Тема № 29. Осіменіння овець, кіз та кобил.

План

 

1. Осіменіння і запліднення, типи природного осіменіння.

2. Загальні правила осіменіння самок.

3. Техніка штучного осіменіння овець.

4. Техніка штучного осіменіння кобил.

5. Техніка штучного осіменіння кіз.

1. Осіменіння і запліднення, типи природного осіменіння

Слід розрізняти терміни осіменіння і запліднення (в основоположника методу штучного осіменіння І. І. Іванова не було чіткого розмежування цих термінів). Під осіменінням розуміють введення сперми у статеві органи самки, яке може бути здійснене як штучним, так і природним способом (під час садки самця). Запліднення — процес злиття чоловічих і жіночих статевих клітин (гамет), внаслідок якого виникає зародок нового організму (зигота).

Розрізняють такі види осіменіння (як природного, так і штучного):

1) піхвове осіменіння, при якому спермії вводяться у піхву самки;

2) цервікальне — в шийку матки;

3) маткове — в тіло або роги матки;

4)трубне, при якому спермії потрапляють у фалопієві труби (яйцепроводи); застосовується при штучному осіменінні свійської птиці;

5) інтраперитональн е — введення сперми безпосередньо в черевну або тазову порожнину, де знаходяться яєчники; цей вид осіменіння можна здійснити тільки оперативним способом;

6) осіменіння in vitro, тобто зближення статевих клітин поза організмом. Для такого осіменіння необхідно попередньо добути яйцеклітину з яйцепроводів, а потім в рідину, що її оточує, додати спермії відповідного виду тварин.

Осіменіння поза організмом уже давно застосовується при штучному осіменінні риб. Щодо ссавців, то воно здійснювалося тільки в наукових дослідах; відомі успішні спроби запліднення поза організмом яйцеклітин кролиць.

Типи природного осіменіння

Технічні прийоми, застосовувані при штучному осіменінні, ґрунтуються на докладному вивченні процесів, які відбуваються при природному осіменінні. В основі цих прийомів лежить вчення про типи природного осіменіння у сільськогосподарських тварин, розроблене В. К. Миловановим. Згідно з цим вченням, у сільськогосподарських ссавців є два основні типи природного осіменіння: піхвовий і матковий.

До піхвового типу належить велика рогата худоба, вівці і кози. У самок цього типу матка відносно невеликої довжини. Самці, внаслідок слабкого розвитку придаткових статевих залоз, виділяють за одну садку невеликий об'єм сперми (бугай 4—6, баран—1—1,5 мл), але зате концентрація сперміїв велика (до4—5 млрд. у барана). Еякуляція, завдяки малому об'єму еякуляту, відбувається дуже швидко, одним імпульсом. Сперма розсівається по стінках піхви, і лише в деяких випадках частина її потрапляє на шийку матки. Просування сперміїв до воронок яйцепроводів відбувається як завдяки власній рухливості сперміїв, так і завдяки всисним антиперистальтичним скороченням стінок матки. Умови середовища у піхві несприятливі для сперміїв. Тому вже через кілька годин після садки у піхві корови або вівці можна знайти тільки мертвих сперміїв. За даними Є. П. Нагорного, М. П. Кузнецова та інших, у піхві гине 90—95% сперміїв і лише 5—10% проникає в шийку матки (в овець 50—150, у корів 200—300 млн.). Шийка матки і вівці і корови є своєрідним сховищем, в якому живі спермії можуть зберігатися до 48 год. Слиз у шийці матки має слабкокислу реакцію, що сприяє тривалому переживанню сперміїв.

У самок маткового типу осіменіння (кобила, свиня) об'ємиста матка і довгі роги (у свині до 2 м). При такій великій довжині статевих шляхів власна рухливість сперміїв не могла б забезпечити просування їх до яєчників. При природному паруванні сперма потрапляє безпосередньо в матку вже під час парування. Гвинтоподібна головка статевого члена кнура проникає в канал шийки матки, і сперма виливається безпосередньо в матку, ритмічні скорочення і розслаблення якої сприяють всмоктуванню сперми всередину матки.

Статевий член жеребця внаслідок великих розмірів головки не може проникнути в шийку матки, але сперма нагнітається в матку набряклою головкою, як поршнем. Шийка матки кобили широко розкривається, і її отвір збігається з отвором сечостатевого каналу жеребця.

Самці маткового типу осіменіння виділяють еякулят великого об'єму (жеребець до 150 мл, кнур до 1 л), завдяки чому садка в цих тварин тривала (у кнура до 15 хв). Внаслідок значного розведення сперми секретами придаткових статевих залоз концентрація сперміїв невелика (50—250 млн.). Незважаючи на велику довжину матки, спермії, завдяки всисній дії матки, виявляються в кінцях рогів уже під час статевого акту.

Різниця в типі природного осіменіння зумовлює відміни і в техніці штучного осіменіння. Самок, що належать до маткового типу осіменіння, осіменяють тільки в матку. При цьому важливо ввести досить великий об'єм сперми, щоб полегшити швидке проходження сперміїв до кінців рогів матки (при малому об'ємі сперма залишається у початкових відділах матки і не проникає у глибину). Щоб збільшити об'єм еякуляту, сперму жеребця і кнура звичайно розводять спеціальними розріджувачами навіть і в тих випадках, коли не мають наміру зберігати її протягом тривалого часу. Друга мета розведення сперми жеребця і кнура — створення сприятливого середовища для сперміїв, оскільки в секретах придаткових залоз вони живуть недовго.

Самок піхвового типу природного осіменіння можна осіменяти в піхву, шийку матки (так зване цервікальне осіменіння) і безпосередньо в матку. Але в першому разі доводиться вводити майже стільки ж сперми, скільки виділяє її бугай або баран. Можливість дроблення еякуляту на кілька порцій досягається зміною місця введення сперми. Вівці нормально запліднюються при введенні в шийку матки 75—100 млн. сперміїв. Щодо корів, то дослідами зарубіжних дослідників доведено, що запліднення може настати при введенні в матку або у глибоку частину каналу шийки матки всього лише 15—20 млн. сперміїв. Доза сперми, що вводиться, великою мірою залежить від її якості. Доброякісну сперму можна вводити в мінімальних дозах, а доні сперми середньої якості доводиться збільшувати у два-три рази.

 

2. Загальні правила осіменіння самок

Успішність штучного осіменіння залежить від таких основних факторів:

а) від високої якості сперми і правильного її зберігання до моменту осіменіння;

б) від достатньої кількості введених сперміїв, а для свиней і кобил, крім того, від достатнього об'єму введеної сперми;

в) від точності введення сперми у відповідний відділ статевих шляхів самки (матку, шийку матки) і на глибину, зазначену в інструкції або посібнику;

г) від своєчасності осіменіння і правильного визначення охоти і тічки);

д) від додержання санітарно-гігієнічних правил.

Самок слід осіменяти тільки в тому разі, коли в них виявляються ознаки охоти і тічки. В разі несвоєчасного, | надто раннього або дуже пізнього, введення сперми запліднення не відбудеться, і самка залишиться яловою.

Час осіменіння. Кращі результати дає осіменіння корів у розпалі охоти, через кілька годин після її початку. Якщо немає можливості визначити, коли почалася охота, то слід керуватися змінами консистенції і прозорості слизу у піхві корови. Розпал тічки звичайно збігається з розпалом охоти і характеризується початком змутніння слизу, коли він ще не почав загусати і є найменш в'язким та найбільш еластичним, що сприяє просуванню сперміїв у глибину статевих шляхів.

Проте у виробничих умовах здебільшого важко встановити як початок охоти, так і час зміни характеру слизу. Тому в інструкціях рекомендується осіменяти корів якнайшвидше після виявлення охоти; корову, в якої виявлено охоту вночі або вранці, слід ранком вести на пункт штучного осіменіння; корів в охоті, виявлених протягом дня, осіменяють увечері. Через 10—12 год осіменених корів знову приводять на пункт і повторюють осіменіння, якщо охота і тічка на цей час ще не закінчилися. В разі затяжної охоти осіменіння повторюють і втретє, через 10—12 год після другого осіменіння. Значення повторних осіменінь полягає в тому, що в разі запізнення овуляції яйцеклітина запліднюється “свіжими” сперміями, введеними при повторному осіменінні; спермії, введені при першому осіменінні, можуть на цей час загинути.

При добре поставленому, своєчасному визначенні охоти і тічки і високій якості сперми цілком достатньо одноразового осіменіння.

 

3. Осіменяють овець двічі: перший раз – зразу ж після виявлення у них охоти і в друге – на наступну добу, вранці. Якщо виявлення овець у охоті проводять двічі на добу, то осіменяти їх можна один раз: овець, відібраних вранці, осіменяють о 12–14-йгодині, відібраних ввечері, о6–7-йгодині ранку наступного дня.

З 40-годня кампанії по осіменінню в отари осіменених овець пускають на20–25днів баранів для покриття маток, що не запліднились від штучного осіменіння. При цьому ділять баранів на дві групи і пускають їх до отари по черзі, через день.

Осіменіння овець проводять у манежі пункту штучного осіменіння. Враховуючи чутливість нерозрідженої сперми до холодового удару, температура в манежі повинна бути в межах 18–25ºС.

Безпосередньо перед осіменінням проводять вагінальну діагностику стану геніталій у відібраних овець. Зовнішні статеві органи у овець в охоті бувають гіперемічні, іноді навіть посинілі, слизова оболонка присінку набрякла, почервоніла; цервікальний канал розслаблений, привідкритий, з нього витікає слиз, що скупчується на дні піхви.

Осіменіння овець можна проводити розрідженою і нерозрідженою спермою при умові, що рухливість сперміїв у ній не менше 8 балів і концентрація сперміїв (до розрідження) не нижче 2 мільярдів у 1 мл.

Вводять сперму в канал шийки матки. Доза нерозрідженої сперми на одне осіменіння – 0,05 мл, розрідженої – 0,1–0,15мл; у дозі сперми повинно міститися не менше 80 млн активних сперміїв. Для введення сперми користуються скляними шприца-ми катетерами (мікрошприци) або шприцами-напівавтомата миконструкції А. Н. Лихачова, в руків’ї яких є дозуючий пристрій, при натисканні на який вибризкується 0,05 мл сперми.

 

4.Визначення охоти і тічки. Охота і тічка у кобил з'являються найчастіше на 8—10-й день після вижеребленяя. Охота триває від 2 до 10 діб (найчастіше 5—7 діб). Загальна тривалість статевого циклу 20—22 доби, з коливаннями від 10 до 37 діб.

Овуляція відбувається за 24—48 год до закінчення охоти.

Охоту у кобил виявляють за допомогою жеребця-пробника.

Техніка осіменіння кобил. Кобилу при осіменінні ставлять у спеціальний станок або накладають парувальну шлею. Корінь хвоста кобили слід забинтувати, щоб жорстке волосся хвоста не потрапило в піхву.

Кобил осіменяють тільки в матку, вводячи катетер на глибину 10—12см через розкриту шийку матки.

Сперму, що зберігалася при низькій температурі, після оцінки необхідно обов'язково підігріти до температури 30—35° у теплій воді або в долонях рук протягом 15—20 хв. При введенні холодної сперми матка скорочується і виштовхує сперму в піхву.

Є кілька способів введення сперми кобилам. Найчастіше користуються м'яким гумовим катетером Іванова, з'єднаним з скляним шприцом місткістю 20—30 мл або з скляною ампулою місткістю 30 мл .

 Гумовий катетер вводять у піхву кобили рукою, яку-попередньо підготовляють; коротко обрізують нігті, миють теплою водою з милом і щіткою, насухо витирають чистим рушником, протирають спиртовим тампоном і зволожують 1 % розчином натрію хлориду. Миття і дезинфекцію проводять перед осіменінням кожної кобили.

Визначивши кінцями пальців ступінь розкриття шийки матки, спрямовують кінець катетера в канал шийки матки, а вільною рукою просувають вперед, поки катетер не увійде в матку на глибину 10—12 см. Потім до катетера приєднують шприц зі спермою і повільно виштовхують сперму в матку, натискуючи на поршень. Після цього катетер повільно виймають із статевих органів.

Іноді застосовують скляний або ебонітовий катетери (відповідно знезаражені). Ці катетери вводять через піхвове дзеркало. До скляного катетера приєднують гумовою муфтою шприц після введення катетера. Ебонітовий катетер, що має 50 см завдовжки, заздалегідь приєднується до канюлі шприца металевим хомутиком з гумовою прокладкою.

Кобил можна осіменяти також ампульним способом.

Скляна ампула зразка 1952 р. має 190 мм завдовжки, в діаметрі 18 мм і вміщує 30 мл сперми. Ампула водночас є посудиною для зберігання і перевезення сперми (для чого обидва кінці її закривають гумовими ковпачками). При осіменінні ампула може використовуватися замість шприца або замінювати катетер. У першому разі, знявши гумовий ковпачок з гострого кінця ампули, приєднують її до заднього кінця гумового, скляного або ебонітового катетера, введеного в матку, а потім виймають пробку з другого кінця ампули і злегка піднімають останню. Іноді вводять ампулу рукою в шийку матки кобили і, натискаючи на з'єднаний тонкою гумовою трубкою з ампулою гумовий балон, виштовхують сперму в матку.

Дозування сперми жеребця. Доза нерозведеної або розведеної сперми, що вводиться при кожному осіменінні,— від 20 до 40 мл. Великим, старим, а також кобилам, які недавно ожеребилися, слід вводити максимальну дозу, оскільки об'єм матки у них збільшений.

Можна також користуватися скляним градуйованим флаконом (пляшкою для консервування крові). Через гумову пробку флакона пропускають дві гумові трубки кожна по 70 см завдовжки. Кінець однієї трубки закривають короткою скляною паличкою, роблять вище від Інеї розріз у трубці і опускають її майже до дна флакона. До вільного кінця трубки приєднують фільтр з ватою всередині і гумові кулі Річардсона. Другу трубку пропускають через пробку флакона на 0,5 см, а вільний кінець з'єднують з гумовим катетером Іванова або з пластмасовим катетером. 

Флакони зі спермою перед осіменінням розігрівають у теплій воді (30—35°), а потім ставлять у поролоновий термос. Перед осіменінням відгвинчують кришку поліетиленового флакона і приєднують катетер. 

5. При проведенні штучного осіменіння кіз необхідно враховувати такі особливості відтворної функції цих тварин: середня тривалість статевого циклу у них не 15–17днів, як у овець, а5–22дні; якщо незапліднені вівці починають приходити в охоту повторно з12-годня після осіменіння, то кози з5-го.Тому виявлення незапліднених самок серед кіз починають проводити з5-годня після осіменіння. У дні масової появи охоти організовують дворазове виявлення кіз у охоті – зранку і ввечері. Осіменяють кіз, відібраних зранку, через3–4години після закінчення виявлення, а відібраних ввечері – раненько наступного дня.