нозного маститу вдаються до ампутації ураженої частки, щоб не допустити розвитку септикопіємії.

​

3. Молочна гарячка у свиней (гострий серозний мастит). Виникає у підсисних сви­номаток в перші тижні після родів при загибелі поросят, їх слабкості, при застої моло­ка в молочній залозі і перебігає у формі серозного маститу.

​

Клінічні ознаки. Хвороба перебігає за типом інтоксикації. Тварина звичайно ле-жить на боці, не підпускає поросят, апетит відсутній, температура тіла підіймається до 41–41,5 °С. Всі молочні пакети збільшені, набряклі, болючі. Шкіра нижньої черев-ної стінки стає червоною, блискучою, гарячою. Із сосків вдається видавити дуже мало незміненого молока або його немає.

​

Лікування: 3–4 рази на день обмивають молочну залозу холодною водою, втира-ють в шкіру камфорний спирт, камфорне масло, іхтіолову, синтоміцинову, пеніцилі-нову чи іншу протимікробну мазь. Per os задають касторове масло, каломель, салол, сульфаніламідні препарати, підшкірно можна застосувати окситоцин, пітуїтрин та ін.

​

4. Синдром метрит – мастит – агалактія (ММА) є своєрідною тріадою, що вклю-чає: 1) запалення дольок молочної залози, 2) запалення матки та 3) відсутність молока у свиноматки в перші дні після опоросу. Найчастіше хворіють молоді свиноматки після опоросу, при цьому від 70–80 до 100 %.

​

Етіологія остаточно не з’ясована. Вважають, що причиною захворювання є інфек-ція, що проникла в організм внаслідок родової травми та гематогенно. Не виключають впливу гормональних розладів на ґрунті неповноцінної годівлі, недоліків утримання свиноматок. Знижена імунобіологічна реактивність свиноматок в кінці вагітності, під час родів та післяродового періоду, та висока патогенність занесених в матку мікро-організмів сприяють рознесенню їх по організму, в тому числі в молочну залозу, і розвитку інтоксикації, що проявляється характерним синдромом.

​

Патогенез. Після опоросу в геніталіях свиноматки створюються сприятливі умо-ви для розмноження мікрофлори, зростання її патогенності і набуття нових біологіч-них властивостей, тому інфекція проникає не лише в глибину статевих органів, а й в молочну залозу, що викликає інтоксикацію організму, зниження його імунобіологіч-ної реактивності, а навіть до загибелі тварини.

​

Клінічні ознаки. У випадку появи хвороби до опоросу вона перебігає безсимптом-но, лише під час опоросу народжуються муміфіковані або слаборозвинені нежиттєві поросята, що швидко гинуть. Звичайно ж після родів у свиноматок виявляють загальне пригнічення, відсутність апетиту, спрагу, підвищення температури тіла до 40,5–41 °С.

​

Хворі свиноматки лягають молочними залозами донизу і поросята не можуть їх ссати, а тому гинуть від голоду. У хворих свиноматок немає молозива та молока.

​

У частини свиноматок субклінічний мастит набирає клінічної форми, що прояв-ляється збільшенням уражених дольок молочної залози, їх набряком, ущільненням, вони гарячі, болючі, молокоутворення знижується або повністю припиняється.

​

Якщо мастит проявляється у гнійній формі, то у свиноматок виявляють дрібні гнійники чи абсцеси.

​

Одночасно у них проявляються ознаки ендометриту – виділення із статевих орга-нів катарально-гнійного смердючого ексудату (до 150 мл).

​

Діагноз ставлять на основі даних лабораторного дослідження молока (маститна проба). Для цього вводять свиноматці внутрішньовенно 10–15 ОД окситоцину, отри-мують молоко і досліджують.

​

Лікування: етіотропне, патогенетичне, загальнотонізуюче, симптоматичне. З етіо-тропних препаратів найчастіше застосовують внутрішньом’язово та внутрішньомат-ково антибіотики широкого спектра дії у формі капсул, емульсій, суспензій – стрепто-міцин, хлортетрациклін, тілозин, лефуран, неофур, діоксикан, левотетрасульфін, ле-воеритроциклін, неоміцин, ампіцилін в дозі 4–5 тис. ОД/кг маси тварини, розчинених у 0,5 %-му розчині новокаїну, підігрітих до 37–38 °С, 2–3 рази на день протягом 3–5 діб. Per os задають одну столову ложку глауберової солі. Поряд з цим застосовують часте здоювання та втирання нейтральних мазей в шкіру вим’я.

 

Для підвищення ско-ротливої функції матки та молоковіддачі вводять підшкірно окситоцин, гіфотоцин, піттуїтрин в дозі 12,5–15 ОД чи мамофізин – 7,5–9 ОД на 100 кг маси тіла, роблять внутрішньом’язові введення суметроліму в дозі 10–15 мл в комбінації з гормона­ми задньої долі гіпофізу, проводять також коротку новокаїнову блокаду (30–40 мл 0,25–0,5 %-го новокаїну разом з 200–300 тис. ОД пеніциліну) у надвим’яний простір між черевною стінкою і ураженою часткою; добрі наслідки дає внутрішньоматкове введення за допомогою приладу ПОС-5 норсульфазолу, стрептоциду по 40–50 мг/кг, розчинених в 100 мл 0,5 %-го розчину новокаїну, підігрітого до 38–40 °С. Для підви-щення антитоксичної функції печінки вводять внутрішньовенно метіонін з глюкозою, застосовують вітаміни А, D, Е, глюкозу, глюконат кальцію.

​

Профілактика. Заходи профілактики повинні скеровуватися на нормалізацію об-міну речовин поросних свиноматок, підвищення їх імунобіологічної реактивності: ретельно готувати приміщення для проведення опоросу; не допускати інфікування у свиноматок статевих шляхів та молочної залози; піддавати клінічному огляду всіх свиноматок після опоросу; можна вводити їм внутрішньом’язово суметролім з окси-тоцином.

​

5.  Мастит у кобил. Молочна залоза кобили добре захищена, вона високо віддалена від землі; позитивним чинником є природне вигодування лошати, а тому у кобил рідкі мастити.

​

Найчастіше у кобил з’являється катаральне чи гнійно-катаральне запалення по-ловини, рідше всього вим’я або ж частини, пов’язаної з однією цистерною (у кобил кожна половина вим’я розділена зовні непомітно на передню і задню частку з само-стійними системами альвеол, вивідних проток, що відкриваються біля основи дійки в 2–3 цистерни. Отже на кожній дійці є 2–3 отвори дійкових каналів).

Клінічні ознаки. Уражена частка набрякає, стає гарячою, болючою. Кобила не під-пускає до вим’я лошати. Іноді кульгає.

Видоюване молоко буває водянистим з домішками пластівців, слизу чи гною.

​

Гнійний мастит може проявлятися формуванням одного чи декількох абсцесів з норицями, заповненими гноєм.

У хворої тварини може підійматися температура тіла, зникає апетит.

Лікування. Застосовують методи терапії, що використовуються при лікуванні корів, хворих на мастит – часті здоювання, для чого можна застосувати окситоцин (20–40 ОД); обмежують водопій і переводять кобилу на сухий корм; назначають по-слаблюючі; внутрішньом’язові введення антибіотиків, коротку новокаїнову блокаду нервів за Д. Д. Логвиновим з введенням 100 мл 0,5 %-го розчину новокаїну з 300 тис. ОД пеніциліну і стрептоміцину; поряд з цим доцільно застосовувати загальнотонізую-че лікування – кальцію глюконат, норсульфазол чи етазол, тривіт або тетравіт.

​

Залежно від характеру запального процесу застосовують холод, припарки, сухе тепло. У шкіру вим’я втирають камфорне масло, камфорний спирт, іхтіолову, цинкову чи інші мазі.

​

Абсцеси – розтинають. Тварині обмежують водопій і переводять її на сухий корм.

Лоша відлучають і випоюють молоком із здорової половини чи від іншої кобили.

​

6. Мастит у собак, кішок і кролиць. Хвороба буває наслідком травми сосків з їх інфікуванням. Сприяє виникненню хвороби затримання молозива при народженні мертвого приплоду, затримання посліду, післяродові септичні процеси, інтоксикації. Рідше інфекція заноситься в молочну залозу гематогенно і перебігає у формі гнійного маститу.

​

Клінічні ознаки. У хворих тварин відмічають загальне пригнічення, підвищення температури тіла, зниження апетиту, уражені молочні пакети бувають набряклі, болю-чі, з них вдається видавити невеличку кількість секрету від слизуватого до слизисто-гнійного з домішками крові. В товщі залози можуть виникати абсцеси, що проривають-ся назовні.

 

Якщо запалення набуває гангренозного характеру, то молочна залоза стає холодною і фіолетовою або чорною. Важкі випадки хвороби закінчуються летально.

Лікування проводять за загальними принципами. Від хворої тварини відлучають на період лікування малят. При ураженні лише одного пакета Д. С. Гришко рекомен-дує наклеювати пластир на його сосок і допускати цуценят та котенят лише тоді, коли молоко прийшло до норми. В тих випадках, коли процес охопив багато пакетів, до-цільно призупинити лактацію шляхом переведення тварини на добу на 24-годинну голодну і безводну дієту з подальшим поетапним відновленням раціону на 1/4, на-ступного дня – на 1/2, ще наступного – на 3/4 і нарешті на повний раціон.

​

Медикаментозне лікування передбачає використання етіотропної, патогенетич-ної і симптоматичної терапії. Застосовують загальну антибіотикотерапію (пеніцилін, стрептоміцин та ін.) по 60–200 тис. ОД 4 рази на добу; проводять коротку новока-їнову блокаду (5–10 мл 0,25–0,5 %-го розчину новокаїну над основою пакету з по-вторенням через 2–3 дні); в тканини молочної залози легко втирають пеніцилінову, синтоміцинову та ін. мазі; при негнійному процесі застосовують зігріваючі мазі (іхті-олова, камфорна, протимаститна) чи пов’язки; при наявності абсцесів їх розтинають, присипають порожнину сульфаніламідними препаратами і лікують в подальшому з використанням антимікробних емульсій та мазей. При глибокому враженні залози, розвитку гангрени залозу ампутують.

Інфекційний (гнійний) мастит у кролиць.

 

Хвороба виникає в перші 10 днів після родів і проявляється відмовою від корму, підвищенням температури. Уражені пакети втрачають полиск, волосся на залозі буває скуйовдженим, шкіра – почервоніла, гаря-ча, болюча. У 2–3 сосках з’являються гулі та абсцеси, що можуть прориватися або ж ускладнюватися флегмоною. При цьому дійки залози збільшуються, нижня черевна стінка набрякає. Як правило, через 2–3 дні, тварина гине від септицемії.

​

Лікування. Застосовують антимікробні засоби – ін’єкції антибіотиків, перший день по 20–30 тис. ОД 2–3 рази на день, другого дня – двічі на день; коротку ново-каїнову блокаду за Д. Д. Логвиновим (введення 5 мл 0,25 %-го розчину новокаїну з додаванням 10–20 тис. ОД пеніциліну); В. Я. Нікітін отримав добрі наслідки при за-стосуванні новокаїнової блокади за В. В. Мосіним – вводячи кролиці по 5 мл 0,5 %-го розчину новокаїну з обох боків молочної залози; абсцеси розтинають і лікують як від-криту рану; мазі – не застосовують, оскільки кроленята можуть їх злизувати.