Млинівський Державний Технолого-Економічний коледж

Тема № 84. Анатомія і фізіологія молочної залози корови. Хвороби шкіри вимені, травми вимені.

План

1. Будова вимені корови

2. Секреція молока, суть процесу молокоутворння

3. Хвороби шкіри вимені

4. Травми вимені

 

1.   Будова вимені корови

Молоко утворюється у молочній залозі — вимені. Це досить склад­ний орган. Воно уздовж поділене сполучною тканиною на дві половини — праву й ліву. Кожна з цих половинок має передню й задню частини, або чверті. Останні мають по дійці, що функціонально ізольовані одна від одної. Кожна з них видоюється окремо, а повне видоювання може бути тільки тоді, коли видоєні усі чотири дійки. Буває, що в задній, а іноді у передній частині вимені розвиваються дві додаткові невеликі дійки, які, як правило, ніколи не доять.

 

Зовні вим’я корови вкрито тонкою ніжною шкірою з рідким во­лоссям. В шкірі багато жирових та потових залоз. Завдяки пластич­ності шкіра молочної залози при нагромадженні молока легко розши­рюється і легко спадає при доїнні.

 

Молочна залоза складається із залозистої тканини, або паренхі­ми. Паренхіма вимені має багато клітин, які утворюють, так звані, альвеоли. Альвеоли — дрібні бульбашки діаметром 0,1 ... 0,3 мм, їх число може сягати 2 млрд. Секреторні клітини, що безпосередньо про­дукують молоко, розміщені на внутрішніх стінках альвеол. Альвеоли утворюють скупчення по 8... 120 бульбашок, що за зовнішнім вигля­дом нагадують грона винограду.

 

Кожна альвеола має дуже вузьку молочну протоку. З’єдную­чись такі протоки утворюють молочні канали, які, в свою чергу, в напрямі до дійки з’єднуються в ширші молочні проходи і попадають у цистерну залози.

 

Молочна залоза корови має чотири окремі молочні цистерни — по одній в кожній чверті вимені. Нижче кожної з цих цистерн розташо­вана дійка, що всередині має свою молочну цистерну. Кожна цистерна молочної залози з’єднана отвором з дійковою цистерною, яка має вихід назовні через дійковий канал. На вершині дійкового каналу знаходить­ся кільцевий, або запиральний м’яз (сфінктер), який не дає молоку витікати. Під час доїння запиральний м’яз розтискується. Залежно від його розвитку дійки бувають тогодійні і м’які.

 

Вим’я оцінюють за величиною, формою, глибиною, шириною й довжиною. За розміром вим’я буває велике, мале, середнє. Вага ви­мені в окремих тварин становить від 1 до 24 кг. Для молочних корів бажане велике вим’я.

 

Кращою вважається квадратна форма вимені. Таке вим’я міцно прилягає до тіла і, як правило, не відвисає, а ззаду прикріплене високо і широко. Чверті в нього рівні й розташовані симетрично. Воно добре спадає після доїння; дійки спрямовані вертикально, однакової вели­чини, помірної довжини, циліндричної форми. Така форма вимені і дійок бажана як для ручного, так і для машинного доїння.

 

Велике значення мають також величина і форма дійок. Дійки бувають конічної або циліндричної форми з потовщенням біля основи, посередині або в кінці, довгі, короткі, середньої довжини; товсті, тонкі, середньої товщини; жорсткі й спотворені. Форма і величина дійок має велике значення при машинному доїнні. На коротких, до того ж не­рідко тонких дійках стакани не тримаються. На дуже великі й товсті дійки доїльні стакани важко надівати. Форма дійок вимені успадко­вується. Тому велике значення має відбір і підбір тварин за анатоміч­ними особливостями будови вимені.

 

2.   Секреція молока. Сутність процесу молоковиведення

 

Вим’я пронизане кровоносними та лімфатичними судинами, які подають кров, збагачену поживними речовинами, від серця до вимені, де вона розподіляється капілярами, оточуючими альвеоли. В такий спосіб клітини, що продукують молоко, забезпечуються поживними речовинами, необхідними для його виділення. “Збідніла” кров відво­диться капілярами до вен і повертається у серце.

 

Дослідженнями складу крові, що притікає до молочної залози та відтікає від неї, встановлено, що компоненти молока утворюються із тих речовин, що надходять до залози з кров’ю у вигляді попередників (у підготовленому вигляді), а саме: молочний цукор — із галактози та глюкози; білок — із амінокислот; жир — із жирних кислот та гліцери­ну. Потік крові через вим’я становить близько 90 000 дм3 в день. Тоб­то, для утворення 1 дм3 молока потрібно близько 800 ... 900 дм3 крові. Джерелом поживних речовин, з яких утворюється молоко, є корми. Такі компоненти, як альбумін, глобулін, вітаміни, мінеральні речови­ни, потрапляючи до крові практично не піддаються змінам і через мо­лочну залозу надходять у молоко. Велику роль у підготовці поперед­ників молока відіграє печінка.

 

Утворення молока у вимені відбувається протягом доби безпе­рервно. За умов правильної годівлі тварин процес синтезу молока тісно пов’язаний з його виведенням із вимені. Останнє залежить від цент­ральної нервової системи та залоз внутрішньої секреції тварин.

 

Молоко, що знаходиться в цистерні та великих молочних протоках (цистернальне молоко) видоюється легко. Фактично воно витікає пасивно після розкриття сфінктера. Утримати його корова не може. А молоко, що заповнює альвеоли та дрібні молочні протоки (альвеолярне молоко), можна видоїти тільки, якщо у тварини виникне рефлекс молоковіддачі.

 

Рефлекс молоковіддачі — складний акт, що включає зміну тону­су мускулатури молочних протоків і цистерн залози, зміну тонусу кро­воносних судин, скорочення альвеол, послаблення сфінктера тощо. При реалізації рефлексу молоковіддачі змінюється ритм деяких відділів го­ловного мозку, знижується концентрація гормонів у гіпофізі та збільшується у крові, підвищується температура та кровообіг молочної залози, зростає тиск всередині цистерни.

 

Сутність процесу виведення молока пояснюється подразнен­ням нервових закінчень (рецепторів), велика кількість яких знахо­диться в шкірі тварин. Нервові збудження рецепторів по нервовим во­локнам передаються до спинного та головного мозку та сприяють реф­лекторному виділенню гормонів, таких як окситоцин та інші, що на­копичуються у гіпофізі та з нього виділяються у кров. З током крові окситоцин потрапляє до молочної залози та активує її діяльність. Внас­лідок чого відбувається виведення молока з альвеол в протоки, а з них в цистерну вимені, звідки його й видоюють.

 

Слід пам’ятати, що окситоцин діє у суворо обмежений час — лише  5 хв, за які й потрібно видоїти корову. Потім гормон руйнується, рівень його концентрації в крові падає та рефлекс молоковіддачі згасає, що при­водить до припинення виведення молока незалежно від того, повністю видоєне молоко з вимені чи ні. Молоко, що залишилось в альвеолах та дрібних протоках видоїти звичайним способом неможливо, тому при слаб­ко вираженому рефлексі молоковіддачі тварина буде видоєна не повністю. Якщо це буде регулярно повторюватися, у корови настає порушення про­цесу молокоутворення, що зумовлює зниження молочної продуктивності. Активність рефлексу молоковіддачі, повторно викликаного, набагато нижче, а засноване на ньому доїння малоефективне.

 

Нервові збудження рецепторів впливають не лише на діяльність молочної залози, а й на інші функції організму: дихання, кровообіг, обмін речовин та на залози внутрішньої секреції. Навіть зростання і розвиток молочної залози в значній мірі залежать від дії подразників на її нервові закінчення. Тому доїння і масаж, будучи постійними под­разниками, дуже сприяють розвитку вимені.

 

Без систематичного видоювання корів процес утворення молока припиняється. Молоко синтезується у вимені переважно в проміжках між доїнням тварин. Після доїння альвеоли та дрібні канали залози поступово заповнюються молоком, а через 4...6 годин воно накопи­чується у великих протоках чвертей вимені та молочних цистернах. Утворення молока гальмується при заповненні вимені на 80...90 %. Якщо проміжок часу між доїнням корів перевищує 12...14годин, син­тез молока може припинитися, що пояснюється різким підвищенням тиску у вимені. Отже, необхідно своєчасно здійснювати доїння корів.

 

3. Багато фермерів не приділяють достатньої уваги таким утворенням, як бородавка або висяча папілома на соску або на шкірі вимені. Симптоми зовні можуть ніяк не проявлятися, тільки під час доїння можна помітити на сосках нові освіти. Бородавки можуть висіти або бути щільними, також вони бувають різних розмірів. Подібні освіти відбуваються через інфекцію в організмі, тому хворобу треба лікувати як тільки вона стала помітна.

 

Частка вимені може дивуватися папіломами через тріщини на шкіри і на сосках. Тріщини на шкірі можуть з’явитися після отелення. Якщо після народження теляти на сосках телиці стали помітні розриви і дрібні тріщини, їх потрібно змастити зволожуючими засобами. Навіть якщо з часом нарости самостійно зійдуть, інфекція з організму нікуди не дінеться – її потрібно лікувати. На сьогоднішній день існує ряд вакцин, які успішно борються з вірусами і збудниками таких захворювань.

 

4.  Поранення вимені трапляються при утриманні худоби на пасовищі в лісистій місцевості, в загородити з колючого дроту. Вони можуть бути нанесені рогами інших тварин. За ступенем пошкодження тканин рани бувають поверхневими, з порушенням цілісності шкіри та підшкірної клітковини, і проникаючими, з ушкодженням і паренхіми.

 

Рани вимені

Переважно вони бувають рваними з травмованими краями, гояться повільно і часто ускладнюються проникненням мікробів. Мікроорганізми по молочних каналах і лімфатичних судинах розповсюджуються по всій чверті або половині вимені і зумовлюють появу гнійного маститу, флегмони та інших ускладнень, що супроводжуються тяжким клінічним перебігом і нерідко повною втратою молочної продуктивності. При проникаючих ранах і свищах постійне витікання молока призводить до поступового припинення його секреції.

 

Лікування. Починають з знеболення вимені по Б.А. Баш-Кірову (7-8 мл 3%-ного розчину новокаїну на 100 кг живої маси).

 

При поверхневих ранах після ретельного очищення краї рани зшивають вузловими швами; травмовані ділянки тканин, що омертвіли краю слід попередньо оживити скарифікацію або посікти. Проникаючі рани можна зашити тільки при впевненості у відсутності в ній мікробів і після ретельного пожвавлення їх країв.