Млинівський Державний Технолого-Економічний коледж

Тема № 78 Післяродові метрити та післяродовий парез.

План

1. Післяродовий метрит

2. Класифікація післяродових метритів

3. Післяродовий парез

 

1. Післяродовий метрит - запалення матки виникає внаслідок травм і інфікування матки під час пологів, після затримки посліду, гнильного розкладання плода, ато­нії і вивороту матки. Найчастіше матка інфікується неспецифічною мікрофлорою: стрептококи, стафілококи, кишкова паличка, синьогнійна паличка, корінебактерії, псевдомонади, протей, а інколи і сапрофітні клостридії.

 

У післяпологовому періоді зустрічаються гострі катаральні, гнійно-катаральні, фібринозні, некротичні і гангренозні процеси у матці. Залежно від інтенсивності запальний процес має перебіг з переважним вражен­ням слизової оболонка матки (ендометрит), м'язової оболонки (міометрит), серозної оболонки (периметрит), маткових зв'язок та інших тка­нин, що її оточують (параметрит), а інколи охоплює і прилеглу частину очеревини (перитоніт).

 

2.

 Післяродовий гнійно-катаральний ендометрит (endometritis ригій lenta-catarrhalis puerperalis).

 

Етіологія: запалення настає на фоні субінволюції матки, затримки посліду і його несвоєчасного відокремлення, аборту, затяжних пологів,, травм матки при наданні допомоги при пологах і проходить з участю патогенної мікрофлори, яка проникає у матку із зовнішнього середо­вища через піхву і шийку матки.

Сприяють захворюванню неповноцінна годівля, особливо де4ицит каротину і вітаміну А, антисанітарні умови утримання корів після отелен­ня, проведення отелень в одному приміщенні без його зміни. За даними Ю. М. Орді на, навесні у тварин з остеодистрофією та маститом під час сухостою кількість родових та післяродових хвороб зростає до 28-89 %.

 

Патогенез. Спочатку під дією токсинів, які утворюються в процесі розпаду лохій та життєдіяльності мікроорганізмів, розвивається катар слизової оболонки матки, який закінчується видужанням або усклад­нюється розвитком гноєтворної інфекції і, розвиваючись за класичною схемою, осередок запалення переходить у гнійно-катаральний ендо­метрит.

 

Розвивається морфологічна дезорганізація структури слизової та підслизової основи у вигляді дистрофічних, атрофічних і некротичних змін, процесів склерозування.

 

У результаті набряку міометрію розривається зв'язок між клітинами міометрію, тобто руйнуються нексуси і, як наслідок, змінюється прове­дення збудження. Слабка хвиля скорочень, яка зароджується у верхівці рога матки стає ще слабшою у середині рога і майже не доходить до основи рога матки. Такий стан скоротливої діяльності міометрію поси­лює розвиток запального процесу. Розвивається інтоксикація організму продуктами розпаду ексудату.

 

Внаслідок розростання сполучної тканини м'язова оболонка потовщує­ться і межа між нею і підслизовою зникає. У патологічний процес втя­гується серозна оболонка, що дає підставу запальні процеси у матці класифікувати як метрит (В. Й. Любецький).

 

Клінічні ознаки. Захворювання реєструється здебільшого на 5-15-й дні після родів. Загальні ознаки захворювання малопомітні. У переваж­ної більшості хворих корів температура тіла, частість пульсу і дихання знаходяться у межах норми, апетит не знижується. У деяких корів спо­стерігається легка гарячка, зменшується апетит і секреція молока. Із зовнішніх статевих органів виділяється у різній кількості слизово-гнійний ексудат, який виявляють на підстилці біля тварини, у її піхві і у вигляді кірок на корені хвоста, сідничних горбах та вульві.

 

Матка хворих корів збільшена, знаходиться у черевній порожнині, має дряблі стінки тістуватої консистенції, переважно атонічна, хоча при тривалому погладжуванні може слабо скорочуватися. Інколи відзнача­ється флюктуація і болючість, яка визначається за реакцією тварини на пальпацію. Шийка матки дещо відкрита, через неї виділяється ексудат. ІІри цьому третя частина корів, хворих на ендометрит, одночасно страждають на цервіцит (ендоцервіцит). Зареєстровані також асоціації ендометриту з вагінітом, вестибулітом, вестибуловагінітом.

 

У 61 % хворих тварин яєчники мають нормальні розміри і містять жовте тіло. Зменшення розмірів і відсутність функціональних утворену в яєчниках відзначається у 28,4 %, а у 10,6 % яєчники нормальних роз­мірів і у них пальпуються фолікули діаметром від 10 до 20 мм. Стан яєчників впливає на перебіг хвороби та одужання. Реєструється посиле­на пульсація середніх маткових артерій. Статеві цикли відсутні, а якщо виявляються, то частонеповноцінні.

 

Діагностика післяродового ендометриту проводиться клінічними методами. Клінічна діагностика ґрунтується на анамнезі і акушерському дослідженні при виявленні клінічних ознак, характерних для даної фор­ми запалення матки. При ультразвуковому дослідженні на дні матки виявляються дрібні краплі рідини у вигляді темних округлих утворень.

 

Прогноз. Після настання клінічного видужання часто спостерігаються порушення функції статевих органів і тривала неплідність. Не дивно, що для зворотного розвитку зміненої структури тканин матки та для віднов­лення функції статевих органів, необхідний тривалий час. Неплідність на корову складає від 27 до 89 днів і більше. Запліднюється після видужан­ня від 62 % до 100 % тварин.

 

Післяродовий фібринозний ендометрит (endometritis puerperalis nbrinosa) звичайно має доброякісний перебіг, без серйозних порушень загального стану. При даному процесі фібрин випотіває на поверхню слизової оболонки матки, а не в її товщу і тому трофіка тканин майже не порушується. Виділяється сіро-жовтий чи сіро-бурий з пластівцями або згустками фібрину ексудат слизової консистенції.

 

Післяродовий некротичний метрит (metritis puerperalis crouposa) розвивається у результаті повного просочування фібрином слизової оболонки, а інколи і глибше розміщених шарів матки. Фібрин здавлює судини, тромбує їх, порушує трофіку тканин і викликає некроз. Некротичні тканини легко руйнуються, внаслідок чого кровоносні і лімфа­тичні судини оголюються і кровоточать, являючи собою відкриті ворота для метастазів. Часто некроз тканин розповсюджується на всі шари матки і закінчується її перфорацією.

 

Клінічні ознаки характеризуються виділенням обмеженої кількості водянистого брудно-сірого або червонуватого ексудату з домішками не­кротичних тканин і неприємним іхорозним запахом. Слизова оболонка родових шляхів суха і гаряча. Матка при ректальному дослідженні збільшена, дуже болюча, нерівномірно щільна, місцями крепітує. За­гальний стан пригнічений, апетит відсутній, значно підвищена температура, тобто виявляється клініка гострого сепсису.

 

Післяродовий гангренозний метрит (rnetritis puerpcralis gangraenosa) є ускладненням широких і глибоких травм матки анаеробною інфекцією. Це одне з найтяжчих післяпологових захворювань; супроводжується го­стрим сепсисом.

 

Клінічні ознаки: виділяється каламутний, темно-бурий або темно-сірий з іхорозним запахом ексудат з домішками некротичних частинок. Матка збільшена, атонічна, болюча, тверда, крепітує. Загальний стан тва­рини важкий; вона більше лежить, температура значно підвищена; від­значається спрага, апетит відсутній.

 

Післяродовий периметрит (perimetritis puerperalis) буває фібри­нозним і гнійним. Починається злущуванням мезотелію, відкладанням фібрину, а потім утворенням абсцесів або спайок із сусідніми тканинами. Периметрит часто є ускладненням ендометриту або сальпінгіту.

 

Клінічні ознаки характеризуються високою температурою тіла, від­мовою від корму, загальним пригніченням, утрудненим і болісним се­човипусканням, підтяганням живота. При ректальному дослідженні тва­рина відчуває біль. У кобил периметрит часто закінчується смертю від дифузного перитоніту. У корів перебіг захворювання звичайно буває підгострим; при цьому спостерігаються спайки з оточуючими органами.

 

Післяродовий параметрит (parametritis puerperalis) — запалення ши­роких маткових зв'язок і паравагінальної клітковини, яке виявляється флегмонами і абсцесами.

 

Клінічні ознаки: загальні зміни подібні до периметриту. Вульва набряк­ла, слизова оболонка піхви припухла, сечовипускання болюче; у м'яких пологових шляхах таза формуються абсцеси, які викликають болі. Ми зустрічали параметрит некробактеріозного походження у вигляді абсце­сів з локалізацією у м'яких пологових шляхах та у ділянці шийки матки.

 

3. Післяродовий парез

Хвороба з гострим перебігом, що характеризується знижен­ням вмісту кальцію в крові й тканинах, супроводжується парезом гладеньких і поперечносмугастих м'язів, паралічоподібним станом глотки, язика, кишечнику і коматозним станом. Хворіють переважно високопродуктивні корови після третього-п'ятого отелення протягом першого тижня після родів, а іноді — за один чи два дні до них. Є випадки захворювання корів через 4—5 і навіть 12 тижнів після отелення. У первісток і молодих корів хворобу практично не реєструють.

Етіологія

Хвороба поліетіологічної природи. Основними причи­нами є надлишкова кальцієва годівля у період сухостою і нестача вітаміну D.

   Патогенез

Різке зниження в крові й тканинах рівня кальцію спри­чиняє парез поперечносмугастих та гладких м'язів.

Симптоми

Пригнічення, втрата реакції на зовнішні подразники, розслаблення м'язового тонусу, залежування. У тварин швидко настає коматозний стан, хворі лежать з витягнутими кінцівками і повернутою набік головою, з'являється S-подібний вигин шиї. Чутливість шкіри і м'язів зникає. Внаслідок парезу чи паралічу глотки і язика акт ковтан­ня порушений частково або повністю, з'являється слинотеча, язик випадає з рота. Перистальтика рубця, книжки, сичуга і кишечнику не прослуховується. Виділення сечі припиняється. Частота пульсу збіль­шується до 130 ударів за 1 хв. Дихання на початку хвороби часте, в період коми — рідке, поверхневе, хрипле. Температура тіла здебіль­шого знижується до 35—36 °С, при атиповій формі хвороби зали­шається в межах норми. При рецидивах клінічні симптоми хвороби виражені менше, відзначають тривале залежування. Характерним для післяродового парезу є зниження в сироватці крові вмісту загального кальцію до 7,5 мг/100 мл (1,87 ммоль/л) і нижче.

​

Діагноз ставлять за клінічними ознаками. Диференціюють післяро­дові залежування і гіпофосфатемію, тяжку форму кетозу, пасовищну тетанію. При післяродовому залежуванні (остеодистрофії) та після­родовій гіпофосфатемії чутливість шкіри, рефлекси та "свідомість" збережені, в крові виявляють різке зниження вмісту фосфору і незнач­не — кальцію. Гостра форма кетозу супроводжується високою концен­трацією в крові, сечі та молоці кетонових тіл.

​

Лікування

Коровам внутрішньовенно вводять 10%-й розчин каль­цію хлориду в дозі 300—400 мл, 20%-й розчин глюкози в дозі 300— 400 мл у поєднанні з внутрішньом'язовим введенням 40 мл 25%-го розчину магнію сульфату і вітаміну D3. Замість олійного концентрату вітаміну D3 краще застосовувати водорозчинний препарат вітаміну D3—ліповід. Після внутрішньовенного введення розчину кальцію хлориду тварина може піднятися через 10—20 хв. Якщо дія лікарських речовин не проявляється, то введення розчину кальцію хлориду чи кальцію глю­конату повторюють у тих самих дозах через 6—8 год. Наступну ін'єкцію цих засобів можна за необхідності зробити через 24 год, повторюючи її до повного одужання тварини (1—3 рази). Для лікування внутрішньовенно вводять камагсол, глюкал, кальцимаг, бороглюконат кальцію в дозі 0,5 —1,0 мл/кг маси. Лише за відсутності препаратів кальцію нагнітають повітря у вим'я. Після появи ковтальних рухів всередину дають 200—300 г натрію або магнію сульфату, розчинених у 3—4 л води з додаванням 10—15 г іхтіолу та настойки білої чемериці. Перші 2—3 дні одужуючим коровам згодовують сіно високої якості, пійло з висівок, кормові буряки, якісний сінаж. На повну норму концентратів перево­дять поступово. Доїння часте, проте повністю молозиво не видоюють.

Профілактика

Оптимальне співвідношення кальцію і фосфору в раціонах сухостійних корів — 1,3—1,5:1. За 2—3 тижні до отелення вміст кальцію та фосфору має бути майже однаковим (1:1), а їхня абсолютна кількість становити не більше 60—70 г. Лише за 5—7 днів до отелення коровам дають добавки, багаті на кальцій і фосфор (дикальцій фосфат кормовий), внутрішньом'язово 1—2 рази вводять по 100 тис. МО вітаміну D3