Лекція 6 | Akyshermdtek

Тема: Запліднення і вагітність.

План заняття:

Пересування та виживання сперміїв у статевій системі самки.
Проникнення сперміїв у яйцеклітину при заплідненні.
Розвиток зиготи.
Утворення статі плода.
Поліспермія та суперфекундація.
Плацента та її функції.
Типи плаценти у тварин:
1. за характером живлення;ембріотрофна, гістеотрофна.
2. За розміщенням ворсинок на судинній оболонці;ахоріальна, розсіяна (дифузна), множинна (котиледонна), зональна (кільцева, пояскоподібна), дископодібна
3. За характером зв’язку дитячої і материнської частин плаценти; ахоріальна, епітеліохоріальна, десмохоріальна, ендотеліохоріальна, гемохоріальна.
4. По відпаданню материнської частини плаценти; відпадаюча (відторгувана), невідпадаюча (невідторгувана).
Кровообіг у плода.
Будова пуповини.
Назва та тривалість вагітності у різних видів самок.
Зміни в організмі вагітних самок.
Утримання вагітних тварин.
Годівля і експлуатація вагітних тварин.

Література (основна та додаткова): опрацювати матеріал підручників:

Акушерство, гінекологія та штучне осіменіння сільськогосподарських тварин: Навчальний посібник / Г.Г. Харута, С.С Волков, І.М. Плахотнюк, С.А. Власенко, М.В. Вельбівець, Б.П. Івасенко та ін. -К.:Аграрна освіта, 2013.-148 – 166 с.
Карташов І.І.,Шарапа Г.С. Акушерство, гінекологія і штучне осіменіння сільськогосподарських тварин: Навч. посібник.-К.:Вища шк.,1991.- 141 – 157 с.
Андрієвський В. Я.,Смирнов І.В Ветеринарне акушерство, гінекологія і штучне осіменіння. Навч. Посібник. – К.:Вища шк.,1978. 134 – 149 с..
Яблонський В. А.,Хомин С. П.,Калиновський Г. М., Харута Г. Г., Харенко М. І., Любецький В. Й. Ветеринарне акушерство, гінекологія та біотехнологія відтворення тварин з основами андрології./ За редакцією В. А. Яблонського та С. П. Хомина. Підручник. – Вінниця: Нова Книга, 2006 – 188 – 198с.,232 - 259

1. Пересування та виживання сперміїв у статевій системі самки.

Найвище виживання сперміїв у шийці матки, особливо у самок з піхвовим типом природного осіменіння. Тут спермії зберігають запліднюючу здатність найдовше, наприклад, у корови – до 30 годин, вівці – до 48 годин, хоча основна маса їх проходить через цервікальний канал досить швидко (15–50хв). Тривалому зберіганню тут сперміїв сприяє велика складчастість слизової оболонки та наявність густого слизу із слабо кислою реакцією. Дослідження цервікального слизу показали, що він складається з глікопротеїду та плазми. Міцели глюкопротеїду розміщені паралельно і між ними можуть вільно просуватися спермії з прямолінійно-поступальним рухом. Такому розташуванню міцел глікопротеїду сприяє поява у слизі високих концентрацій естрогенів (і низьких – прогестерону) під час тічки та охоти. У лютеїнову фазу слиз стає в’язким, розщепленим, що значно перешкоджає руху сперміїв. Завдяки цьому, а також під впливом секретів додаткових статевих залоз під час охоти, активні спермії звільняються тут від мертвих та мікроорганізмів. Якщо ж осіменіння проводять після закінчення охоти, то спермії гинуть тут уже через2–4години, не досягаючи рогів матки. Отже, на всьому шляху від місця введення сперміїв до місця запліднення відбувається “відсів” слабших сперміїв (елімінація). Першим “фільтром” для сперміїв є цервікальний слиз. Далі відбувається відсів сперміїв з ферментними дефектами.

Спермії, що проникли у матку, проштовхуються антиперистальтичними скороченнями її до верхівок яйцепроводів. Тривалість антиперистальтичних скорочень матки 6–8годин.

Яйцепровід розкривається під час овуляції і пропускає у корів та телиць 1000 сперміїв, у овець – 500. У яйцепроводах рух сперміїв активізується фертилізином фолікулярної рідини, що забезпечує синхронність входження у зону запліднення яйця і спермія. Виживання сперміїв у статевих органах самки, збереження ними тут запліднюючої здатності визначаються фізіологічним станом самки, який у свою чергу піддається змінам у зв’язку з умовами утримання та годівлі тварин. Так, якщо осіменіння тварин проводиться не під час охоти, то вже через декілька хвилин спермії піддаються аглютинації і гинуть. В. Паршутін установив, що у статевих органах кобил з низькою вгодованістю спермії гинуть вже через 12–24години, тоді як у кобил з середньою та доброю вгодованістю вони виживали до 48 годин. Окремі токсини, лікарські та інші речовини можуть проникати з кров’яного русла у статеві органи і виділювані ними секрети і позначатися на виживанні та запліднюючій здатності сперміїв.

2. Проникнення сперміїв у яйцеклітину при заплідненні.

Яйцеклітина, що вийшла з фолікула, кулястої форми, у ній розрізняють ядро та цитоплазму (ооплазму), оточені жовтковою оболонкою (оолемою) та прозорою оболонкою. Ззовні вона оточена клітинами променевого вінця, з’єднаними між собою в’язкими драглями, основу яких складає гіалуронова кислота. Для запліднення яйцеклітина повинна звільнитися від навколишніх клітин. У 1931 р. Ямане виявив у сперміях фермент гіалуронідазу, що розчиняє гіалуронові драглі. Вважають, що місія гіалуронідази зводиться до деполімеризації гіалуронової кислоти, руйнування міжклітинного матриксу, який з’єднує клітини променевого вінця, щоб дозволити окремому спермію пройти між фолікулярними клітинами до яйця. Згідно Остіна та Бішопа, для проникнення спермія у яйцеклітину не потрібно повного оголення її від клітин променевого вінця, а лише виникнення між ними щілини. Повний розпад кумулюсу відбувається лише через деякий час після проникнення спермія у яйцеклітину, внаслідок збільшення кількості сперміїв (і концентрації гіалуронідази) у зоні находження яйцеклітини, аутолітичних процесів та дії йонів бікарбонату у секретах фаллопієвих труб. Звільнення зиготи від фолікулярних клітин має важливе значення для нормального обміну газів та метаболітів. Сам процес запліднення включає такі стадії: 1) проникнення спермія крізь прозору оболонку; 2) активування яйця і блокада поліспермії; 3) утворення чоловічого

пронуклеусів: 4) заміна пронуклеусів хромосомними групами; 5) об’єднання двох хромосомних груп (сингамія).

3. Розвиток зиготи

Розвиток зиготи починається з ряду мітотичних поділів без зміни загальної величини зародка. Приблизно через 24 год після запліднення утворюються два дочірніх бластомери та починається ембріональний період розвитку організму. В цьому періоді розрізняють наступні стадії:

– морула рання (Мо 1) – характеризується чітким контуруванням бластомерів;

– морула пізня (Мо 2) – контури бластомерів більш згладжені через збільшення їх кількості та зменшення розмірів;

– бластоциста рання (Бл 1) характеризується утворенням бластопорожнини;

– бластоциста пізня (Бл 2) має витончену блискучу оболонку, діаметр її в 1,5 рази більший, ніж у попередніх стадій; помітна диференціація еластомерів на ембріобласт та трофобласт.

Зародок корів, овець, кіз і свиней потрапляє в матку через 2-4 доби, а кобил, сук, кішок – через 5-10 діб після запліднення. Через деякий час (у корів 10 діб) він звільняється від блискучої оболонки – відбувається “вилуплювання” ембріона. Клітини трофобласта виділяють трипсиноподібний фермент, що має протеолітичну дію, під впливом якого епітелій ендометрію лізується і перетворюється в молокоподібну масу. У ссавців різних видів протеолітичні властивості трофобласта виражені по різному.

Слизова матки виробляє антифермент, нейтралізуючий трипсиноподібний фермент трофобласта. Для імплантації зародка необхідне їх певне співвідношення.

Імплантація супроводжується плацентацією – утворенням плаценти і плідних оболонок. З цього моменту починається плідний період внутрішньоутробного розвитку організму тварини, який триває до родів. Термін завершення плацентації та утворення плідного яйця залежить від виду тварин. Наприклад, у корів це відбувається на 60-й день після запліднення, у кобил – на 45-й.

Плідне яйце – це плід з плідними оболонками та рідинами, що містяться в них.

Водна оболонка (від грец. amnion − чаша) розвивається з внутрішнього листка трофобласта, є внутрішньою оболонкою, містить амніотичну рідину, безпосередньо оточує плід. В ділянці пупкового кільця переходить в шкіру плода.

Сечова оболонка (allantoides, від грец. allas − ковбаса і ëidos − вигляд, подібний) утворюється з первинної кишки (сечового міхура) зародка шляхом випинання її стінки через пупковий отвір.

Хоріон (chorion, ii, n; від грец. chorion − оболонка, послід) – судинна оболонка плода, що ззовні покриває плідне яйце і утворює ворсинки, які вростають у крипти слизової оболонки матки, утворюючи дитячу частину плаценти, забезпечує зв’язок організму плода з організмом матері. Походить із зовнішнього листка трофобласта.

4. Утворення статі плода.

Під час запліднення відбувається не тільки формування генотипу майбутнього індивіда, а й визначення його статі.

Як згадувалось вище, овогонії та сперматогонії містять властивий для свого виду диплоїдний (2n) набір хромосом, у тому числі дві статеві: ХХ – у самок і ХУ – у самців.

Стать майбутнього індивіда залежить від того, який вид спермія – носій хромосоми Х чи У з’єднається з яйцеклітиною. У першому випадку хромосомний набір зиготи включатиме статеві хромосоми ХХ, тому з неї згодом сформується самка, а у другому випадку – хромосоми ХУ, що дасть початок розвитку самця. Тобто, стать плода визначається статевими хромосомами спермія.

Отже, генетично стать визначається під час запліднення, анатомічно – вона оформляється у великих тварин на 7–10-мутижні розвитку ембріона під впливом статевих гормонів і у плода формуються соматичні риси І, ІІ та ІІІ-го порядку. Риси І-го порядку – це гонади, ІІ-го – внутрішні і зовнішні статеві органи; риси ІІІ-го порядку – статеві рефлекси.

Проникнення спермія у яйцеклітину та утворення зиготи є першим етапом розвитку нового організму. Проте виникнення багатьох організмів може відбуватися і без запліднення, а шляхом партеногенезу. У бджіл, наприклад, самці розвиваються з яєць без участі сперміїв. У одній родині коловерток самців узагалі немає. Самка дафнії за своє життя може виділити близько ста яєць, які розвиваються партеногенетично.

Яйцеклітина має всі основні елементи, необхідні для початку розвитку.

При партеногенезі диплоїдний набір хромосом утворюється за рахунок зворотного втягування полярного тільця або ж випадіння редукційного поділу. Ще у ХІХ ст. А. Тихонову вдалося викликати

штучний партеногенез у яєць шовковичного шовкопряда, подразнюючи їх слабкою кислотою, механічно, термічно.

5. Поліспермія та суперфекундація.

Поліспермія – це проникнення в яйце при заплідненні декількох сперміїв. Розрізняють фізіологічну і патологічну поліспермію.

Фізіологічна властива декільком групам тварин з внутрішнім заплідненням. Патологічна спостерігається у фізіологічно моноспермних тварин При дуже високій концентрації сперміїв або поганому фізіологічному стані яєць механізми, що забезпечують в нормі моноспермність запліднення, недостатньо ефективні, і в яйця може проникнути по декілька сперміїв, які включаються в розвиток, викликаючи глибокі порушення.

"Множинне запліднення" або суперфекундація - запліднення кількох яйцеклітин спермою різних самців впродовж однієї стадії збудження статевого циклу. Часто реєструють у багатоплідних тварин (собаки, свині, кішки).

6. Плацента та її функції.

Плацента (placenta; від грец. plakus − плачинда, перепічка) − комплекс тканинних утворень, що розвивається на судинній оболонці плода і слизовій оболонці матки і забезпечує внутрішньоутробний розвиток плода.

Функції плаценти:

1. Забезпечення зв’язку організму плода з організмом матері;

2. Живлення. В плаценті відбуваються складні біохімічні процеси розщеплення і синтезу білків, жирів та інших речовин. В кров плода вони потрапляють шляхом біологічного осмосу та дифузії;

3. Газообміну. Через плаценту кров плода збагачується киснем і відбувається перехід вуглекислого та інших газів у кров матері;

4. Бар’єрна. Вибірковість проникності для різних речовин та деяких збудників захворювань і їх токсинів;

5. Гормональна. Плацента ендокринний орган матері та плода, що виробляє гормони (гонадотропіни, простагландини, естрогени та прогестерон) і активізує ензими;

6. Виділення. Плацента звільняє тканини плода від продуктів обміну речовин.

7. Типи плаценти у тварин

За анатомічною будовою розрізняють наступні типи плацент:

1) дифузно-ворсинчаста або розсіяна – ворсини на хоріоні розташовані рівномірно по всій його поверхні (у кобил, свиней, верблюдиць);

2) котиледонна або множинна – ворсини на хоріоні згруповані в окремих ділянках його поверхні – плідних плацентах-котиледонах (у жуйних). Материнські частини плаценти представленні карункулами численними заглибленнями – криптами;

3) пояскоподібна або зональна – ворсини на хоріоні згруповані у вигляді пояска-зони (у самок м’ясоїдних);

4) дископодібна – ворсини розташовані на одному полюсі хоріона у вигляді диска (у самок приматів та гризунів).

За типом зв’язку розрізняють такі типи плацент:

1) епітеліо-хоріальна – ворсини хоріона контактують з епітелієм крипт (у кобил, свиней, верблюдиць);

2) десмо-хоріальна – ворсини хоріона контактують з сполучною тканиною крипт (у самок жуйних);

3) ендотеліо-хоріальна – ворсини хоріона контактують з стінками капілярів крипт (у самок м’ясоїдних);

4) гемохоріальна – ворсини хоріона омиваються кров’ю матері в лакунах (порожнинах крипт) (у самок приматів та гризунів);

5) ахоріальна (безворсинчаста) – характеризується відсутністю ворсин. Безпосереднього контакту між материнською та дитячою плацентою немає, їх контакт здійснюється через ембріотроф (у кенгуру, китів).

За характером живлення;ембріотрофна, гістеотрофна.

По відпаданню материнської частини плаценти; відпадаюча (відторгувана), невідпадаюча (невідторгувана).

8. Кровообіг у плода.

Поживні речовини, що надходять по кровоносній системі слизової оболонки матки, проходять через стінки капілярів і через шар епітелію слизової оболонки поступають у так зване маткове молочко. З нього ці речовини шляхом осмосу надходять в епітелій і далі в капілярну систему судинної оболонки плода. Таке плацентарне живлення властиве копитним. У м’ясоїдних поживні речовини переходять від матері до плода, головним чином, скороченим шляхом, бо ворсинки судинної оболонки підходять безпосередньо до ендотелію судин матки.

Таким чином, плацентарний кровообіг є основним шляхом живлення ростучого плода, через який відбувається складний процес обміну речовин.

Через плаценту, за фізичним законом осмосу і дифузії, проходять у незмінному вигляді гази і низькомолекулярні сполуки. Так, наприклад, кисень надходить з крові матері в плід, вуглекислота ж – від плода через плаценту в кров матері. Білки, жири і вуглеводи, під впливом ферментів епітелію плаценти, розпадаються тут на нижчі фракції (жири – до жирних кислот, білки – до амінокислот, вуглеводи – до глюкози), і тоді поступають у кров’яне русло. При цьому з них у ворсинках хоріона утворюються шляхом синтезу цілком нові сполуки, які потрібні для даного плода у даний період розвитку.

Цілком очевидно, що в організмі плода в процесі обміну речовин утворюються непотрібні і навіть шкідливі речовини. Ці речовини через плаценту виносяться назад у кров’яне русло вагітної тварини.

Кров плода, збагачена поживними речовинами, в тому числі і киснем (артеріальна кров), збирається по капілярах судинної оболонки у пупкову вену (у жуйних тварин пупкова вена – від судинної оболонки і до черевної стінки плода подвійна) і скеровується до печінки, де пупкова вена зливається з ворітною веною (v. porta) в одну судину. Тут відбувається змішування артеріальної крові, що надійшла пупковою веною, з венозною кров’ю ворітної вени; змішана кров розходиться по капілярах печінки і потім, зібравшись у печінкову вену(v. hepatis), вливається в задню порожнисту вену (v. cava caudalis).

9. Будова пуповини.

Пуповина, або пупковий канатик (funiculus umbilicalis), – це трубка, що утворюється сечовою оболонкою, в якій розташовані дві артерії, одна або дві вени і сечова протока, яка з’єднує верхівку сечового міхура з порожниною алантоїса. Простір між кровоносними судинами і урахусом заповнений ембріональною тканиною, що має драглисту консистенцію. У кобил в кінці жеребності довжина пуповини плода буває від 70 до 100 см. Кровоносні судини (дві артерії і одна вена) утворюють тут закрути. Після виходу плода з порожнини матки пуповина розривається поза черевною порожниною або безпосередньо біля пупкового кільця, розміщеного в черевній стінці плода. Це пояснюється тим, що кровоносні судини щільно зростаються з черевною стінкою плода.

У плодів жуйних тварин в кінці вагітності довжина пуповини плода буває від 30 до 40 см у корів і 17–12см у овець і кіз. Кровоносні судини (дві артерії і дві вени) не утворюють закрутів і пухко зрощені в пупковому кільці. Після виходу плода з порожнини матки розрив кровоносних судин може бути в черевній порожнині плода.

У свиней в кінці поросності довжина пуповини плода буває від 20 до 25 см. Кровоносні судини (дві артерії і одна вена) утворюють у них завитки і пухко зрощені в пупковому кільці.

У сук, порід середньої величини в кінці вагітності довжина пуповини буває від 10 до 15 см. Кровоносні судини (дві артерії і дві вени) тут трохи покручені і пухко зрощені у пупковому кільці.

10. Назва та тривалість вагітності у різних видів самок.

Тривалість вагітності залежить від видових особливостей тварини. Чим менше за масою самка, тим коротше вагітність. Терміни вагітності залежать також від кількості плодів, їх статі, умов годівлі та утримання тварини, її віку. Якщо у тварини розвивається чоловічий плід, то вагітність подовжується на кілька днів. При подвійних і потрійних вагітність коротша. У першовагітних плодоношення більш тривале, ніж у повторно вагітних . беільш тривалою буває вагітність зазвичай у хворих тварин. У деяких видів тварин протягом вагітності спостерігається латентний період (діапауза), наприклад, у соболів, козулі та ін..

Тривалість вагітності у самок сільськогосподарських тварин така: кобила - 340 днів, корова – 285 днів, вівця - 150 днів, свиня - 114 днів, собака - 58-63 дня. Назви: тільність — для корови; жеребність (жеребість) — для кобили; суягність для вівці, кітність — для вівці, кози, кішки, поросність — для свиней, сукрільність — для кролиці, щенність (щінність) — для суки.

11. Зміни в організмі вагітних самок.

З початком вагітності в організмі самок відбуваються складні фізіологічні процеси, які стосуються змін у системах і органах материнського організму. Вони мають пристосувально-адаптаційний характер та спрямовані на створення оптимальних умов для росту і розвитку плода.

Зміни гормонального балансу самки відбуваються під впливом специфічних для періоду вагітності органів: жовтого тіла і плаценти. У першій половині вагітності важливу роль відіграє гормон жовтого тіла (прогестерон), а у другій – гормони плаценти (плацентарний лактоген, хоріогонічний гонадотропін, прогестерон, естрогени, пролактин та кортизон).

Під час вагітності щитоподібна залоза збільшується в розмірі і підвищується синтез трийодтироніну та тироксину. Морфологічні зміни спостерігаються під час вагітності і в інших залозах внутрішньої секреції (надниркових і підшлунковій). Такі зміни супроводжуються збільшенням секреції глюко- та мінералкортикоїдів.

Перед родами жовте тіло продукує релаксин, який сприяє розслабленню зв'язок і з'єднань тазу під час родів чим полегшує виведення плода.

Збудливість центральної нервової системи під час вагітності знижена, що забезпечує розслаблення матки та нормальний перебіг вагітності, а перед родами збільшується для забезпечення родової діяльності.

У другій половині вагітності самка стає спокійнішою, швидко втомлюється і потіє. У неї спостерігається обережність у рухах, покращується апетит, підвищується перетравність кормів і вгодованість. Хоча перистальтичні рухи шлунково-кишкового каналу і секреція соків знижена, що обумовлено топографією внутрішніх органів через збільшення вагітної матки та дією прогестерону на гладенькі м'язи.

Зміни серцево-судинної системи самок необхідні для забезпечення плода киснем і поживними речовинами та для видалення продуктів обміну. Вони характеризуються збільшенням частоти серцебиття, об'єму циркулюючої крові на 20-25 % за рахунок плазми і еритроцитів та розвитком плацентарного кола кровообігу. Такі зміни ведуть до підсилення обміну речовин та збільшення маси вагітної самки. Серце змінюється за рахунок деякого збільшення маси м'язових елементів. Кількість кальцію в крові звичайно зменшена, тому що на початку вагітності він накопичується в органах і в плаценті, а в другій половині йде на побудову скелета плода. Лужність крові знижується.

В останню чверть вагітності матка дуже тисне на великі венозні стовбури, які відводять кров від задніх кінцівок і з черевної порожнини. Посилений приплив крові до судин тазової порожнини спричиняє розтягнення стінок капілярів, через що рідка частина крові виходить з них і просочує навколишні тканини. Це в певній мірі сприяє розм'якшенню крижово-сідничних зв'язок, а потім крижі западають. Розслаблення зв'язок та інших тканин готує родові шляхи до наступного процесу родів.

Зміни дихальної системи створюють оптимальні умови для забезпечення організму матері і плода киснем. Дихання прискорюється (збільшується потреба в кисні) та утруднюється (вагітна матка тисне на діафрагму за рахунок збільшення вмісту черевної порожнини, і тому дихання з грудо-черевного змінюється на грудний) і збільшується дихальний об'єм легень. Зустрічаються навіть випадки задишки, які зумовлюються наявністю в матці надмірної кількості плодів.

Зміни, які відбуваються і в системі виділення, особливо в другій половині вагітності, пов'язані з тим, що матка, збільшуючись в об'ємі, посилює тиск на внутрішні органи черевної порожнини (сечовий міхур, сечопроводи, кишечник), тому сеча і кал виділяються невеликими порціями. В свою чергу, внутрішні органи тиснуть на черевну стінку, внаслідок чого об'єм черева збільшується.

Ниркова фільтрація і кровообіг у першу третину вагітності збільшуються і поступово до родів знижуються, що сприяє затримці рідини в організмі самки та веде до появи набряків у кінці вагітності.

Під час вагітності підсилюється діяльність органів кровотворення за рахунок збільшення секреції еритропоетину під впливом лактогену плаценти. Спостерігається збільшення кількості та об'єму еритроцитів і лейкоцитів. Однак, об'єм плазми збільшується на 35 %, а кількість еритроцитів – на 25 %, тому, під кінець вагітності, може зменшуватися вміст гемоглобіну та гематокритна величина.

Зміни в імунній системі самки під час вагітності пов'язані з тим, що 50 % генетичної інформації, яку отримує ембріон чи плід, є чужорідною. Важливим фактором захисту плода є імунна толерантність організму самки, обумовлена різними механізмами (гормони і специфічні білки плаценти).

Статевий цикл, роди, післяродовий період супроводжуються змінами епітелію ендометрію (деструкція, епітелізація, проліферація та регенерація), скеровані на обмеження проникнення сперміїв у кров'яне русло та обмеження виходу макрофагів. Введені в геніталії самки спермії під час осіменіння мають ліпопротеїдну оболонку, оточені плазмою та секретом матки, що обмежує контакт антигену з імунокомпетентними клітинами.

Під час вагітності зростає продукція Т-лімфоцитів (супресорів), що пригнічують синтез В-клітинами антитіл, збільшується в крові вміст кортикостероїдів (інгібують синтез антитіл) і встановлюється рівновага між факторами стимулювання та пригнічення синтезу антитіл.

З наближенням родів порушується імунологічна рівновага і замість толерантності розвиваються реакції відторгнення.

Зміни системи згортання крові спрямовані на зниження активності фібринолітичної активності та підвищенні коагуляції крові. Вони мають адаптаційний характер і направлені на зниження крововтрати під час родів.

Зміни обміну речовин забезпечують правильний розвиток ембріону і плода. У тварини після запліднення змінюється обмін речовин і з’являється добрий апетит, що сприяє кращій їх вгодованості. Шерстний покрив стає гладеньким і блискучим, форми тіла округляються і повніють. У другій половині вагітності, незважаючи на те, що апетит зберігається, тварина витрачає резерви пластичних речовин для розвитку плода. Такі зміни відображаються на стані рогів, копит і шерсті. Потовщення на рогах ("кільце") з'являється у вагітних тварин у першій половині вагітності, а поява кільцевих жолобків – у другій половині вагітності.

Зростають і переважають процеси синтезу і відносно знижуються окислювальні процеси. Загальний обмін речовин і енергії, а також мінеральний обмін зростають за рахунок посилення цих процесів в організмі самок і плодах.

Зміни білкового, вуглеводного і ліпідного обміну характеризуються накопиченням білків, глікогену та збільшенням концентрації нейтрального жиру, холістерину і ліпідів. Значна частина білків витрачається на побудову тканин і органів плодів, на ріст матки, плаценти та молочних залоз, родовий процес і лактацію. Запаси вуглеводів у вигляді глікогену відкладаються у печінці, м'язах, матці, плаценті і плодах.

Важливу роль в організмі вагітних тварин відіграють вітаміни, які входять до складу більшості ферментативних систем (ферментів) і без яких нормальний обмін речовин практично не можливий. Вітаміни надходять до плодів через фетоплацентарну систему. За нестачі вітамінів в організмі вагітної самки розвиваються гіповітамінози і навіть авітамінози, наслідком яких можуть бути токсикози вагітних, аборти та слабка родова діяльність.

Різко змінюється необхідність вагітної самки в кисні. У зв'язку з чим поглинання його збільшується на 30 - 35 %. Плід досить чутливий до нестачі кисню тому вагітних тварин утримують у добре вентильованих приміщеннях та забезпечують моціоном на свіжому повітрі.

Вагітність впливає на ріст молочної залози. Особливо це помітно у молодих тварин (нетелей і кіз), у яких уже в середині вагітності спостерігається збільшення залозистої тканини вим'я. У дійних корів і кіз внаслідок здоювання не помічається збільшення залозистої тканини, під час сухостійного періоду вим'я протягом тривалого часу відзначається своїм малим розміром і в'ялістю. Тільки за кілька тижнів чи навіть днів до родів помічається збільшення залозистої тканини вим'я.

Зміни в статевій системі. На початку вагітності у яєчнику утворюється одне чи декілька жовтих тіл. У корів жовте тіло необхідне для збереження вагітності до кінця 6-го місяця, а овець — до половини вагітності. Тільки після цих термінів їх фетоплацентарна система виробляє достатню кількість прогестерону.

Судини матки під час вагітності стають довшими і розширюються у 4-5 раз, сприяючи цим постачанню до плаценти материнської крові. Маткові артерії збільшують свій просвіт. Незважаючи на збільшення м'язових волокон, розм'якшення сполучної тканини і припливу великої кількості крові, товщина стінок матки поступово зменшується. Це відбувається за рахунок сильного збільшення її поверхні через розтягнення. Зв'язки матки, яйцепроводів і яєчників розтягуються тому яєчники у жуйних зміщуються у черевну порожнину.

Ендоментрій під час вагітності, від великого припливу крові, трохи набухає, але складки його згладжуються внаслідок збільшення об'єму матки. На слизовій оболонці матки у кобили і свині збільшуються заглибини крипт, у які входять ворсинки судинної оболонки плода. У корів на слизовій оболонці розростаються карункули, розміщені в кожному розі в чотири ряди. На них утворюються крипти, куди також входять ворсинки хоріона плода.

Шийка матки збільшується, а її канал заповнюється слизовою пробкою. Слизова оболонка піхви бліда, під кінець вагітності гіперемійована, набрякла, матова внаслідок накопичення густого слизу.

12. Утримання вагітних тварин.

Особливий вплив на перебіг вагітності має годівля, догляд та утримання тварин. Упродовж всієї вагітності самки повинні знаходитися в сухому, теплому та світлому приміщенні з достатнім доступом свіжого повітря та підстилки. Не менш важливим є утримання самок – періодичне їх чищення, купання та надання активного моціону.

13. Годівля і експлуатація вагітних тварин.

Важливою умовою забезпечення нормального перебігу вагітності у самок тварин та отримання від них життєздатних плодів є повноцінна і нормована годівля, забезпечення кормами, що містять білки, вітаміни (особливо А і Е), вуглеводи, макро- та мікроелемент. Адже відомо, що основне значення в розвитку плодів має годівля. Особливо це стосується другої половини вагітності, коли інтенсивно починають розвиватися плоди.

Нестача поживних речовин та годівля самок за незбалансованими раціонами може призводити до порушення імплантації ембріону, затримки його розвитку та ранньої ембріональної смертності.

Згодовування самкам неякісних кормів (запліснявілих, уражених грибками, отруйних) може призводити до виникнення аборту, мертвонародженості, гіпотрофіків та народження виродків. Як нестача, так і надлишок поживних речовин у раціоні самок буде мати негативний вплив на фізіологічний перебіг вагітності.

Під час вагітності необхідно зменшити фізичні навантаження, не залучати їх до виконання важких робіт.

Контрольні питання

Що таке зигота і як вона утворюється?
Яка причина утворення у однієї самки двох і більше плодів?
Що таке поліспермія та суперфекундація?
Що таке овальний отвір і де він знаходиться?
Який тип плаценти у жуйних?
Де знаходяться Аранцієва та Боталова протоки?