Тема№ 73. Післяродові вульвіт, вестибуліт, вагініт, невроз, еклампсія, сапремія.

План

1. Післяродова інфекція: вульвіт, вестибуліт, вагініт.

2. Післяродова еклампсія.

3. Післяродова сапремія.

4. Післяродовий невроз.

 

1. Післяродовий вульво-вагініт.

Ця хвороба частіше спостерігається у жуйних, переважно у корів, рідше у інших видів тварин.

​

Причини. Незначні механічні пошкодження і травми слизової оболонки вульви та піхви є воротами для проникнення збудників інфекції. Вона може бути занесена в піхву ззовні під час родової допомоги руками акушера, інструментами і мотузками. Крім того, слизова оболонка цих органів, звичайно, вкрита величезною кількістю мікрофлори, яка при наявності поранень може проявити свої патогенні властивості.

​

Патогенез. Збудники інфекції можуть проникнути у різних ділянках вульви або піхви. Якщо інфекційне начало заноситься на ті ранки, які є на статевих губах, то, розвиваючись, воно може спричинитися до утворення флегмонозного опухання зовнішніх статевих губ.

Частіше ж місцем проникання збудників інфекції є нижня стінка піхви. В цих випадках спочатку утворюються дефекти епітелію слизової оболонки. Вони набувають нормального вигляду: вкриваються сіро-жовтим нальотом і під ними утворюється виразка. Краї виразки звичайно припухають і навколо них іноді буває різке почервоніння. Сіро-жовтий наліт, що вкриває виразку, є змертвілою тканиною і містить іноді безліч мікроорганізмів. Такі виразки, поширюючись, можуть розсіятися по усій слизовій оболонці піхви і навіть втягти у запальний процес усю слизову оболонку піхви (дифтеритичний вагініт). При цьому слизова оболонка піхви вкривається товстим сіро-білим нальотом, під яким вона втрачає секреторну функцію.

​

Таке запалення піхви може поширитися на клітковину таза і очеревину, зумовивши цим загальний сепсис. Іноді запальний процес, продовжуючись, переходить на шийку і на матку, спричиняючи цервіцит та ендометрит. В інших випадках післяродова виразка, що утворилася біля отвору сечівника, буває причиною запального процесу в сечовому міхурі, в сечопроводах і навіть у нирках.

Симптоми. Статеві губи бувають опухлі, червоно-синього кольору і на них спостерігаються ерозії або глибокі рани. В результаті дальшого перебігу хвороби на статевих губах появляються абсцеси. Коли доторкатися рукою до статевих губ, тварина виявляє болючу чутливість.

​

Слизова оболонка піхви буває гіперемійованою, припухлою і на дотик сухою. Опухання слизової оболонки іноді досягає такого розміру, що ввести руку в піхву буває важко. При наявності на слизовій оболонці піхви окремих виразок загальне самопочуття тварини мало порушується. Вона часто виділяє сечу невеликими порціями, після чого деякий час стоїть із зігнутою спиною.

При дифтеритичному вагініті у тварини спостерігаються виражені зміни. Вона стоїть майже завжди з вигнутою спиною і піднятим хвостом, часто натужується і з вульви витікає темно-червона рідина, яка засихає навколо вульви чорними кірками.

 

Якщо обережно розсунути статеві губи, то можна побачити, що слизова оболонка вкрита суцільним сіро-жовтим шаром. При доторканні рукою до слизової оболонки спостерігається кровотеча і сильно виражена болючість.

Перебіг. Запалення вульви звичайно проходить у вигляді місцевого процесу. Іноді ж у запальний процес втягується підшкірна клітковина. Тоді може утворитися флегмона задніх кінцівок, таза і навіть септицемія. Запалення піхви часто ускладнюється розвитком місцевих некрозів слизової оболонки та виразок. Відповідне лікування при такому ураженні піхви дає загоювання за 2–4 тижні.

При дифтеритичному вагініті відбувається відрив великих ділянок тканини, внаслідок чого утворюються перемички, зрощення і глибокі рубці, що спричиняються до звуження піхви, в результаті чого тварина часто стає непридатною для відтворення.

Прогноз сумнівний, бо не можна точно знати стан захисних сил організму та патогенність мікроорганізмів, які спричинили запальний процес у статевих шляхах.

​

Лікування. Передусім старанно обмивають зовнішні статеві органи; хвіст забинтовують і відводять набік для того, щоб він не доторкався до статевих губ.

​

Саме лікування полягає у промиванні вульви та піхви слабкими дезінфікуючими розчинами (3 %-й розчин борної кислоти, 3 % розчин перекису водню, розчин Люголя, 2–3 %-й розчин соди та ін.). Розчин повинен бути теплий, бо холодний дуже подразнює слизову оболонку цих органів. Після зрошення слизову оболонку змазують комбінованими емульсіями антибіотиків та сульфамідних препаратів, відкриті рани чи виразки вульви присипають стрептоцидом. При наявності болючості, рекомендується до емульсії, що застосовують, додавати новокаїн або лідокаїн з розрахунку 1–2 %.

​

При дифтеритичному вагініті застосовують введення у порожнину піхви після промивання її теплим розчином Люголя, виготовленим на слизовому відварі льону, рису або крохмалю, антимікробних комбінованих емульсій у вигляді тампонів. Для активізації ретикуло-ендотеліальної системи організму доцільним є внутрішньовен-не введення 0,5 % розчину новокаїну на фізрозчині (200–250 мл), 40 %-го розчину глюкози (200 мл), окситоцину (10 мл), аутокрові внутрішньом’язово (30 мл). Корові призначають належну дієту та моціон.

​

2. Післяродова еклампсія.

Це гостре нервове захворювання, під час якого тварина б’ється, корчиться і може стати непритомною. Захворювання спостерігається найчастіше у сук і має назву еклампсії годуючих сук. У інших видів тварин буває рідко. Післяродова еклампсія ви-никає після родів і порівняно рідше під час родів. У овець, кіз і сук бувають випадки захворювання і в кінці вагітності (атипова форма).

​

Причини хвороби конкретно не підтверджені. Є підстави припускати, що ними є надмірне больове подразнення центрів кори головного мозку у першородячих тварин під час родів і повторення його під час ссання.

​

Симптоми. У корів хвороба спостерігається відразу після родів і починається млявістю з наступним збудженням тварини. Потім з’являються тетанічні судороги м’язів, особливо розгиначів голови і шиї. Жувальні м’язи судорожно скорочуються, при цьому тварина скрегоче зубами. Чутливість у тварини втрачена. Під час лежання спостерігаються судоми м’язів кінцівок, що виникають періодично. Слід відзначити, що судоми дуже посилюються від зовнішнього подразнення. Припадки тривають від кількох хвилин до півгодини, причому вони повторюються через кілька годин, а іноді навіть через кілька днів.

​

У овець і кіз еклампсія спостерігається відразу після родів або під час родів і дуже рідко в останні дні вагітності. Хвороба починається раптово, з’являються тетанічні судоми м’язів, особливо розгиначів голови і шиї. Від судомного скорочення жувальних м’язів чути скрегіт зубів; слина звичайно збивається в піну. Чутливість у тварини під час судом втрачена. Під час лежання спостерігаються періодичні судоми м’язів кінцівок. Іноді судомно трясеться все тіло. Дихання прискорене і періодами ніби припиняється на кілька секунд. Слід відзначити, що судоми дуже посилюються від зовнішнього подразнення (окрик, дотик та ін.). Припадки тривають від 10 до 30 хв. і повторюються через кілька годин, а іноді навіть через 2–3 дні. Були випадки еклампсії, при якій після першого припадку, що триває 15–25 хв., починався коматозний стан на 10–15 хв., після чого тварина цілком поправлялася. Частіше ж хвороба триває від 2-х до 4-х діб.

 

У свиней хвороба спостерігається також після родів і починається з появи дея-кого пригнічення; незабаром появляється невпевнене переступання з ноги на ногу. Надалі симптоми переходять у нервові припадки, що тривають від 5 до 10 хвилин. Під час приступу у тварини очі бувають відкриті, спостерігаються тонічні судоми м’язів шиї і голови, скреготання зубами, виділення з рота слини у вигляді піни; дихання прискорюється, а періодично воно на кілька секунд ніби припиняється. Проміжки між приступами короткі (2–4 години). Температура тіла підвищується, порівняно з нормою, на 1–1,5 °С.

 

У сук еклампсія виникає звичайно через 2–4 дні після родів, але бувають випадки за-хворювання і дещо пізніше. Захворювання починається збудженням тварини. При цьо-му сука бігає туди й сюди і проявляє боязнь. Через 15–30 хв. з’являється слабість тазової частини тіла, незабаром настає парез, тварина раптово падає, при цьому вона витягує кінцівки. Зігнути кінцівки в суглобах можна тільки після застосування деякого зусилля. Проте після залишення кінцівок у зігнутому стані вони відразу знову витягуються.

Надалі у суки спостерігаються судоми у формі конвульсій або дрижання м’язів тіла; рот буває відкритий, з нього виділяється піниста слина, очі розширені, корнеаль-ний рефлекс притуплений, пульс слабкий.

 

Хвороба триває: у корів від 2-х до 15-ти днів і довше; у кіз і овець-переважно від 2-х до 4-х днів; у свиней – від 5-ти до 10-ти днів; у сук ця хвороба проходить у гострій формі і судоми тривають від 2-х до 4-х діб з невеликими проміжками.

Прогноз. У корів, овець, кіз прогноз сумнівний, бо лікування іноді не дає ефекту. У свиней і сук прогноз сумнівний, якщо не застосовувати лікування, а при своєчасному і правильному лікуванні прогноз сприятливий.

​

Лікування. Хворій тварині надають повний спокій, затемнюють приміщення, осо­бливо сукам і свиноматкам, забирають від них приплід, дають пити вволю.

Для заспокоєння застосовують препарати брому, а внутрішньом’язово вводять 25 %-й водний розчин сульфату магнію.

 

3. Післяродова сапремія

Як ускладнення субінволюції матки, виникає внаслідок ін-токсикації організму продуктами, що утворюються в матці при розкладанні ексудату та плодових оболонок, і перебігає без помітної запальної реакції у статевих органах.

​

Симптоми. Тварина в’яла, у неї немає апетиту, спостерігаються запори чи проноси, молокоутворення знижується або припиняється, розвивається серозний мастит. Мо-жуть виникати також серозні запалення та набряки суглобів, сухожильних піхв. Матка виявляється атонічною, дряблою, в ній скупчується ексудат з неприємним запахом.

​

Прогноз благоприємний.

​

Лікування. Застосовують маткові та сечогінні засоби, санацію матки дезінфіку-ючими препаратами. В гострих випадках вдаються до кровопускань із послідуючим внутрішньовенним введенням фізіологічного розчину та глюкози.

​

4. Післяродовий невроз

Післяродовий невроз (післяродове буйство, божевілля, несправжній сказ) Paranoia puerperalis − гостре захворювання корів у перші дні після родів з ознаками різкого розладу нервової системи.

​

Причини достеменно не встановлені.

​

Патогенез основним механізмом розвитку захворювання вважається автоінтоксикація, гіперемія та набряк головного мозку.

​

Клінічні ознаки. Тварина збуджена, відмічають агресивність, нестримний рух вперед, слинотечу. Після збудження настає знесилення та пригнічення. Захворювання триває від кількох годин до доби.

​

Діагноз встановлюють на підставі клінічних ознак. Для диференціювання від сказу тварину поміщають у тихе, темне приміщення, – за післяродового буйства симптоми зникають впродовж доби.

​

Прогноз сприятливий.

​

Лікування. Тварину ізолюють в темному, тихому приміщенні з великою кількістю підстилки для профілактики травмування. Для заспокоєння тварини застосовують нейролептики або транквілізатори, наприклад рометар, ромпун, ксила, веттранквіл, згідно настанов. За відсутності зазначених препаратів можна задавати внутрішньо 1 л 40 %-го розчину етилового спирту. Внутрішньовенно вводять розчин кальцію хлориду, глюконату або бороглюконату (10 %-й розчин з розрахунку 0,5–1 мл на 1 кг маси тіла) та 5–40 %-й глюкози у звичайних дозах.