Млинівський Державний Технолого-Економічний коледж

Тема №3. Статевий цикл.

План:

1.    Статевий цикл і його стадії.

2.    Повноцінні і неповноцінні, синхронні і асинхронні статеві цикли.

3.    Видові особливості прояву статевих циклів.

1. Статевий цикл. Статева функція у самок відзначається виразною періодичністю змін поведінки тварини, стану її геніталій, характеру обміну речовин, що мають циклічний характер. Цей комплекс фізіологічних та морфологічних змін, що відбуваються у статевій системі та цілому організмі невагітної самки від однієї овуляції до наступної називають статевим (естральним) циклом*. Це складний нейрогуморальний ланцюговий рефлекторний процес, що розвивається поступово і скерований на створення в організмі самки сприятливих умов для її запліднення та розвитку ва-гітності. Розпочинаються статеві цикли з настанням статевої зрілості самки і повто-рюються з певною періодичністю аж до настання старості. У вагітних самок статеві цикли припиняються і поновлюються лише після закінчення післяродового періоду. Характерні для статевого циклу зміни, як чітко помітні, так і невловимі навіть най-чутливішими методами дослідження – зв’язані з дозріванням у яєчниках фолікулів та овуляцією, утворенням та регресією жовтих тіл.

Циклічну природу статевої функції самки вперше відмітив на гризунах Латаст. У 1898 р. англійський біолог В. Хіп дав їй фізіологічне обґрунтування і запропонував першу класифікацію морфологічних змін, що відбуваються у статевих органах стате-во дозрілої самки. Ці зміни стосуються в першу чергу статевої системи, чому згодом окремі автори стали описувати окремо зміни в яєчнику, як яєчниковий (оваріальний) цикл, у матці – як матковий, піхві – як піхвовий цикл.

Згодом Маршал деталізував ці зміни, а Асделл переніс їх на сільськогосподарські тварини. Вони назвали статевий цикл естральним (від латинського та англійського слів “еструс” – пристрасть, тічка, охота), тобто, об’єднали в цьому понятті морфоло-гічні зміни у статевій системі із змінами поведінки тварин. Ця класифікація набрала широкого розповсюдження на Заході і нею тут користуються практично у всіх краї-нах, розрізняючи в естральному циклі такі стадії (фази):

1)    проеструм (prooestrum) – передтічкова, підготовча стадія, коли статеві органи перебувають під домінуючим впливом граафового фолікула, а секреторна активність жовтого тіла поступово знижується;

2)    еструс (oestrus) – стадія вираженої статевої активності, коли морфологічні зміни у статевій системі доповнюються активною секрецією маткових залоз, виді-ленням назовні тічкового слизу і змінами поведінки тварини;

3)    метеструм (metoestrum) – коротка перехідна стадія, що співпадає з терміном утворення в яєчнику на місці фолікула, що овулював, жовтого тіла;

4)    4) діеструм (dioestrum) – період активного жовтого тіла, що супроводжується зворотним розвитком статевих органів та спокійною поведінкою тварини.

У диких тварин та тварин із сезонним розмноженням є ще одна стадія – анеструм (anoestrum) – видовжений період затримання статевої активності.

2. Повноцінні та неповноцінні статеві цикли. Виходячи із сказаного, статевий цикл у самки, його стадія збудження, проявляється чотирма ознаками – тічкою, загальним збудженням, охотою та овуляцією. Такий цикл є повноцінним. Оптимальним часом для осіменіння є період охоти. Проте іноді та чи інша ознака стадії збудження протягом статевого циклу може не проявлятися. У таких випадках говорять про неповноцінний статевий цикл, який буває анестральним (безтічковим), ареактивним (при відсутності загальної реакції), алібідним (без охоти) чи ановуляторним (без овуляції). При випадінні двох ознак неповноцінний цикл може бути ареактивно-алібідним, анестрально-ановуляторним і т. п.

​

Слід мати на увазі і те, що охота у корів не завжди супроводжується тічковими змінами у геніталіях. Ряд авторів вважають, що перший цикл у корів після отелення часто також не супроводжується охотою.

Феномени статевого циклу звичайно проявляються у певній послідовності та синхронності; якщо вони протягом певного часу, наприклад, 48 годин у корів, проявляються практично одночасно, говорять про синхронний статевий цикл, якщо ж неодночасно, з інтервалом у декілька днів, говорять про асинхронний статевий цикл. Синхронність прояву ознак стадії збудження у тварин іноді затрудняє їх чітке розмежування, чому окремі спеціалісти (звичайно практики) об’єднують їх одним поняттям “тічка” чи “охота”, що, безумовно, невірно. Кожен з феноменів має своє значення у підготовці геніталій до запліднення та плодоношення. При наявності лише однієї тічки чи охоти статевий цикл буває неповноцінним і тварина не може запліднитися.

Неправомірним є також застосування термінів “несправжня тічка” чи “несправжня охота” для характеристики неповноцінних статевих циклів. Тічка чи охота, як і загальне збудження та овуляція, можуть бути чи не бути, вони можуть проявлятися яскравіше чи слабше, але завжди вони справжні.

3. Статевий цикл у корів. Середня тривалість статевого циклу 21 доба, з коливаннями від 18 до 22, рідше від 16–17 до 25–26 діб. Спочатку з’являються ознаки тічки, тоді (через 2–4 дні) статеве збудження і, нарешті, через 4–15 годин ознаки охоти. Як вже було сказано, велика рогата худоба належить до поліциклічних тварин і при повноцінному догляді, годівлі та утриманні статеві цикли у невагітних самок проявляються протягом цілого року, хоча весною вони проявляються значно яскравіше, ніж зимою. Після отелення статева циклічність поновлюється звичайно через 18–25 днів.

Слід мати на увазі, що інколи у корів на третьому-четвертому місяці тільності у піхві з’являється дуже густий, клейкий і каламутний слиз, якого не слід плутати з тічковим слизом.

Триває тічка 2,5–3, а то й 5 днів, залежно від сезону року, годівлі і утримання тварин. При недостатній годівлі тічка буває коротшою і менш вираженою, у пасовищний період, навпаки, більш яскравою.

Через 24–36 годин (інколи і пізніше) до ознак тічки приєднуються ознаки статевого збудження. Корова стає неспокійною, не лягає, реве, вигинає спину, підіймає хвоста, втікає із стада; її очі блищать, у неї знижується апетит і надій, молоко стає подібним до молозива і володіє послаблюючою дією, дещо знижується жива маса тварини. На пасовищі чи під час прогулянки корова плигає на інших корів і робить різкі рухи тулубом, що нагадують парувальні рухи самця (парувальний рефлекс), дозволяє іншим тваринам плигати на себе, але від спаровування з бугаєм часто ухиляється. Підвищується температура тіла на 0,8–1,2 °С, прискорюється пульс та дихання.

З настанням у корови охоти у неї з’являється потяг до самця – при наближенні бугая вона простує до нього, приймає позу для статевого акту і допускає садку. Наступає охота дещо пізніше початку тічки, але закінчується раніше, ніж вона. Тічковий слиз на цей час стає каламутним, густим і липне до хвоста, рук та інструментів. Дуже важливою ознакою охоти є висока ригідність або добрий тонус матки – у відповідь на легке погладжування вона скорочується і стає пружною. Матка корів у стані охоти завжди набубнявіла.

Тривалість охоти у корів 13–17 годин (в середньому 16 годин), у телиць 10 годин, у старих корів та літом вона буває довшою, ніж у молодих корів і телиць та зимою. У м’ясних корів, підсисних, особливо у стійловий період, вона буває коротшою, до 7–10 годин.

Овуляція у корів наступає через 10–15 годин після закінчення охоти (або через 28 годин від початку охоти). Найчастіше вона буває у вечірньо-нічну пору доби.

Стадія зрівноваження триває 6–14 діб. Загальний стан тварини звичайний, реакція на самця – байдужа. В одному з яєчників є чітко контуроване жовте тіло, поряд з яким може бути флуктуючий фолікул.

Статевий цикл вівці. Вівця належить до поліциклічних тварин з чітко вираженим статевим сезоном, що припадає, залежно від зони, на серпень – грудень. При повноцінній годівлі, відповідному догляді та утриманні після окоту статеві цикли поновлюються вже у перший місяць, проте вигодовування молодняку, підвищення температури довкілля та збільшення тривалості світлового дня гальмують у них статеву функцію. Перший статевий цикл звичайно буває анестрально-алібідним.

Середня тривалість статевого циклу у овець – 14–18, частіше – 16–17 діб. Ознаки статевого циклу бувають краще вираженими у овець культурних порід, помісей та добре вгодованих і, навпаки, коротшими – у примітивних порід та погано вгодованих тварин.

Тічка триває 1–2 доби, проте ознаки її слабо виражені і проявляються гіперемією, набряками та зволоженням вульви, у піхві скупчується невелика кількість слизу, яка у окремих тварин виділяється назовні. Оскільки зовнішні ознаки тічки у овець виражені слабо, тому при виборі часу осіменіння практично враховують охоту, яку виявляють за допомогою баранів-пробників.

Статеве збудження у овець (тривалістю 38–42 год.) виявляють за їх поведінкою – неспокій, бекання, часті відмови від корму; вони стукають ногами і ходять групами за баранами.

Тривалість охоти коливається від 20 до 60 (в середньому 30) годин, залежно від віку і породи овець, сезону року й умов утримання та догляду. При розвитку декількох фолікулів охота буває довшою, ніж при 1–2 фолікулах. Виявляють овець у охоті за допомогою баранів-пробників. Вівця в охоті не втікає від пробника і стоїть спокійно при спробі покрити її.

Овуляція у овець наступає в самому кінці охоти (через 24–32 год. від її початку). Якщо у яєчнику одночасно дозріло декілька фолікулів, то час їх розриву дещо розтягується, наприклад у романівських овець, до 36–52 годин від початку охоти. При дворазовому осіменінні таких овець можна отримати додаткову кількість приплоду.

У кіз статевий цикл проявляється так же, як і у овець, при добрій годівлі та утриманні статевого сезону в них не буває. Ознаки загального збудження у кіз виражені сильніше, ніж у овець. Кози у цей час бувають неспокійними, махають хвостом, мукають, кричать, особливо під час охоти, при ізоляції кози від цапа. Статеві губи у кіз набухають, із статевої щілини виділяється слиз. Охота триває від 27 до 44 годин, овуляція починається через 28–32 години і закінчується через 36–40 годин від початку охоти. Середня тривалість циклу в молодих кіз складає 17–18 днів, хоча бувають і вкорочені (неповноцінні) цикли з тривалістю навіть 5–7 днів. Тобто, механізм їх регуляції у кіз не такий стабільний, як у інших тварин.

У свиней ознаки тічки, загального збудження і охоти можуть виникати одна за одною протягом 24 години, або ж не співпадають у часі і проявляються з інтервалом від 24 до 177 годин, особливо літом; загальна тривалість циклу у них 20–21 день. При добрій годівлі, належному утриманні, дозованому контакті з кнуром статева циклічність поновлюється вже протягом першого місяця після опоросу. Якщо ж цього немає, то вона поновлюється лише після відлучення поросят.

Приблизно через добу від початку тічки виникає статеве збудження і тоді охота. Свиноматка в стані статевого збудження, яке може тривати 3–4 дні, проявляє занепокоєння, скавулить, крутиться по станку, відмовляється від корму, обнюхує пере¬городки, стіни, намагається вискочити із станка, плигає на інших свиноматок, але не дозволяє їм стрибати на себе.

Статева охота у свиноматок проявляється зростанням статевого збудження, але головною ознакою її є поява рефлексу “нерухомості”, особливо у присутності кнура. Шийка матки під час охоти періодично розкривається і закривається.

Тривалість охоти 2–2,5 доби.

Овуляція у свиней наступає через 25–40 годин з часу появи рефлексу нерухомості; у окремих випадках вона може розтягуватись до восьми діб. У яєчниках молодих свиноматок дозріває біля 18 фолікулів, у старших 20–30 і навіть більше. Кількість фолікулів, що дозрівають, визначає потенціальну плодючість свині, хоча фактична плодючість буває на 30–40 % нижчою.

Середня тривалість статевого циклу у кобил 20–21 день, з коливаннями від 10 до 37 діб. Весною та восени статеві цикли бувають більш ритмічними, а їх ознаки краще вираженими. Після вижереблення статева циклічність поновляється на 7–12-ту добу, хоча у кобил вона визначається меншою ритмічністю, ніж у інших тварин. Інколи спостерігається досить великий інтервал між вижеребленням і наступним заплідненням.

Тічка у кобил характеризується гіперемією слизових оболонок присінку та піхви, вони бувають рожевуватими чи яскраво рожевими, вкритими слизом; статева щілина набрякає, з неї виділяється тічковий слиз – спочатку в’язкий, напівпрозорий, а тоді прозоріший, розріджений, у кінці тічки – каламутний. Канал шийки матки розкривається на 2,5–3,3 см, знижується ригідність матки.

Тривалість тічки в середньому 5 днів, з коливаннями від 4-х до 20-ти діб.

Під час тічки у кобил змінюється й склад молока, тому у підсисних лошат можуть спостерігатися проноси.

Загальне збудження у кобил характеризується неспокійним її станом, зниженням апетиту, тварина стає злосливою, лоскотливою, не підпорядковується конюхам, підвищено реагує на оклик, шум та інші подразники.

Статева охота продовжується від 2 до 12 діб. Її виявляють за реакцією кобили на жеребця-пробника, її слухові, зорові, нюхові та тактильні сприйняття.

Овуляція у кобили співпадає з часом найяскравішого прояву тічки, статевого збудження та охоти, хоча може і не супроводжуватися цими ознаками і наступає, звичайно, за 24–36 годин до закінчення охоти. Фази дозрівання фолікула і очікуваний час овуляції можна встановити ректальним шляхом. Х. І. Животков запропонував розрізняти шість фаз стану фолікула: чотири – дозрівання, п’ята – овуляції і шоста – утворення жовтого тіла. У перші дні охоти в одному яєчнику промацується пружний фолікул, який у наступні дні збільшується у розмірі, стінка його тоншає і він починає флуктувати. Перед самою овуляцією яєчник досягає розміру кулака. Проривається дозрілий фолікул лише в ділянці овуляційної ямки. Наступає овуляція в кінці охоти і звичайно вночі (з 2-ї до 7-ї години ранку).

Якщо кобила не запліднюється в першу охоту, то наступна буває із значним запізненням внаслідок зростаючої лактації. Другий цикл виникає після відлучення лошат.

Ознаки статевого циклу проявляються у кобил синхронно або ж з деяким, іноді значним (до 12-ти і більше діб), проміжком.

Стадія зрівноваження у кобили триває від 4-х до 7-ми діб. Вона відзначається спокійною поведінкою і негативною реакцією на жеребця. Вульва у неї пружна, слизові оболонки присінку та піхви блідо-рожеві, слабо вкриті в’язким напівпрозорим слизом. Канал шийки матки буває закритим, контури її піхвової частини добре виражені, вона виступає у просвіт піхви у вигляді конуса. При ректальному дослідженні добре промацується шийка матки і тіло; роги матки пружні, добре виражена ригідність матки. Яєчники круглі чи бобоподібні, щільні, гладенькі, фолікули не промацуються.

Статевий цикл у суки відзначається великою тривалістю, від 3 до 6 місяців і проявляється звичайно двічі на рік. Розпочинається він загальним збудженням – гоном, який, залежно від сезону року, умов існування, породи та вгодованості тварини, може тривати 8–14 діб і більше.

Стадія проеструм супроводжується інтенсивним приливом крові до геніталій, що викликає потовщення стінки піхви та набряк статевих губ (петлі). У стадію еструс у суки виявляють добре виражені ознаки тічки – почервоніння та набряки зовнішніх статевих органів (іноді набряки бувають такими сильними, що слизова оболонка присінку виступає з статевої щілини у вигляді червоної петлі, яку доводиться видаляти оперативно), з вульви виділяється тічковий слиз – спочатку кров’янистий, тоді червонуватий і нарешті прозорий; тічковий слиз володіє специфічним запахом, який самці вловлюють на великій віддалі.

Одночасно у суки наступає статеве збудження; вона стає грайливою, неспокійною, часто плигає на інших собак, допускає їх садку (без спаровування) на себе, в неї набрякають молочні залози, слабшає, а то й збочується нюх, чуття.

Охота у суки з’являється на 4–5-й, а то й 19–21-й день від початку тічки. У суки проявляється сильний потяг до самців, що скупчуються навколо неї – при наближенні самця вона стає в позу для статевого акту, дозволяє коїтус. Триває охота 1–3 дні і закінчується одночасно з припиненням тічки.

Овуляція відбувається в кінці тічки і співпадає звичайно з охотою; оскільки у суки дозріває декілька фолікулів, то овуляція може розтягуватися на декілька діб, що сприяє множинному заплідненню спермою декількох самців (суперфекундація).

Статевий цикл кролиці не відзначається такою ритмічністю, як у інших тварин; до них більше підходить термін сексуальний стан та статевий сезон – зростання статевої активності в теплу пору року (весною, літом) та взимку після відлиги.

Тривалість такого стану 6–7 днів. У яєчнику статево дозрілої кролиці під час статевого сезону завжди є готові до овуляції фолікули. Коїтус стимулює остаточне дозрівання фолікулів і вони овулюють через 10–24 години. Овуляцію можна викликати і механічним подразненням рецепторів піхви.

Під час статевого збудження на фоні тривалих проліферативних процесів у кролиці спостерігається короткотривала тічка.

Самка допускає самця в будь-який день статевого сезону.

Статевий цикл у кішки відрізняється сильним статевим збудженням та статевою охотою, які іноді власники приймають за шлунково-кишкові захворювання, настання родів чи навіть сказ. Кішка при цьому відмовляється від корму, видає своєрідні звуки, проявляє занепокоєння.

Особливості статевого циклу у хутрових звірів. Першою особливістю статевого циклу у кліткових хутрових звірів є сезонність їх розмноження. Статева функція у них, що активізується у зимово-весняний період, включає такі її прояви: підготовку до гону, гін (парування), вагітність, щеніння та вигодовування молодняку. Усі види хутрових хижаків є моноциклічними, вони народжують нащадків раз на рік.

Підготовка до гону (що триває 5–6 місяців і включає фази статевого циклу діеструм, проеструм, еструс і власне тічку) розпочинається з липня (після відлучення молодняку) і закінчується у січні – березні овуляцією та активним гоном.

Початок еструсу характеризується набряком статевої петлі, виділенням слизу, готовністю самки до парування.

Гризуни поліциклічні, розмножуються цілий рік і можуть давати декілька приплодів: нутрія – 2, рідше – 3, ондатра – 2–4.

Періодичність статевого циклу у нутрії 25–30 днів, ондатри – 15–20. У норок, нутрій та ондатри овуляція провокована, у лисиць, песців та єнотоподібних собак – спонтанна.