Млинівський Державний Технолого-Економічний коледж
Акушерство
Тема № 74. Загальна післяродова інфекція.
План
1. Причини післяродової інфекції:
а) ендогенна інфекція;
б) екзогенна інфекція.
2. Післяродовий сепсис:
а) післяродова септицемія;
б) післяродова піємія;
в) післяродова септикопіємія.
3. Лікування і профілактика післяродової інфекції
1. Післяродова інфекція та інтоксикація
Після родів часто виникають важкі захворювання тварин через ураження статевих органів внаслідок проникнення мікроорганізмів. На початку вони спричиняють місцеві запальні процеси, а потім можуть поширюватися по родових, кровоносних і лімфатичних шляхах; і цим зумовлювати захворювання не тільки органів статевої системи, а навіть усього організму.
Є два джерела проникання і розвитку інфекції в організмі тварини у післяродовий період: екзогенний і ендогенний.
Коли мікроорганізми заносяться з зовні руками акушера, інструментами і мотузками під час родової допомоги або безпосередньо при стиканні статевих органів з забрудненою підстилкою, хвостом, – таку інфекцію називають екзогенною.
Під ендогенною інфекцією розуміють ті випадки, коли мікроорганізми, що до родів перебувають у матці або в піхві, розвиваються і зумовлюють запалення статевих органів з наступною інтоксикацією організму тварини.
Під час родів і в післяродовий період для проникнення й розвитку збудника інфекції створюються дуже сприятливі умови. По всьому статевому тракту є велика кількість дрібних поверхневих поранень, що дуже полегшує проникання й розвиток мікроорганізмів.
Крім того, лохії, що є у матці, створюють прекрасне середовище для розмноження мікроорганізмів. Якщо зважити ще, що кожні роди зв’язані з великою затратою енергії тварини, то стане зрозуміло, що збудник інфекції має усі умови для успішного розвитку і прогресивного виділення токсинів.
Кожний організм має захисні сили проти збудника інфекції, що в нього проникає. Це виявляється в тому, що кожна жива тканина організму утворює захисний бар’єр, який складається з антитіл, що паралізують і знищують бактерії; з антитоксинів, що нейтралізують продукти виділення бактерій, з лейкоцитів, що знищують бактерії і, нарешті, з фібрину, що перешкоджає дальшому поширенню бактерій.
У світлі цих положень зрозуміло, що перебіг хвороби залежить, з одного боку, від патогенності мікробної інфекції, з другого – від опірності організму.
Збудниками післяродових захворювань органів статевої системи можуть бути різні мікроорганізми: стрептококи, стафілококи, кишкова паличка та багато інших, що є у навколишньому середовищі.
Залежно від локалізації післяродової інфекції у статевих органах вона може бути причиною таких запальних процесів, як післяродовий вульвіт, післяродовий вагініт, післяродові запалення тканин матки (цервіцит, ендометрит, метрит, периметрит і параметрит).
Іноді збудники інфекції, поширюючись за межі статевих органів, спричиняють загальну інтоксикацію організму. В цих випадках розрізняють: 1) післяродову септицемію, 2) післяродову піємію, 3) післяродову септикопіемію.
2. Патогенез акушерського сепсису.
Механізм розвитку акушерського сепсису можна собі уявити таким чином: мікроорганізми, викликаючи розвиток гнійного процесу в геніталіях, викликають інтоксикацію організму. І якщо реактивність організму ослаблена, а вірулентність мікроорганізмів висока, то вони проникають у глибші шари та кров, розмножуються тут, розносяться в інші органи і можуть викликати розвиток додаткових метастазів.
Це посилює інтоксикацію організму. Як наслідок – порушується функція інших органів і погіршується загальний стан тварини з розвитком дегенеративних процесів у печінці, селезінці, нирках, міокарді, легенях, органах кровотворення. Врешті порушується функція і центральної нервової системи, яка є найбільш чутливою до розладів обміну речовин.
Якщо ж реактивність організму та його імунобіологічні властивості виявилися високими, то мікроорганізми, що проникають у кров з первинного вогнища інфекції, гинуть і хвороба не набуває загального характеру.
В окремих випадках мікроорганізми, що проникли в організм, можуть залишатися у латентному стані.
Отже, перебіг хвороби залежить, з одного боку, від вірулентності мікроорганізмів, а з іншого – від опірності організму тварини.
Загальна післяродова інфекція може перебігати, залежно від характеру патологічного процесу та фізіологічного стану організму, у вигляді септицемії, піемії чи септикопіемії.
Післяродова септицемія.
Післяродова септицемія – важке загальне захворювання організму, що виникає внаслідок ускладнення місцевого запального процесу (параметриту, периметриту, ендометриту, метриту та ін.), що характеризується поступленням у кров мікроорганізмів та їх токсинів. Збудником післяродової септицемії частіше бувають: гемолітичний стрептокок, золотистий стафілокок, кишкова, синьогнійна паличка та ін.
Післяродова септицемія найчастіше спостерігається у жуйних і м’ясоїдних, рідше у інших тварин.
Симптоми. Клінічні ознаки післяродової септицемії різні і залежать від характеру розвитку інфекції в організмі, але звичайно вона супроводжується явищами загальної інтоксикації та перитоніту.
Першим симптомом початку хвороби є підвищення загальної температури тіла. Вона підвищується так швидко, що протягом 24-х годин може піднятися більше як на 2 °С порівняно з нормою. Пульс стає слабшим, частим і доходить у великих тварин до 100 ударів за хвилину. Разом з пульсом прискорюється і дихання; воно стає поверхневим. Апетит поступово зникає, у корів, овець та кіз припиняється жуйка, а у м’ясоїдних спостерігається блювота. Шкіра стає холодною на дотик, особливо в ділянці вух, вим’я і біля основи рогів. Слизові оболонки рота й носа сухі. Виділення молока спочатку різко знижується, а через 2–3 дні захворювання зовсім припиняється.
Кобили звичайно протягом усієї хвороби стоять, причому кінцівки в них бувають широко розставлені; лягають кобили тільки незадовго перед смертю або коли настає покращення. Корови й дрібні тварини лежать протягом усієї хвороби, при цьому вони зовсім байдужі до навколишньої обстановки. Піднімаються вони з великими труднощами, якщо ще не почався парез таза. Крім цих загальних ознак проявляються і місцеві. Внутрішнім дослідженням через піхву і пряму кишку виявляють звичайно поширений запальний процес усієї статевої сфери. Із статевих шляхів виділяється рідина шоколадного кольору, неприємного запаху.
До цих ознак приєднуються і симптоми перитоніту, підтягнутість живота й болючі виділення калу та сечі невеликими порціями. При пальпації черевної стінки виникає сильна болючість.
Післяродова піємія.
Післяродова піємія – важке загальне захворювання організму, що виникає внаслідок ускладнення місцевого запального процесу септицемії і характеризується тромбозом кровоносних судин та гнійним розм’якшенням тромбів з розвитком метастатичних абсцесів у різних органах і тканинах.
Симптоми. Клінічні явища післяродової піємії звичайно настають раптово, бувають різноманітними і залежать від місця локалізації метастазів. У більшості випадків уражаються суглоби кінцівок, причому більш схильні до метастатичного запалення скакальні суглоби. Під час огляду спостерігається припухлість суглобів, а на дотик вони теплі й болючі. Під час руху тварина кульгає.
Виражена болючість у тварин проявляється, коли вони лягають і встають. Слідом за ураженням суглобів появляються припухання і болючість сухожильних піхв, поверхневого і глибокого сухожилка згиначів задніх кінцівок.
Якщо метастази утворюються в легенях, то істотною ознакою буде поява короткого, слабого і частого кашлю. Дихання частішає. При аускультації легень відчувається загострене везикулярне дихання, що супроводжується хрипами. Видихуване повітря має неприємний, ніби солодкуватий запах. При перкусії легень виявляють притуплення тільки в тих випадках, коли є великі легеневі метастази.
В інших паренхіматозних органах метастази бувають рідше. Утворення метастазів супроводжується загальним підвищенням температури тіла на 1–1,5 °С порівняно з нормою.
Апетит зменшується або навіть зовсім зникає, молоковиділення припиняється, пульс частішає, послаблюється і досягає у великих тварин 90 і більше ударів на хвилину. У тварини спостерігається велика схильність лежати, через що появляються пролежні.
Діагноз ґрунтується на симптоматиці загального клінічного дослідження, наявності гнійного запалення статевих органів та метастазів у післяродовий період.
Прогноз сумнівний, а в корів обережний, бо хоч і рідко, можлива їх загибель.
Лікування в основному таке саме, як і при післяродовій септицемії.
3. Профілактика післяродової патології у самок дрібних тварин спрямована на організацію якісної і повноцінної годівлі, дотримання санітарно-гігієнічних норм їх утримання, профілактику інфекції, охорону господарств від заносу збудників інфекційних захворювань.
Основу профілактики післяродової патології у самок дрібних тварин складає проведення ветеринарно-санітарного контролю за благополуччям поголів'я.
З метою профілактики післяродових вульвіту, вестибуліту, вагініту і ендометриту у самок необхідно, перш за все, не допускати інфікування їх статевих органів при паруванні. Поряд з цим необхідно не допускати утримання здорових самок із хворими, котрі мають слизово-гнійні виділення із статевих органів.
Недостатність поживних речовин у раціоні, так само як незначна кількість чи надлишок одного з компонентів раціону (білків, вуглеводів, вітамінів, мінеральних речовин), можуть зумовити розлади обміну речовин в організмі самки, що спричиняє зміни в ендокринній системі і розвитку функціональних та дистрофічних змін в органах статевої системи. Так, при нестачі вітаміну А в організмі самок розвиваються атрофія, переродження і зниження захисних бар'єрів слизових оболонок статевого апарату, дистрофічні процеси в яєчниках і розлад овогенезу.
В організації повноцінної годівлі вагітних самок необхідно враховувати не тільки кількість білка, але його амінокислотний склад.
Важливе значення для профілактики післяродової патології має дієвий і чіткий контроль за перебігом післяродового періоду. При затримці посліду використовують маткові препарати для підвищення скорочувальної здатності матки і прискорення процесів її інволюції, а для профілактики інфікування родових шляхів, після відокремлення посліду та пригнічення росту і розмноження мікроорганізмів, застосовують розчини етакридину лактату (риванолу), фурациліну, антибіотики широкого спектру дії і сульфаніламіди та інші фармакологічні препарати.
Необхідно завжди пам'ятати, що несвоєчасне і неефективне лікування, в тому числі і похибки в діагностиці післяродових захворювань можуть призвести до глибоких органічних і функціональних розладів у матці, заростання просвіту яйцепроводів, запалення і склерозу яєчників, утворення в них полікістозної дегенерації, що, в кінцевому результаті, стане основною причиною розладів відтворної здатності самок і розвитку у них неплідності.