Лекція 1 | Akyshermdtek

Тема:Вступ

План заняття:

Предмет і методи вивчення дисципліни «Ветеринарне акушерство, гінекологія та біотехнологія відтворення тварин з основами андрології».
Історія розвитку науки.
Історія лабораторії «Акушерство, гінекологія та біотехнологія відтворення тварин з основами андрології» Млинівського державного технолого-економічного коледжу.
Місце дисципліни в системі інших дисциплін та порядок її вивчення.

Література (основна та додаткова):

Акушерство, гінекологія та штучне осіменіння сільськогосподарських тварин: Навчальний посібник / Г.Г. Харута, С.С Волков, І.М. Плахотнюк, С.А. Власенко, М.В. Вельбівець, Б.П. Івасенко та ін. -К.:Аграрна освіта, 2013.-9 – 11 с.
Карташов І.І.,Шарапа Г.С. Акушерство, гінекологія і штучне осіменіння сільськогосподарських тварин: Навч. посібник.-К.:Вища шк.,1991.- 3 – 10 с.
Андрієвський В. Я.,Смирнов І.В Ветеринарне акушерство, гінекологія і штучне осіменіння. Навч. Посібник. – К.:Вища шк.,1978. 3 – 6 с.
Яблонський В. А.,Хомин С. П.,Калиновський Г. М., Харута Г. Г., Харенко М. І., Любецький В. Й. Ветеринарне акушерство, гінекологія та біотехнологія відтворення тварин з основами андрології./ За редакцією В. А. Яблонського та С. П. Хомина. Підручник. – Вінниця: Нова Книга, 2006 – 10 – 14с.

1. Предмет і методи вивчення дисципліни «Ветеринарне акушерство, гінекологія та біотехнологія відтворення тварин з основами андрології».

Ветеринарне акушерство – (від франц. аccoucher – родити, допомагати при родах) – галузь клінічної ветеринарної медицини, що висвітлює фізіологічні та патологічні процеси, які відбуваються в організмі самок свійських тварин протягом їх репродуктивного життя, вагітності, родів та післяродового періоду, у їх статевих органах та молочній залозі.

Мета відтворювання тварин – отримання від кожної самки максимальної кількості приплоду і повне його збереження. Але часто досягненню цієї мети перешкоджають різноманітні порушення репродуктивної функції самок, які проявляються малоплідністю, неплідністю, абортами, мертвонародженістю або зниженою життєздатністю приплоду. В більшості своїй вони обумовлені організаційно-господарськими і зоотехнічними недоліками (погрішностями в годівлі, утриманні і експлуатації тварин, порушеннями правил осіменіння самок, незадовільними умовами вирощування молодняку), а також відсутністю належного ветеринарного контролю за відтворюванням.

Безпосередньою причиною зниження або повної втрати здатності самки до розмноження, а іноді і загибель її може бути патологічні процеси, що виникають під час вагітності, пологів і післяродового періоду (акушерська патологія), або хвороби статевих органів, що виявляються незалежно цих періодів (гінекологічна патологія).

Важлива роль в цій справі відводиться підвищенню рівня ветеринарного обслуговування маткового поголів'я, попередженню хвороб, своєчасному виявленню самок з акушерською і гінекологічною патологією, наданню їм кваліфікованої лікувальної допомоги.

В основі ветеринарно-зоотехнічної роботи по відтворюванню тварин повинні лежати глибокі знання фізіології та патології розмноження тварин, уміння встановити причини порушення плодючості самки і зниження життєздатності приплоду, визначити шляхи їх усунення.

Кожний вид тварин, відрізняючись особливостями будови статевих органів і фізіології розмноження, вимагає використовування в акушерській і гінекологічній практиці відповідних прийомів і методів діагностики, лікування, профілактики захворювань, стимуляції статевої функції і ін.

2. Історія розвитку науки.

Свої витоки ветеринарне акушерство бере від давніх часів, від часу одомашнення тварин. Давні пастухи, випасаючи та доглядаючи тварин, могли спостерігати у них елементи “ інстинктивної самодопомоги ” (перекусування пуповини, облизування матір’ю новонароджених, розривання плодових оболонок і т. п.), що наводило їх на думку про доцільність цих прийомів. Так поступово формувалися знання, які накопичувалися знахарями і передавалися від покоління до покоління. Спочатку цей досвід карбували на стінах печер, у настінних рисунках. Так, на стіні однієї з гробниць у Гізі (давній Єгипет), збудованій за 2400 років до нашої ери, зображена людина, що надає родову допомогу корові – видобуває теля з родових шляхів. У написаній біля 2000 років тому книзі Арістотеля “ Історія тварин ” зроблено опис розміщення плода та плодових оболонок в утробі матері, післяродового періоду, окремих акушерських прийомів.

Із виникненням кінноти з’явилася потреба в професійному її обслуговуванні. Особливо відчутною стала потреба у ветеринарних фахівцях із зародженням капіталізму. У Франції, Німеччині виникли ветеринарні школи, у яких одним з навчальних предметів була родова допомога тваринам. З’явилися перші підручники та посібники у більшості європейських країн. З’являються навчальні заклади і в Росії та на підлеглих їй територіях – це ветеринарні школи в Хорошові та Спаську, ветеринарні інститути у Варшаві (1840), Дерпті (1849), Харкові (1851), Казані (1873) та Львові (1881). Першим підручником з ветеринарного акушерства була книга “Ветеринарная родовспомогательная наука с отделением о болезнях детенышей”, видана у 1849 році проф. Г. М. Прозоровським. На західноукраїнських землях це були підручники К. Гармса (Lehrbuch der tierärztlichen Gebursthilfe, B., 1875) та Л. Франка (Нandbuch der tierärztlichen Gebursthilfe, B., 1876). Стимулом для розвитку та формування акушерства в СРСР стало створення кафедр акушерства у Московському (1919), Казанському (1922) та Ленінградському (1922) ветеринарних інститутах, поява вітчизняних підручників (проф. Н. Ф. Мишкін, 1931) та монографій (А. Ю. Тарасевич, І. А. Бочаров, Н. Ф. Флегматов, Я. Г. Губаревич, Н. І. Соколов та ін.), допомогло у формуванні кадрів акушерів. Тут опрацьовуються клінічні методи діагностики вагітності, родової допомоги у тварин, боротьби з неплідністю, створюється класифікація неплідності, абортів, маститів (А. П. Студєнцов), розробляються питання фізіології та патології відтворення, профілактики маститів, отримання здорового молодняку.

3. Історія лабораторії «Акушерство, гінекологія та біотехнологія відтворення тварин з основами андрології» Млинівського державного технолого-економічного коледжу.

Сьогодні важко собі уявити фельдшера ветеринарної медицини який би не володів прийомами родопомочі та не вмів би лікувати тварин з акушерськими хворобами. А всього цього навчають у закладах освіти вивчаючи дисципліну «Акушерство», створюючи відповідну лабораторію «Акушерство, гінекологія і штучне осіменіння сільськогосподарських тварин». Таку лабораторію відкрили і в нашому навчальному закладі.

Історія лабораторії бере свій початок з 1958 року коли на базу державної станції по племінній роботі і штучному осіменінні сільськогосподарських тварин смт Млинів було переведено Козачанський зоотехнічний технікум Звенигородського району Черкаської області і створено Млинівський зоотехнічний технікум.

На початку лабораторія акушерства гінекології і штучного осіменіння знаходилась біля тваринницьких приміщень, в нинішньому будинку лабораторії терапії. Тут вона пробула до1965 року, до завершення будівництва державної племінної станції. Після введення племстанції в дію лабораторію перевели на її територію де вона функціонувала до 2008 року.

З вересня 2008 року і по сьогоднішній день лабораторія знаходиться в головному корпусі, на другому поверсі на місці колишньої лабораторії хімії.

Першим і беззмінним завідувачем лабораторії був Дячок Василь Пахомович який очолював її з 1958 до 1985 року.

Василь Пахомович до створення технікуму працював ветеринарним лікарем державної станції по племінній роботі і штучному осіменінні сільськогосподарських тварин с.м.т. Млинів на базу якої був переведений Козачанський зоотехнікум

Другим завідувачем лабораторії протягом нетривалого часу був Чуприна Михайло Олексійович.

Михайло Олексійович народився 3червня 1930 року в с. Покровка Старобільського району Луганської області. З 1947 по1956 рік навчався спочатку у Старобільському зооветеринарному технікумі а потім в Харківському ветеринарному інституті.

Після навчання Чуприна М. О. працював ветлікарем МТС а з 1957року викладачем спеціальних дисциплін у Межирицькій сільськогосподарській школі Острозького району Рівненської області.

З 1961 по 1989 р. був викладачем спеціальних дисциплін Млинівського державного технікуму ветеринарної медицини, і за цей час викладав різні предмети. Після смерті Дячка В. П. у1985 р. його призначили завідувачем лабораторії та викладачем дисципліни акушерство, де він пропрацював до 1987року.

З вересня 1987року по вересень1992року наступним завідувачем лабораторії «Акушерство» та викладачем однойменної дисципліни був Загородько Яків Овдійович. Яків Овдійович – випускник першого випуску ветеринарного відділення нашого коледжу. До приходу в коледж (технікум) в якості викладача, Яків Овдійович протягом тривалого часу був головним ветеринарним лікарем Млинівського району.

Після виходу на пенсію Загородька Я.О. у 1992 році і по сьогоднішній день завідувачем та викладачем дисципліни «Акушерство, гінекологія та штучне осіменіння сільськогосподарських тварин» є Мідик Анатолій Дмитрович.

Крім вище названих викладачів дисципліну «Акушерство» викладали і інші спеціалісти а саме:

Зеленський Василь Степанович – 1958 – 1959 н рік;

Матящук Віктор Іванович – з 1959 по 1980 роки;

Пачковський Олексій Іванович – 1967р.,1991р.;

Циніцький Леонід Стратонович – 1972 – 1977 роки та 1987 – 1991 роки;

Михаревич Захар Федорович – 1974 – 1975 р.;

Атаманюк Григорій Степанович – 1993 – 1999роки.

Копчик Ігор Олегович – з 2012р по сьогодні.

Історія лабораторії продовжуватиметься ще багато років а її матеріальна база буде постійна збагачуватись, розширюватись і вдосконалюватись, що сприятиме підготовці висококласних спеціалістів ветеринарної медицини.

4. Місце дисципліни в системі інших дисциплін та порядок її вивчення.

Як дисципліна, ветеринарне акушерство (повна назва – ветеринарне акушерство, гінекологія та біотехнологія відтворення тварин) складається з таких розділів: акушерська фізіологія; штучне осіменіння тварин; трансплантація ембріонів; хвороби періоду вагітності, родів та післяродового періоду; хвороби молочної залози; гінекологія, які є предметом вивчення, наукової роботи та втілення її наслідків у практичне акушерство. На правах окремого розділу ветеринарне акушерство включає також андрологію – науку про хвороби самців.

Науковим підґрунтям ветеринарного акушерства є ряд загальнотеоретичних та практичних дисциплін, починаючи від анатомії, гістології, ембріології, фізіології, загальної та оперативної хірургії аж до епізоотології та організації ветеринарної справи.

Контрольні питання:

Які ви знаєте клінічні дисципліни?
Як називається наука що вивчає хвороби статевих органів самок і самців?
В якій дисципліні вивчають хвороби вагітних тварин та хвороби що виникають при родах?
Які хвороби вагітних тварин, чи ускладнень при родах вам доводилось бачити?
Як ви розумієте слова гінекологія, гінеколог і що вони означають?
Чим, на вашу думку, подібні науки «Акушерство» та «Хірургія» і яка відмінність між ними?