Млинівський Державний Технолого-Економічний коледж

Тема № 76. Утримання тварин після родів, та контроль за ними.

План.

1. Утримання корів після родів.

2. Утримання та годівля корів.

3. Годівля і утримання овець та кіз.

4. Годівля і утримання свиней.

5. Годівля і утримання сук.

6. Утримання кролиць.

 

1. Утримання і годівля тварин в післяродовому періоді різняться залежно від прийнятої в господарстві технології.

На комплексах з безприв’язним утриманням корова залишається в індивідуальному боксі до закінчення родів – відділення посліду. Після чого переводиться у післяродову секцію де утримується впродовж 15–20 днів, залежно від перебігу інволюції статевих органів.

За прив’язного утримання тварину після отелу переводять у відповідну секцію родильного відділення, а через 3–5 діб (після закінчення молозивного періоду) – у виробничу групу.

Бажано щоб тварини в післяродовий період користувалися моціоном на вигульних майданчиках.

 

2. Промислова технологія виробництва молока передбачає, що за 15 днів до отелення корову поступово переводять на раціон годівлі післяотельного періоду. Для профілактики зміщення сичуга та кетозу одразу після отелення тварині випоюють або заливають через зонд 20–40 л підсоленої води або спеціальних розчинів; задають пропіленгліколь, гліцерин, гепаринол.

За традиційної технології, після отелення корові випоюють навколоплідні води або 10–15 л теплої підсоленої води (150–200 г солі на відро води). Годують впродовж 3–5 діб лише високоякісним сіном для профілактики патології молочної залози та обміну речовин. Потім поступово додають концентровані та соковиті корми, доводячи їх кількість до передбаченого раціоном рівня на 14 добу після отелу.

 

3.  Годівля. Потреба в поживних речовинах для овець залежить від їхньої живої маси, виду продукції, рівня продуктивності та особли­востей утримання. Необхідність використання певних кормів ви­значається належністю овець до жуйних та віком, особливо ягнят від народження до відлучення та молодняку в перші два-три місяці після відлучення від вівцематок. Враховують також зону розведен­ня та виробничі й економічні умови конкретного господарства.

Загалом на рік для високопродуктивної вівці необхідно 550 — 600 к. од. (5500 — 6000 МДж обмінної енергії) і 55 — 60 кг перетрав­ного протеїну. Це орієнтовно річна потреба в поживних речовинах для вівцематки. Зазначені показники вищі для баранів-плідників у 2, ремонтних баранів — 1,5 раза, баранів на племпродаж — на 20 % і нижчі для ярок — на 20 %, переярок — 25, валахів — на 30 %. Структура річного балансу поживних речовин для овець за­лежить від зональних умов господарства і може коливатися в широ­ких межах: концентровані корми — 15 — 20 %, сіно — 18 — 22, соло­ма — 4 — 12, силос і сінаж — 20 — 25, зелені корми — 38 — 40 %. За­гальне співвідношення кормів за поживністю може бути й іншим. Усього для вівці на рік необхідно: концентрованих кормів — 1 — 1,2 ц, сіна — 2 — 2,5, соломи — 1 — 1,5, силосу і сінажу — 6 — 7, зеленого корму — 14 — 16 ц.

Норми годівлі та раціони овець залежать від статі й віку тварин, рівня їх продуктивності, фізіологічного стану, пори року, системи утримання. В нормах годівлі передбачають витрати поживних ре­човин і енергії на кожний вид продукції чи специфіку фізіологічно­го стану овець та на підтримання життя тварин у певних умовах технології виробництва конкретного господарства. Раціони склада­ють з урахуванням забезпечення тварин необхідною кількістю по­живних речовин, умісту сухої речовини та окремих компонентів кор­му, які визначають високий рівень перетравності й ефективності їх використання.

 

4. Годівля і утримання свиней залежить від віку, статті, фізіологічного стану, пори року тощо. Основними кормами для свиней є концентровані корми, коренебульбоплоди, силос, а в літній період ще і трава.

Існує вигульна і безвигульна системи утримання свиней. Вигульну систему використовують для утримання кнурів, холостих і супоросних маток та ремонтного (для розмноження) молодняка. Для організації прогулянок використовують вигульні площадки або обладнання для активного моціону.

​

Відокремлених від свиноматок поросят і свиней на відгодівлі утримують безвигульно.

Для годівлі свиней використовують раціони на основі концентрованих кормів — повнораціонний концентратний (100% повнораціонного комбікорму за поживністю) і концентратний (82% і більше концкормів) типи. У господарствах, де використовують корми власного виробництва, застосовують концентратний тип годівлі з введенням в раціон соковитих і зелених кормів (концентратно-коренеплідий, концентратно-картопляний, концетратно-трав'яний, змішаний концентратно-картопляно-коренеплідний). Питома частка концентратів у таких типах годівлі може сягати 77 % за поживністю. Необхідно особливу увагу приділяти забезпеченості раціонів протеїном та його співвідношенню з цукрами, наявності незамінних амінокислот (лізину, метионіну і цистину), джерелом яких є зернобобові культури, ріпак, а також корми тваринного походження.

​

Свині, особливо молодняк, погано перетравлюють клітковину, тому її обмежують до 7-8 % у молодняку свиней і до 10-12 % від сухої речовини у дорослих тварин.

​

Всі концентровані корми необхідно згодовувати тваринам у вигляді комбікормів або повноцінних кормосумішей в поєднанні з зеленими і соковитими кормами. Буряки, моркву, гарбузи, силос, зелену траву використовують подрібненими у сирому вигляді, а картоплю — запарюють.

​

Всі корми зволожують і згодовують свиням у вигляді густих мішанок (вологість до 70 %). Згодовування рідких кормів призводить до гіршого засвоєння поживних речовин, зниження продуктивності свиней та їх м'ясних якостей.

Годівля кнурів враховує їх вік та інтенсивність використання. Для нормального процесу сперматогенезу тваринам потрібна велика кількість поживних речовин, особливо перетравного протеїну, макро- і мікроелементів та лізину. Годують кнурів три рази на день. Маса одноразової дачі не повинна перевищувати 2-3% маси тварини. Кнурів потрібно також три рази на добу напувати.

Для кнурів використовують переважно концентратний і концентратно-коренеплідний типи годівлі з використанням моркви, комбінованого силосу, а влітку зеленої трави.

​

Тваринам до двох років на кожні 100 кг живої маси згодовують 2 корм. од., а дорослим — 1,5 корм. од. Соковиті і зелені корми дають в обмеженій кількості.

​

Утримують кнурів окремо від маток, бажано в іншому спеціальному приміщенні, в індивідуальних станках. Для спарювання починають використовувати з 10-12 місячного віку.

 

5.  До раціону вагітної суки бажано вводити варені яйця, м’ясо або творог.

​

Підвищена кількість жиру в раціоні покращує засвоюваність та підвищує калорійність. Потрібно уникати перегодовування, так як зайва вага може викликати труднощі в родах та в період лактації.

​

Більше ніж 50% енергії для розвитку плоду утворюється із глюкози. Обов’язкова присутність вуглеводів (не менше 20-23%). Вуглеводи необхідні для лактації. Для компенсації відсутності вуглеводів потрібно 50% протеїну.

Значно зростає потреба вагітної суки в кальції та фосфорі, особливо в останні 35 днів на 60%. Але не більше, тому що знижується активність клітин епітелія.

​

Згодовування кормів поганої якості часто є причиною абортів, розладу травлення, отруєнь та інших захворювань.

Ущільнені умови утримання вагітної суки, погана годівля або перегодовування її призводить до виснаження чи ожиріння і, як правило, у неї народжуються кілька настільки кволих щенят, що вони не мають сили дотягтися до сосків, не стають на ноги, лежать осторонь, холонуть і гинуть.

Відсутність прогулянок, ожиріння, отруєння неякісними кислими кормами можуть призвести до розсмоктування плодів в утробі матері, до так званої псевдовагітності.

​

З середини другого місяця вагітності у суки починає збільшуватися живіт і вим’я, у ньому з’являється молозиво,  а за кілька днів до щеніння набухає статева петля.

​

На пізніх сроках невелика кількість овочей або фруктів, а також щоденна активнісь, являється профілактикою запорів.

В останню неділлю вагітності кількість корму, яку з’їдає тварина знижується. Це відбувається за рахунок того, що зменшуєтья об’єм черевної порожнини.

​

У  вагітної суки часто бувають примхи, вони перебераються у їжі, може бути відмова від продуктів тваринного походження. В такому випадку можна приманювати їх смачними вологими раціонами.

 

6.  Нормують годівлю кролів залежно від живої маси, віку, фізіоло­гічного стану. Слід зазначити, що потреба кролів у енергії, пожив­них і біологічно-активних речовинах не достатньо вивчена, особливо за інтенсивного розведення їх у закритих приміщеннях і сухого ти­пу годівлі. Практично у промисловому кролівництві тварини отри­мують удосталь збалансований раціон. Деякі обмеження слід засто­совувати для дорослих племінних тварин, схильних до ожиріння.

​

Кріль — тварина рослиноїдна з однокамерним шлунком (об’єм 150 — 200 мл) і кишковим типом травлення. Завдяки певним фізіо­логічним особливостям травлення кролі добре перетравлюють не тільки зернові корми, а й вегетативну масу рослин у свіжому, вису­шеному і силосованому вигляді та гілковий корм. Добрим кормом для них є коренеплоди, картопля, гарбузи, кабачки, кормова капус­та тощо. У невеликій кількості (5 — 10 г) до раціону включають кор­ми тваринного походження — молоко, рибне борошно та ін. До раці­онів кролиць і молодняку після відлучення вводять вітамінні і мі­неральні добавки, а також згодовують молоко.

​

У кролівництві залежно від умісту концентратів у структурі ра­ціону використовують кілька типів годівлі: малоконцентратний (20 — 30 % концентрованих кормів), напівконцентратний (45 — 55 %), концентратний (70 — 80 % із умістом 20 — 30 % трав’яного чи сінного борошна).

​

На окремих фермах та в індивідуальних господарствах викорис­товують два основних способи годівлі кролів — комбінований і су­хий. У разі використання комбінованого способу готують вологі мі­шанки із концентратів, білково-вітамінних добавок і коренебульбо­плодів. Картоплю використовують вареною. Вологу мішанку згодо­вують один раз на день, сіно аботраву — два рази. За сухого способу

переважно використовують гранульовані, повнораціонні комбікор­ми, що надає змогу балансувати раціони за необхідними елемента­ми живлення тварин різного віку, господарського призначення і фізіологічного стану.

​

Годують кролів у визначені години: дорослих — 2 — 3 рази, мо­лодняк — 4 — 6 разів і напувають тричі на добу. Зерно кукурудзи, ячменю і бобових культур подрібнюють, макуху, шрот і висівки ви­користовують у суміші з вареною картоплею або розсипним комбі­кормом, траву пров’ялюють. До нових кормів кролів привчають по­ступово впродовж 5 — 7 днів. Кухонну сіль улітку дають переважно з водою, а взимку — у суміші концентратів. За сучасних умов інтен­сивного виробництва кролятини основним кормом є повнораціон- ний, гранульований комбікорм. Для молодняку і лактуючих кро­лиць бункерні самогодівниці наповнюють гранулами один раз за 2 — 5 днів, а для інших груп і ремонтного молодняку — щодня, що дає можливість підтримувати їх заводську вгодованість. Сіно і траву дають у разі потреби.