Тема № 50. Видові особливості перебігу родів, післяродовий період. Годівля і утримання породіль.

План.

1. Роди у корів (отел, отелення).

2. Роди у овець і кіз (окіт, ягніння).

3. Роди у свиней (опорос).

4. Роди у кобил (жереблення, жеребіння).

5. Роди у кролиць (окріл).

6. Роди у суки, кішки, нутрії, норки, лисиці (щеніння, окот)

7. Ознаки зрілості плоду різних видів тварин.

8. Післяродовий період.

 

 

1. Роди у корови (отелення). Структура таза у корови менш сприятлива, ніж у інших тварин, для перебігу родового процесу. Вхід у таз має форму сплюснутого з боків овалу. Поперечний діаметр тазової порожнини значно менший від середнього попе­речного діаметра входу в таз. Вихід із таза з боків обмежений сідничними горбами у вигляді кісткових пластин, які стискають плід при його просуванні. Нарешті, вигнута поверхня крижів і нерівне з вигинами дно тазової порожнини надають осі таза форму ламаної лінії .

Стадія розкриття шийки матки.

 

Тривалість стадії у корови знаходиться в межах 12–24-х годин. Поведінка корови при цьому більш спокійна. Під впливом скорочень м’язів матки через вивільнений від слизового корка отвір (канал) шийки матки випинається плодовий міхур ра­зом з плодовими водами, під тиском яких відбувається розтягнення шийки матки з поступовим вклиненням окремих частин тіла плода (кінцівок і голови).

Стадія виведення плода. Тривалість даної стадії у корови знаходиться в межах від 40 хв. до 3–4 годин і більше та характеризується ритмічним проявом перейм та потуг. Внаслідок майже прямого положення входу в таз, теля зразу усією масою передлежачих органів стикається з його верхньою, нижньою і боковими стінками в порожнині таза, передлежачі органи розміщуються між ввігнутістю крижової кістки та в заглибленні дна таза. В цьому ж місці теля з боків стискається сильно розвиненими сідничними гребнями. Рухаючись до виходу з таза, теля зустрічає потрійний опір з боку звислого в просвіт таза заднього кінця крижової кістки, підвищеного перед ним дна виходу з тазової порожнини та бокових стінок виходу з таза, утворених кістковими пластинами сідничних горбів. Остання перепона, як правило, і є частішою при­чиною затягування родового процесу вже в той час, коли теля “врізається” в тазову порожнину і із вульви виступають кінцівки та лицева частина черепа. Цього, на жаль, не враховують малодосвідчені практики при наданні родової допомоги .

 

У більшості випадків плід просувається в напрямку осі тулуба корови, тобто го­ризонтально або дещо вниз і впирається при цьому в сідничні гребені. Достатньо не­великого потягування плода дещо догори і назад (припідняти рукою звислу частину промежини) і роди завершуються нормально. Отже, при наданні допомоги потрібно тягнути теля відповідно до осі таза, тобто спочатку косо догори, поки не вийде голова плода назовні, а тоді різко донизу.

Послідова стадія. Тривалість даної стадії у корів становить 6–12 годин після виведення плода, хоча у більшості корів вона триває в межах 5–6 годин. Затягування цієї стадії у корів пояснюється характером зв’язку між дитячою і материнською частинами плаценти (десмоепітеліохоріальна) та характером розміщення плацентарних ділянок (множинна або котиледонна), а також характером розміщення і з’єднання ворсин хоріону з криптами карункула. Відокремлення посліду у корови відбувається внаслідок скорочення і ретракції м’язів матки, відтоку крові від карункулів і звільнення ворсин котиледонів із крипт карункулів.

2. Роди у кози і вівці (окот). Структура таза кози і вівці має багато спільного з тазом корови, лише відрізняється тим, що клубові кістки в них розміщені з великим нахилом вперед, утворюючи з дном таза кут у 35–40º. Нижня поверхня крижової кістки рівна, а її останні хребці рухомі, як і крижово-клубне з’єднання в цілому. Вершина вертикального діаметра тазової порожнини припадає на 4-й або 5-й крижовий хребець (рухомі). Дно таза рівне і навіть дещо випукле в середній частині. Вісь таза має форму прямої або правильної лінії. Поміж сідничними горбами міститься велика сіднична вирізка . Все це компенсує негативні сторони таза у вигляді сильно розви-нених сідничих гребенів і сідничних горбів, що забезпечує легкий перебіг родового акту. Ускладнення родів у кіз і овець в більшій мірі обумовлені або великоплідністю, або неправильним взаємовідношенням плода з родовими шляхами.

 

Стадія розкриття шийки матки. Тривалість даної стадії у кіз і овець становить 3–6 годин, з коливанням від 3-х до 30-ти годин. Вона починається з першими регулярними переймами і закінчується повним розкриттям церві-кального каналу, розривом алантоїса і хоріона, відходженням плодової рідини. В цей час тварини неспокійні, переходять з місця на місце, лягають, а потім встають, оглядаються на живіт, часто виділяють сечу, хвіст піднятий. При лежанні спостерігаються потуги тривалістю 10–40 сек. з інтервалами від декількох сек. до 10–30 хв. Пізніше тривалість перейм збільшується, а пауз зменшується. В кінці даної стадії з вульви виділяється невелика кількість тягучого густого слизу.

Стадія виведення плодів. Тривалість даної стадії у кіз і овець складає від 7–10 до 70–90 хв., а в деяких випадках від 5 до 30 хв., що залежить від кількості плодів. Виведення першого плоду у кіз досить тривале і становить в середньому 5–8 хв. При двійнях перший плід виводиться довше, ніж при трійнях. Другий і третій плоди виводяться в середньому 2–7 хв., але інтервали між ними можуть коливатися і до 40 хв. Як правило, при двійнях один плід приймає головне, а другий тазове передлежання.

Послідова стадія. Відділення посліду переважно закінчується впродовж години після виведення плодів. При багатоплідній вагітності посліди виділяються після виведення усіх плодів. В середньому процес виділення посліду у кіз і овець триває 15–20 хв., з коливаннями до 2–3-х і більше годин. В механізмі відокремлення посліду у кіз і овець беруть участь аналогічні чинники, що й у корів.

3. Роди у свині (опорос). Таз свині, як і корови, характеризується сильно розвинутими сідничними гребнями і горбами, але ця несприятлива для родового процесу структура кісткової основи компенсується широким входом у таз, великим нахилом клубових кісток, що зміщує крижову кістку вперед настільки, що вершина вертикального діаметра тазової порожнини співпадає з тілом останнього крижового або першого хвостового хребця; крижова кістка перед родами стає рухомою, внаслідок чого поросята народжуються легко і швидко .

 

Стадія розкриття шийки матки триває у свині 2–6 годин. Після розриву першого плідного міхура наступає дру­га стадія родів.

Стадія виведення плодів згідно більшості авторів коливається в межах 2–6 го­дин, а за О. І. Пучковським – від 8 хв. до 18 годин (всередньому 2 години 40 хв.).

Такі коливання залежать від величини і порядку народження окремих поросят, від їх передлежання та від загального стану свиноматки.

Період виведення плодів характеризується ритмічними переймами і потугами. При великій кількості поросят вони поперемінно виводяться з обох рогів матки, тобто зберігається тенденція виведення поросяти з одного, а потім з другого рогу матки. Перед народженням кожного поросяти виділяються навколоплідні рідини. Під час опоросу поросята рухаються в розі матки через порожнину, утворену їх плодовими оболонками. У проміжках між виведенням окремих поросят свиноматка може підніматися, рухатися по станку, обнюхувати поросят, перевертатися на інший бік, приймати позу “сидячої собаки”.

 

Виведення плодів супроводжуються сильними потугами – скороченнями м’язів черевного пресу, крижово-поперекового відділу та діафрагми. Перед народженням кожного плода зростає їх амплітуда.

Інтервали між виведенням окремих поросят складають в середньому біля 15 хвилин. Роди перебігають швидше у першоопоросок, інтервал між народженням поросят у яких становить 12 хвилин.

При тазовому передлежанні тривалість виведення поро-сяти буває дещо довшою, ніж при головному передлежанні. Майже 20 % поросят народжуються вже з обірваним пупковим канатиком, у інших вони розриваються при прибиранні їх з місця народження. Біля 20 % поросят народжується частково або повністю вкритими плодовими оболонками. У більшості випадків вони розриваються самостійно, а якщо цього не відбувається, поросята гинуть від асфіксії.

 

Під час опоросу пуповина періодично передавлюється чи скручується, що зменшує або припиняє приток крові до плодів і знижує їх життєвість. Найбільша кількість мертвонароджень (70,5 %) реєструється серед трьох останніх поросят.

Послідова стадія розпочинається з народження другого – третього поросяти і закінчується видаленням із порожнини матки усіх плодових оболонок та залишків плодових рідин. Звичайно вигнання послідів відбувається протягом 15–180 хв. після виведення останнього поросяти .

Згідно О. І. Пучковського, у частини свиноматок посліди виділялися в декілька прийомів (2–7), частково ще в стадію виведення плодів, при цьому в один прийом, як правило, виділялися декілька послідів, склеєних один з одним своїми кінцями; у інших посліди виділялися після виведення поросят в 2 прийоми, двома комплектами, ще у інших – 3–8 прийомів, але не після виведення всіх поросят.

В кінці виділення останнього посліду спостерігається декілька сильних потуг, що йдуть одна за одною з невеликими паузами.

 

Цими потугами і закінчуються послідовий період.

На характер перебігу родів у свиноматок можуть впливати різноманітні фактори зовнішнього середовища, вклю-чаючи навіть ті, які на перший погляд можуть залишатися не поміченими і на які у більшості випадків не звертають жодної уваги.

Перш за все це стосується пори року, умов годівлі, догляду та утримання свино­маток під час вагітності, а також приміщення, де приймають опорос, присутності в ньому сторонніх осіб і шумів під час родового процесу.

 

Так, влітку тривалість родового процесу у свиней дещо коротша, ніж взимку.

Бувають випадки коли під час опоросу плодові оболонки не розриваються і поро­ся народжується у плідному міхурі, або як кажуть “у сорочці”. В такому випадку, щоб порося не загинуло, необхідно швидко розірвати оболонки, витягти з них порося як можна швидше, вивільнити його рот і ніс від слизу і навколоплідної рідини.

Протягом родів і після їх завершення перед свиноматкою у кориті повинна бути чиста вода, бо вона постійно відчуває спрагу.

 

4.  Роди у кобили (жеребіння). Таз кобили сприяє легкому перебігу родів. Клубові кістки тут розміщені під кутом 50–60º до дна таза, що забезпечує вхід у таз у косому напрямку, який забезпечує полегшене вклинювання плода. Вершина вертикального діаметра таза у кобили припадає на четвертий крижовий хребець, а форма входу в таз овальна, майже округла.

Поверхні крижової кістки і дна таза майже рівні, а вісь таза наближається до прямої лінії.

Вихід з таза зверху утворений рухомими хвостовими хребцями, з боків – крижово-сідничними зв’язками, а знизу – сідничними кістками, які мають незначно виражені сідничні горби і велику сідничну вирізку .

У лошати довгі ноги і шия, невелика голова, що забезпечує цілком сприятливі умови для перебігу родів.

Стадія розкриття шийки матки.

 

Тривалість даної стадії у кобил коливається від декількох годин до 1–2-х діб. Клінічні ознаки даної стадії часто залишаються майже не поміченими, оскільки  вона не  супроводжується чіткими змінами поведінки кобили. Вдається виявити лише деяке занепокоєння тварини, оглядання на живіт, переступання ногами, настороженість, яка інколи може нагадувати лякливість.

Стадія виведення плода. Після розкриття шийки матки у піхву випинається передлежача частина плодового міхура. Судинна оболонка інколи розривається під час проходження через шийку матки передлежачої частини плодового міхура, а в піхву випинається тільки одна стінка сечової оболонки, що просвічується.

Аланто-хоріон розривається частіше всього ще в порожнині піхви, рідше – поза вульвою.

Після відходження перших вод розпочинаються сильні потуги і кобила, як пра­вило, лягає на живіт або на бік, інколи швидко піднімається, стогне, робить глибокі вдихи, вигинає дугою хребет, сильно підтягує стінку живота. Виступаюча частина амніону розривається і лоша швидко виштовхується з родових шляхів. Якщо роди відбуваються при стоячій позі кобили, то пуповина обривається під впливом маси плода, а при родах в лежачому положенні (якщо не надавалась допомога) пуповина розривається під час вставання або поворотів кобили.

 

Триває стадія виведення плода у кобили 5–30 хвилин.

Послідова стадія. Послідові перейми розпочинаються відразу після народження лошати або після 5–7-хвилинної паузи. Розсіяний (дифузний) тип плаценти у коби-ли і хоріоепітеліальний характер зв’язку плодової частини з материнською сприяють швидкому (через 5–30 хв.) відокремленню посліду, а інколи він відділяється майже одночасно з плодом. При двійнях, друге лоша може народжуватися зразу ж за пер­шим, рідше через 10–20 хвилин.

 

5. Роди у кролиці (окріл). Роди у кролиць в більшості випадків проходять без ускладнень і закінчуються впродовж 15–30 хв., а інколи можуть затягуватися на добу і більше та перебігати в 2 етапи: спочатку плоди виводяться з однієї матки, а через декілька годин – з другої. Кількість плодів (від 1 до 20) залежить від породи, організації спаровування та умов існування вагітних самок (а отже, і випадків прихованих неповних абортів). Як правило, розмір приплоду однієї кролиці складається із 6–8 кроленят.

Кролиця з’їдає посліди, облизує кроленят, збирає їх в гніздо і вкриває пухом. При відсутності води під час окролу, кролиця може з’їдати свій приплід.

​

6. Роди у суки і кішки (щеніння і окот). Таз м’ясоїдних вважається найсприятливішим для родів (Г. М. Калиновський, 1996).

Верхня частина таза складається з трьох крижових і першого хвостового хребців. Внаслідок нахилу клубових кісток вперед склепіння тазової порожнини утворене хвостовими хребцями, які забезпечують значне збільшення просвіту таза у висоту. Плоди тут також не стискаються під час проходження боковими стінками тазової порожнини, оскільки в їх утворенні у м’ясоїдних не бере участі кісткова основа, а із зв’язок тут є тільки крижово-сіднична. Вихід з таза у переважній більшості випадків набагато ширший за вхід. Нормальному перебігу родового процесу сприяє також те, що голівки у плодів повністю не скостенілі і зменшуються в об’ємі під час проходження плодів через тазову порожнину.

​

Тим не менше, родовий процес у сук і кішок частіше ніж у самок інших видів тварин, може перебігати набагато складніше і важче, внаслідок невідповідності спаровуваних порід тварин.

Стадія розкриття шийки матки триває 6–8 годин. Вона характеризується короткочасними переймами (20–40 сек.) і довгими паузами (15–30 хв.), при яких плоди з плодовими оболонками вклинюються в родові шляхи завдяки чому канал шийки матки розширюється, утворюючи шлях, достатній для виведення плодів.

​

Стадія виведення плодів характеризується проходженням плодового міхура через тазову порожнину і появою його за межами статевої щілини з наступним його розривом, виходом навколоплідної рідини і першого плода. Тривалість другої стадії родів у сук і кішок становить 10–20 хв., але в залежності від кількості плодів та їх розмірів виведення плодів може затягуватися до 24 години. В окремих випадках самки допомагають самі собі, витягуючи плоди зубами. Виведення плодів чергується з проміжками в 1–2 хвилини.

Послідова стадія. У більшості випадків посліди відділяються у сук і кішок одночасно з кожними виведеними плодами або ж відразу після їх виведення. Відділення посліду у сук і кішок супроводжується кровотечею, внаслідок ушкодження окремих ділянок материнської плаценти, яка є (хоріоендотеліальною і відпадаючою), але сильної кровотечі практично не спостерігається внаслідок сильної ретракції м’язового шару матки, що стискає кровоносні судини і забезпечуює цим їх швидкий тромбоз.

Роди у нутрії (щеніння). Середня плодючість нутрії становить 5–6 нутренят. За два роки від самки можна отримати 5 приплодів.

У більшості випадків роди у нутрії відбуваються вночі або дуже рідко вдень. Після народження кожного нутреняти самка з’їдає послід. У теплому гнізді нутренята швидко обсихають і легко знаходять соски матері, які до початку щеніння наповнюються молоком. Вранці, після щеніння, необхідно оглянути нутренят, визначаючи їх стан і стать, прибрати гніздо, забруднену підстилку і замінити свіжою, видалити, якщо вони є, мертвих нутренят.

Роди у норок (щеніння). Звичайно роди бувають вночі або вранці. Середня тривалість родів 1,5–3 години. Щенята народжуються з масою 9–12 г і розміром 5–7 см, сліпі, беззубі, із закритими вушними раковинами. У нормального, міцного щеняти повне черевце без зморшок, а шкіра рожева, бархатиста і пружна на дотик.

 

Слабі щенята мають спале, зморшкувате черевце, слабий писк. Середня плодючість норки становить 5–6 щенят. Випадки патологічних родів у норок бувають порівняно рідко. Про стан новонароджених щенят судять за їх писком. Нормальний, періодичний писк, коли самка виходить з будиночка за кормом є вірною ознакою того, що щеніння пройшло нормально. Через 2–3 години щенята майже перестають пищати.

 

Роди у сріблясто-чорної лисиці (щеніння). Середня плодючість самок становить 4–6 цуценят з коливаннями від 1 до 11. Щеніння проходить вночі або вранці, рідко вдень або ввечері і втручання практично не потребує. Якщо щеніння пройшло нормально, то самка весь час знаходиться у будиночку, звідки періодично чути нормальний писк цуценят, який швидко припиняється. Здорові лисенята у гнізді лежать купою, одне на одному. Якщо самка, встаючи, їх розкидала, то вони швидко злазяться знову до купи. Волосся у новонароджених блискуче, бархатисте.

При патологічних родах самка бігає по клітці, часто присідає і, повертаючись, ніби обнюхує себе; це є ознакою того, що вона сама не може розродитись і їй потрібна акушерська допомога.

​

7. Зрілим вважається плід, що після народження, здатний продовжувати свій розвиток у звичайних умовах. У практичній роботі знання ступеня зрілості плода дозволяє відрізнити нормально розвинений від недорозвиненого.

Під час перебування плода в порожнині матки відбувається окостеніння його скелета, що дає можливість йому утримувати на кінцівках свою масу тіла.

Маса зрілого плода залежить від живлення матері і породності батька. У разі вагітності корови двійнями, трійнями кожний із зрілих плодів важить менше, ніж середня маса одного плода, але маса взятих разом перевищує масу одного зрілого плода. Новонароджені, двійні або трійні розвиваються так само, як і ті, що народилися поодиноко. Плоди чоловічої статі мають при народженні трохи більшу масу, ніж жіночої. Маса зрілого плода свійських тварин дуже коливається, і на її підставі неможливо визначити ступінь дозрілості плода.

 

У багатоплідних тварин перші новонародженні плоди часто бувають слабшої конституції, ніж наступні.

Лошата народжуються покриті густою шерстю. При народженні вони здебільшого мають 12 молочних кутніх зубів. Маса новонародженого коливається від 25 до 50 кг і більше.

 

Телята родяться покритими густою шерстю. При народженні вони мають 4–6 молочних різців і 12 кутніх зубів. Маса народженого коливається від 20 до 45 кг і більше.

Козенята і ягнята народжуються також покритими густою шерстю. При народженні вони звичайно мають різці. Маса народженого коливається від 3,5 до 5 кг.

Поросята народжуються з дуже короткою і ніжною щетиною. При народженні вони мають такі зуби: кутові різці і ікла. Маса кожного новонародженого поросяти в середньому від 1 до 1,5 кг. Маса всіх плодів у гнізді становить близько 10 % маси ма-тері. Об’єм тіла навіть у найширших ділянках звичайно менший від розміру тазового каналу роділлі, що має дуже важливе значення при родах.

Цуценята і котенята народжуються з густою, але короткою шерстю, навіть у довгошерстих порід. При народженні вони не мають зубів. Повіки і слуховий прохід закриті. Вушні раковини короткі і товсті. В середньому маса плодів у великих порід становить 1–2 %, у дрібних – 5–7 % від маси матері. Тому у сук карликових порід часто спостерігаються ускладнені роди, при яких потрібна акушерська допомога.

Кроленята народжуються голими, сліпими і зовсім безпорадними. Серед них нерідко бувають недорозвинені і мертвонароджені, яких негайно слід забрати від кролематки.

​

8. Післяродовий період у корови. Тривалість післяродового періоду у корів становить 3–4 тижні, що дещо довше, ніж у інших тварин.

Першою особливістю післяродового періоду у корів є поступове зменшення розмірів карункулів з подальшим жировим переродженням їх поверхневого шару; продукти цього розпаду виділяються через статеву щілину назовні. Такі зміни карункулів призводять до того, що через 14 діб вони втрачають ніжку і залишаються на слизовій оболонці тільки своєю основою.

Розтягнуті стінки шийки матки з часом скорочуються (ретрактують), а канал шийки, який через 12 годин після виведення плода пропускає руку акушера, поступово звужується. Через 24–36 годин в нього проходить тільки 2–3 пальці, а пізніше внутрішній отвір шийки матки закривається повністю.

У піхві через 2–3 доби зникають гіперемія і набряк слизової оболонки, піхва поступово звужується, але просвіт її вже не повністю повертається до свого початкового стану.

Зв’язковий апарат тазової порожнини різко скорочується і вже через декілька діб після родів широкі маткові зв’язки стають короткими і твердими.

Виділення лохій у корів відбувається протягом 10–14 діб з часом їх характер змінюється. В перші дні після родів лохії бувають темно-коричневі, їх кількість досить значна. З третьої – четвертої доби лохії стають більш слизовими і світлішими, після чого вони мають вигляд прозорого слизу з домішками невеликої кількості білих пластівців. На 4–5-ту добу після родів таз корови перетворюється з “родового” в “дородовий”. Інволюція жовтого тіла вагітності закінчується до 16-ї доби післяродового періоду і супроводжується інтенсивним ростом фолікулів.

 

Післяродовий період кобили. Процес інволюції матки відбувається внаслідок сильної дегенерації м’язових волокон, суть якої полягає у розсмоктуванні одних та скороченні інших, або ж у жировому переродженні їх протоплазми з утворенням глікогену. В загальному ж, матка протягом певного часу піддається ретракції, що розпочалася ще під час родів. Зменшується просвіт артеріальних судин. Значна їх кількість закривається і редукує, їх стінки розсмоктуються, замінюються сполучною тканиною. Складки периметрія і ендометрія з часом зникають, дефекти ендометрія, що виникли після відділення посліду, епітелізуються шляхом розростання епітелію маткових залоз та неушкоджених ділянок слизової оболонки. В перші три доби після родів стінка матки потовщується, а об’єм матки зменшується у 2–3 рази. Через деякий час стінка матки потоншується, скорочуються розтягнуті маткові зв’язки і морфологія та топографія матки наближається до невагітного стану. Ретракції піддається у цей час і розтягнута та розкрита під час родів шийка матки, зменшується просвіт її каналу і повністю закривається до настання повної інволюції. Піхва і вульва на протязі 2–3 діб після родів (при відсутності ушкоджень) приймають звичайний вигляд.

Перетворення “родового” таза у “дородовий” закінчується у більшості тварин на 4–5-ту добу, але строки зворотного перетворення окремих зв’язок таза можуть затягуватися до 10–15 діб і навіть довше; інколи на такий же період може зберігатися і рухомість крижів. Конфігурація черевних стінок і їх симетрія відновлюється протягом перших 2–3 діб, а набряки в різних ділянках тіла самки зникають за перші 5–6 діб.

 

Яйцепроводи, що були розтягнуті під час вагітності, зменшуються і скорочуються, в яєчниках спостерігаються лізис (розсмоктування) жовтих тіл вагітності і поновлюється фолікулогенез.

Характерною ознакою перебігу післяродового періоду є витікання із зовнішніх статевих органів так званих лохій (післяродових очищень). Вся слизова оболонка матки і, особливо її частина, яка виконувала функцію материнської частини плаценти, залишки плодової частини плаценти і хоріону та згустки крові піддаються лізису під дією ферментів матки, перетворюючись у лохіальні очищення. В першу добу лохії мають червоно-бурий колір і підсихають на шкірі вульви; в подальшому вони перетворюються в бурі кірочки. Пізніше лохії світлішають, набувають жовтого кольору і нарешті вони мають вигляд безбарвного слизу.

При фізіологічному перебігу післяродового періоду виділення лохій у кобили спостерігається впродовж 2–3-х і максимум до 8-ми діб. Більшість авторів вважає, що фізіологічні параметри післяродового періоду у кобил не перевищують 7–12 діб. При мікроскопії лохіальних мазків виявляють клітини крові, слиз, оболонки клітин ендометрію.

Характер і тривалість “лохіального періоду” може слугувати діагностично-про-гностичним тестом контролю перебігу післяродового періоду.

​

Післяродовий період кози та вівці. У більшості випадків клінічні ознаки, пуерперального періоду у кіз і овець співпадають з аналогічними ознаками у корів, але тривалість окремих з них дещо коротша.

Інволюція органів статевої системи у кіз і овець закінчується до 21–25-ї доби після окоту. На початку післяродового періоду лохії бувають коричнево-червонуватими, їх виділення припиняється через 7–10 діб. Таз кіз і овець з “родового” перетворюється в “дородовий” на протязі 3–5-ти діб. Регресія жовтого тіла відбувається значно повільніше, ніж у корів, вона завершується поступово до 40–41-ї доби.

 

Післяродовий період у свині. Післяродовий період у свиней розпочинається з часу виділення останнього посліду і закінчується повною інволюцією статевих органів та поновленням статевої функції, що співпадає з періодом підсосу.

В перші дні післяродового періоду у свиноматки спостерігаються різкі зміни кровообігу органів черевної порожнини, внаслідок перерозподілу крові. Лохії виділяються біля 5-ти діб (з коливаннями від 2-х до 8-ми діб).

В перші 1–3 доби вони мають вигляд слизової маси білого кольору (сметаноподібна), без запаху. У більшості першоопоросок лохії першого дня бувають червоного кольору.

Зовнішні статеві органи в перший день бувають сильно набряклими і гіперемованими. В наступні дні їх набряк поступово зменшується і врешті щезає, шкіра вульви вкривається багато чисельними складками, вульва зменшується в розмірах і через 5–6 днів набуває нормального вигляду.

Відбувається поступова інволюція зв’язок таза до невагітного стану. Вони стають твердими на дотик, відстань між основою хвоста і сідничним горбом зменшується до 2,3–2,6 см.

На слизовій оболонці матки до 5–6-ї доби після родів залишаються гематоми і зберігається набряк.

В 1-шу добу після родів епітелій слизової оболонки матки в багатьох місцях буває травмованим. Слизова оболонка сильно гіперемована. Через деякий час гіперемія стає менш помітною. На 9-ту добу після родів вся слизова оболонка вкривається одношаровим призматичним епітелієм. Судини слизової оболонки матки повертаються до нормального стану.

На 21-шу добу після опоросу слизова оболонка вкривається багатошаровим високим епітелієм, а м’язовий шар досягає нормальної товщини і зберігається до відлучення поросят.

​

Тобто інволюція статевих органів у свиноматки після родів завершується до 20– 25-ї доби, хоча окремі автори (О. І. Пучковський та ін.) вважають, що у основної маси свиноматок вона закінчується в середньому на 5-ту добу після родів, що дає можливість отримання стислих опоросів свиноматок тобто, до 3-х опоросів в рік. На фермерських господарствах Німеччини, керуючись подібними міркуваннями, отримують 2,4 опороси на рік. В умовах свинарських господарств України інволюція статевого апарату у свиноматок завершується повністю приблизно через 4 тижні після родів (М. І. Харенко).

Відбуваються помітні зміни і в молочних залозах свиноматки, які на кінець вагітності досягають повного розвитку. В процесі родів або через деякий час після їх закінчення (через 1–3 години) починається сильна гіперемія та секреція молозива у залозі. На 5–8-й день лактації молозиво перетворюється на молоко.

Поросята в перші дні життя споживають молока дуже мало, а утворюється його багато. Змінюючи і контролюючи годівлю породіль, можна попередити надмірне молокоутворення та можливу патологію молочних залоз.

​

Післяродовий період у суки і кішки. Післяродовий період у сук і кішок, на відміну від самок сільськогосподарських тварин, закінчується стадією зрівноваження статевого циклу, тривалістю до 4-х–6-ти місяців.

У перші дні післяродового періоду у самок підвищується на 0,5–0,8 ºС загальна температура тіла, збільшується кількість пульсових ударів, частішим стає дихання, підвищується кров’яний тиск.

Впродовж 3–4-х діб зовнішні статеві органи, об’єм і конфігурація живота набувають форми і розмірів, характерних для передвагітного стану. До 5–6-ї доби зникають набряки, відновлюються до вихідного стану всі зв’язки таза. У деяких самок інволюція статевої системи може затягуватися до двох тижнів.

​

Завдяки ретракції м’язів матка зменшується в розмірах, стінка її стає товстішою, післяродові очищення виводяться з матки назовні. У тканинах матки відбувається жирова альтерація, розсмоктуються тканинні елементи і вона зменшується у 10–15 разів. Епітелій ендометрія позаплацентарних ділянок злущується, частково розпадається і разом із залишками крові, навколоплідних рідин, ділянок плаценти і секрету залоз виганяється з матки у складі лохій. В перші 2 доби лохії кров’янисті, на 3-тю–6-ту добу вони мають зеленуватий відтінок за рахунок пігментів білівердину, на 7-му–9-ту добу стають каламутними з жовтим відтінком, а на 10–12-ту добу – прозорими, тягучими, в’язкими, склоподібними. При нормальному перебігу післяродового періоду в лохіях завжди містяться мукополісахариди (муцини).

На 12–15 добу післяродового періоду виділення лохій закінчується, ендометрій вкривається повністю епітелієм.

Повна інволюція матки закінчується до 15-ї доби післяродового періоду.