Лекція 4 | Akyshermdtek

Тема: Значення і технологія розрідження та замороження сперми, технологія штучного осіменіння тварин.

План заняття:

Виконання індивідуальних завдань письмової контрольної роботи з першої половини розділу «Штучне осіменіння сільськогосподарських тварин»

Мета розрідження сперми.
Види розріджувачів і вимоги до них.
Склад основних середовищ для розрідження сперми та вимоги до їх складників.
Техніка приготування розріджувачів сперми.
Біологічний контроль розріджувачів.
Заморожування сперми на блоках твердої вуглекислоти, в рідкому кисні, в рідкому азоті.
Підготовка сперми до замороження.
Технологія заморожування сперми бугаїв – плідників в різних упаковках (гранулах, паєтах).
Заморожування сперми жеребців і баранів – плідників.
Будова і типи посудин Дьюара.
Техніка безпеки при роботі з рідким азотом.
Ознайомлення з ветеринарно-санітарними правилами при штучному осіменінні тварин.
Методи виявлення охоти у самок сільськогосподарських тварин.
Підготовка і використання самців-пробників.
Методи та техніка штучного осіменіння самок сільськогосподарських тварин.
Ознайомлення студентів з основними етапами та технологією трансплантації ембріонів тварин.
Техніка безпеки при штучному осіменінні тварин.
Проектування і будівництво племпідприємств.
Порядок відкриття і організація роботи пунктів штучного осіменіння тварин.
Вимоги до пункту штучного осіменіння.
Комплектація пункту штучного осіменіння.
Вимоги до приміщень пункту штучного осіменіння.
Вимоги до техніка штучного осіменіння, його права і обов’язки.
Правила підготовки приміщення пункту, інструментів, матеріалів, рук техніка та самок тварин до штучного осіменіння.
Санітарна обробка посудин Дюара та техніка безпеки при роботі з ними.

Література (основна та додаткова): опрацювати матеріал підручників:

Акушерство, гінекологія та штучне осіменіння сільськогосподарських тварин: Навчальний посібник / Г.Г. Харута, С.С Волков, І.М. Плахотнюк, С.А. Власенко, М.В. Вельбівець, Б.П. Івасенко та ін. -К.:Аграрна освіта, 2013.-85 – 147 с.
Карташов І.І.,Шарапа Г.С. Акушерство, гінекологія і штучне осіменіння сільськогосподарських тварин: Навч. посібник.-К.:Вища шк.,1991.- 75 – 141 с.
Андрієвський В. Я.,Смирнов І.В Ветеринарне акушерство, гінекологія і штучне осіменіння. Навч. Посібник. – К.:Вища шк.,1978. 79 – 133 с..
Яблонський В. А.,Хомин С. П.,Калиновський Г. М., Харута Г. Г., Харенко М. І., Любецький В. Й. Ветеринарне акушерство, гінекологія та біотехнологія відтворення тварин з основами андрології./ За редакцією В. А. Яблонського та С. П. Хомина. Підручник. – Вінниця: Нова Книга, 2006 – 140 – 187с.,199 - 231

Мета розрідження сперми

Сперму розріджують з метою збільшення об’єму, кількості спермодоз та осіменіння більшої кількості самок, а також, щоб підтримати запліднювальну здатність сперміїв впродовж усього строку зберігання.

Середовища які застосовуються для розрідження сперми кнурів повинні забезпечувати відповідну виживаність сперміїв за межами організму.

При використанні нерозрідженої сперми одним еякулятом можна штучно осіменити 20 – 25 корів (по 0,2 – 0,5 мл на самку), 10 – 15 овець (об’єм дози – 0,05 – 0,1 мл), 3 – 4 кобили (по 20 – 25 мл), 3 – 5 свиноматки. Після розрідження еякуляту бугая можна осіменити до 500 корів і телиць; еякуляту барана – 20 – 30 вівцематок; еякуляту кнура – 8 – 12 свиноматок; еякуляту жеребця – 10 – 15 кобил.

Розріджену сперму, залежно від типу синтетичного середовища і методу зберігання, можна використовувати від кількох днів до десятків років.

Середовище для розрідження сперми плідників повинно бути ізотонічним – осмотичний тиск сперми і середовища повинен бути однаковим.

Плазма сперми, яка складається переважно із секрету придаткових залоз, полегшує еякуляцію, активує спермії, сприяє їх переміщенню в статевих шляхах самки. Однак, при зберіганні сперміїв поза організмом активація їх приносить шкоду через невиправдані витрати енергетичних ресурсів сперміями. Крім того, при зберіганні в спермі бугая і барана накопичується молочна кислота, яка згубно діє на статеві клітини.

Види розріджувачів і вимоги до них.

Середовище для розрідження сперми має відповідати таким вимогам:

– збільшувати об’єм еякуляту (дистильована, бідистильована або спеціально підготована вода);

– гальмувати обмінні процеси в сперміях з метою подовження строку їх зберігання (застосування двооксиду вуглецю, органічних кислот, хелатону);

– забезпечувати спермії речовинами для метаболічних процесів (цукри- неелектроліти, глюкоза, лактоза, глікокол, гліцин, мед);

– створювати оптимальні умови для виживаності сперміїв (буферні розчини і мінеральні речовини, лимоннокислий натрій, солі з багатовалентними аніонами, фосфатний буфер, трис-буфер, N-трисметил-2-аміноетан сульфанілова кислота;

– підвищувати стійкість сперміїв до швидкого охолодження або заморожування (жовток курячого яйця, який містить 7 % лецитину, ліпопротеїди, гліцерин);

– попереджувати розвиток мікроорганізмів (стрептоцид білий розчинний, пеніцилін, стрептоміцин або комплексний препарат “Спермосан-3”);

– підвищувати заплідненість самок (гіалуронідаза, простагландин F2α, рилізинг-гормон, ЛГ).

Середовища для розрідження сперми повинні мати певні фізико-хімічні властивості і таку концентрацію компонентів, при якій підтримуються необхідний осмотичний тиск і певний рівень кислотності. Підвищена кислотність або лужність призводять до загибелі статевих клітин, тому до складу синтетичного середовища можуть входити лише слабкі кислоти і незначна кількість лугів. Середовища також не повинні містити солей багатовалентних металів (свинцю, олова), а також різних отруйних і ароматичних речовин, які згубно діють на спермії. Рецепт глюкозо-цитратно-жовткового середовища подано у таблиці 2.4.

. Техніка приготування розріджувачів сперми.

За розрідження сперми необхідно дотримуватись таких санітарно-гігієнічних правил:

• використовувати чистий стерильний посуд;

• готувати синтетичне середовище перед розрідженням не більш ніж за 3 години до його використання, а сперму розріджувати впродовж 10 хв після отримання еякуляту (якщо не вдається провести розрідження сперми за 3 години з часу приготування середовища, його не використовують, а готують інше);

• посудини зі спермою та приготовані середовища необхідно закривати кришками або марлевими серветками;

• температура середовища повинна відповідати температурі сперми, яку розріджують (низька, порівняно зі спермою, температура розріджувача викликає холодовий удар, а висока - викликає загибель сперміїв);

• допускається відхилення в температурі сперми і середовища ± 1 °С;

• для синтетичного середовища слід використовувати лише дистильовану, бідистильовану або спеціально підготовану воду;

• середовище необхідно доливати порціями, тонкою цівкою до сперми та ретельно змішувати коливальними рухами (якщо доливати сперму до розріджувача, то спермії потрапляють в умови великого розрідження внаслідок чого можуть загинути);

• усі компоненти середовища мають бути хімічно чистими та точно відважені.

Для приготування розріджувача в стерильну хімічну колбу наливають необхідну кількість дистильованої (бідистильованої) води і добавляють точну кількість компонентів послідовно, відповідно до рецепту, окрім жовтка, антибіотиків і гліцерину. Розмішують середовище похитуванням посуду до повного розчинення стрептоциду. Потім середовище кип'ятять 5-7 хвилин у водяній бані і після охолодження до 30-35 °С вносять у нього жовток курячого яйця, антибіотики і гліцерин.

Курячі яйця перед отриманням жовтка ретельно миють водою за допомогою щітки, протирають тампоном змоченим 96°-им спиртом ректифікатом, шкаралупу розколюють

стерильним інструментом надвоє, зливають білок у банку, а жовток в оболонці обережно переносять на стерильний аркуш фільтрувального паперу. Щоб звільнити жовтковий мішок від залишків білка, його перекочують на папері. Потім стерильним скальпелем проколюють оболонку жовтка і зливають його в стерильну мензурку, а плівка залишається на папері.

Посудину з приготовленим розріджувачем закривають кришкою і поміщають на водяну баню за температури 30-35 °С для сперми бугая, кнура і жеребця та - 25-30 °С для сперми барана.

Сучасні синтетичні середовища розріджують у дистильованій або бідистильованій воді. Готують середовище у день отримання сперми (за 25-30 хв до отримання) і використовують для розрідження сперми не пізніше 3 годин після приготування. У мірний циліндр наливають необхідний об'єм дистильованої або бідистильованої води та підігрівають на водяній бані до температури +30-35 °С впродовж 10-15 хв. Розгерметизовують пакет з середовищем і висипають його у колбу з дистильованою або бідистильованою водою обережно помішуючи круговими рухами або стерильною скляною паличкою. Залишають до повного розчинення середовища так щоб розчин був прозорим.

Біологічний контроль розріджувачів.

Біоконтроль розріджувачів. Перед тим як застосовувати для виробничих цілей розріджувач, який раніше не використовувався на станції або пункті, необхідно перевірити його якість біологічним способом на переживаність у ньому сперміїв. Таку перевірку слід практикувати і на початку використання кожної нової банки з глюкозою або іншими реактивом, що входить до складу розріджувача, нової партії антибіотиків, а також після ремонту перегінних кубів для добування дистильованої води. Біоконтроль виконують так: в 11 чисто вимитих, висушених і простерилізованих у сушильній шафі пробірок наливають по 0,5 мл розріджувача. У першу пробірку вносять за допомогою градуйованої пінетки 0,5 мл доброякісної сперми відповідного виду тварин, старанно перемішують з розріджувачем і такий самий об'єм суміші переносять у другу пробірку, знову перемішують і так далі.

Виходить послідовний ряд розріджень сперми у 2, 4, 8, 16, 32, 64, 128, 256, 512 і 1024 рази. Пробірки щільно закривають гумовими пробками (так, щоб гума не стикалася зі спермою) і зберігають при температурах від 0 до 5° (сперму кнура при 10°). Один раз на добу беруть з кожної пробірки краплю (попередньо перемішавши вміст пробірки) і визначають під мікроскопом у термостаті з температурою 39–40° активність сперміїв.

Після загибелі (або зниження активності до 1 балу) сперміїв в усіх пробірках обчислюють абсолютні показники переживаності (див. розділ 6) для кожного розведення. Таким способом визначають оптимальне розведення і тривалість зберігання сперміями так званої виробничої (тобто допустимої при осіменінні самок) активності.

6. Заморожування сперми на блоках твердої вуглекислоти, в рідкому кисні, в рідкому азоті.

Зберігання сперми при температурі +5 +20 °С. Для зберігання сперми при такій температурі в синтетичне середовище, з метою гальмування обмінних процесів у статевих клітинах, додають компоненти, які зумовлюють їх анабіоз. Найефективнішим для зберігання сперми бугая є використання двоокису вуглецю (СО2). При цьому використовують спеціальний розріджувач: води дистильованої - 1000 мл; натрію двовуглекислого - 21 г; натрію цитрату - 23,6 г; калію хлористого - 0,4 г; глюкози - 3,0 г; стрептоциду білого - 3,0 г.

Посудину із вказаним середовищем підігрівають до 96 °С в гарячій воді до розчинення стрептоциду, потім охолоджують до 20-22 °С і насичують двооксидом вуглецю доти, поки рН розріджувача досягне рівня 6,35. Для насичення використовують балонний СО2 або газ, який виділяється в результаті додавання до мармуру 20%-ого розчину соляної кислоти. Для очищення вугільної кислоти від токсичних домішок її пропускають крізь 15%-ий розчин двовуглекислої соди і 3%-ий розчин перманганату калію. Очищеним таким чином двоокисом вуглецю протягом 10 хвилин насичують середовище для розбавлення сперми. Після цього в розріджувач добавляють жовток курячого яйця - 11 мл, 1 млн од. пеніциліну і 1 млн од. стрептоміцину. Підігрівають розріджувач у теплій воді до температури 30-35°С і розріджують сперму бугая у співвідношенні 1:10-1:40, залежно від її концентрації.

Розріджену сперму зразу ж фасують у скляні ампули і запаюють їх, потім поміщають у термос і зберігають при температурі +18 +20 °С до 5 діб.

7. Підготовка сперми до замороження

Для заморожування сперми на племпідприємствах (станціях) застосовують різні методи. До заморожування допускають сперму з рухливістю сперміїв не нижче 8 балів і їх концентрацією не менше 0,8 млрд. в 1 мл. Потім сперму розбавляють глюкозо-цитратно-жовтковим середовищем (35-37°) двомоментно: спочатку без гліцерину, а через 4 години після охолодження до розбавленої сперми додають таке ж середовище, що має температуру плюс 2-5° і містить 16% гліцерину. Сперму в середовищі витримують в побутовому холодильнику 6-12 год при температурі 2-5 ° Після еквілібраціі (урівноваження) перевіряють рухливість сперміїв (вона повинна бути не нижче 7 балів), розфасовують у скляні або поліетиленові ампули по 1-1,2 мл. Ампули запаюють і вкладають в ємності, які поміщають в апарати для заморожування. Заморожують сперму за триступеневою режиму з наступною швидкістю: від 0 до 15 ° по 0.5-Г в 1 хв., від 15 до 50 ° по 2-3 ° в 1 хв і від 50 до 80 ° по 5-7 ° в 1 хв, після чого ємності (каністри) переносять в рідкий азот для зберігання.

8. Технологія заморожування сперми бугаїв-плідників в різних упаковках (гранулах, паєтах).

Кріоконсервацію сперми бугаїв проводять у формі відкритих і облицьованих гранул та пайєт (соломинок).

Для розрідження і заморожування сперми бугая у формі відкритих гранул застосовують лактозо-жовткове середовище з гліцерином. Розріджують сперму після її оцінки так, щоб в одній гранулі (0,2 мл) після розморожування містилось не менше 15 млн сперміїв з ППР. Розріджену сперму (температура +31±1 °С) охолоджують поступово (20-30 хв) до кімнатної температури (+18 +20), потім до +2 +4 °С впродовж 4-7 годин для адаптації, стабілізації і еквілібрації (врівноваження осмотично активних речовин і гліцерину між сперміями і розріджувачем). Заморожування сперми проводять на охолодженій у парах рідкого азоту фторопластовій пластині з лунками. Фасують за допомогою шприца, піпетки або спеціальної розливальної машини. Після витримування пластини з розфасованою спермою в парах азоту протягом 1-2 хвилин її занурюють у рідкий азот на 2 хвилини, а потім піднімають до верхнього рівня посудини й охолодженою лопаткою збирають гранули в пластмасові охолоджені стаканчики (контейнери), які, у свою чергу, поміщають у марлеві торбинки, фіксують і занурюють у рідкий азот для тривалого зберігання.

Для розбавлення і заморожування сперми в облицьованих гранулах використовують лактозо-жовтково-цитратно-гліцеринове середовище. Розрідження проводять у спермоприймачі або спеціальному пакеті. Кожну частину середовища заливають в окремі пристрої з поліетиленової плівки, які сполучені між собою еластичними трубками з патрубками циліндра-дозатора. Сперму розфасовують у полімерну трубку діаметром 3,8-4 мм з товщиною стінок 120 мкм, вкладають її в автомат ПРЖ і сполучають із муфтою спермоприймача. Весь розбавлений еякулят вводиться в трубку, після чого її підводять до зварювального вузла автомата, який розділяє трубку на частини із спермодозами об'ємом 0,25 - 0,33 мл з одночасною герметизацією їх країв і маркуванням доз. Спермодози з бункера автомата переносять в алюмінієві туби діаметром 40 мм, закривають паралоновими пробками і загвинчують в обойму пристрою для еквілібрації і заморожування сперми. Цей пристрій поміщають у холодильник і витримують при температурі +2 +4 °С протягом 4-6 год за постійного обертання обойми. Охолоджені туби знімають з апарата, кріплять до них стержні-тримачі і переносять у широкогорлу посудину ("Харків-3"), заповнену рідким азотом.

9. Заморожування сперми жеребців і баранів – плідників

Для заморожування і зберігання сперму жеребця розбавляють середовищами ЛХЦЖ із додаванням гліцерину.

Розріджують еякулят одномоментно у співвідношенні 1:3. Заморожують сперму жеребця у формі відкритих гранул або пайєт об'ємом 0,25 - 0,5 мл.

Технологічний процес заморожування сперми жеребців не відрізняється від такого у бугаїв.

Заморожування сперми барана практикують рідше, аніж бугая. Це пов'язано з низькою заплідненістю маток внаслідок осіменіння кріоконсервованою спермою та особливостями технології осіменіння у вівчарстві і строками її застосування.

10. Будова і типи посудин Дьюара.

Посу́дина Дьюа́ра — посудина з хорошою теплоізоляцією і призначена для тривалого зберігання речовин при високих або низьких температурах.

Це скляна або металева посудина, яка конструктивно нагадує форму пляшки або колби двостінної конструкції з викачаним між стінками повітрям, а цей простір заповнений термоізолюючим матеріалом.

Посудина Дьюара використовується для зберігання кріорідин, найчастіше рідкого азоту. У медицині та ветеринарії спеціальні посудини Дьюара використовуються для тривалого зберігання біологічних матеріалів при низьких температурах.Якщо посудина наповнена рідким азотом (температура в посудині становить −196ºС), то для досягнення такої температури, рідкий азот повинен постійно випаровуватись. Тому кришка посудини Дьюра не щільно закриває горловину. По мірі випаровування рідкого азоту рівень його поновлюють .

У багатьох галузях промисловості посудину Дьюара застосовують для різних цілей. Існують кілька моделей:

серія Х, ХТ, LD – алюмінієві, горловина склопластикова, застосовуються для перевезення і зберігання рідкого азоту і біоматеріалів;
серія СК, СДП – зі склопластиковою горловиною, виготовлені з алюмінію, застосовуються для транспортування, зберігання невеликої кількості рідкого азоту;
серія СДС – алюмінієві, горловина склопластикова застосовуються для транспортування і зберігання біоматеріалів;
вертикальні (обсяг 28-660 літрів) – виготовлені з нержавіючої сталі, застосовуються для транспортування і зберігання закису азоту рідкого азоту, вуглекислоти, аргону, кисню;
горизонтальні – виконані з нержавіючої сталі, служать для зберігання рідкого азоту.

11. Техніка безпеки при роботі з рідким азотом.

Рідкий азот – це безбарвна рідина, питома вага якого становить 0,8. Потрапляючи на тіло, він спричинює тяжкі опіки, тому працювати з ним можна тільки в шкіряних рукавицях, захисних окулярах i щільному одязі, i закривати верх взуття. Якщо рідкий азот потрапить на незахищену ділянку шкіри, слід негайно обмити водою.

Рідкий азот у посудину Дьюара заливають повільно. При цьому забороняється заглядати в горловину посудини, оскільки можливе викидання азоту. Посудину з азотом ставлять подалі вiд теплого місця, причому кришкою i пробкою закривають нещільно.

Якщо на горловині посудини намерзає лід, то це свідчить про порушення теплоізоляції. Такі посудини використовувати не можна, їх потрібно замінити новими.

У приміщеннях, де знаходяться посудини з рідким азотом, обов’язково потрібна добра вентиляція, оскільки підвищена концентрація азоту, що випаровується, може викликати у людини непритомність.

При транспортування рідкого азоту слід надійно закріплювати посудини, щоб запобігти їх падінню, пошкодженню та можливим вибухам.

12. Ознайомлення з ветеринарно-санітарними правилами при штучному осіменінні тварин.

При штучному осіменінні слід дотримуватися загальних ветеринарно-санітарних правил техніки безпеки:

1) Перед початком роботи слід одягнути спецодяг та інші засоби індивідуального захисту. При роботі з рідким азотом штани не заправляйте в чоботи, рукавиці повинні легко зніматися.

2) Перевірити справність ізоляції проводів, штепсельних вилок і електричних розеток. Переконайтеся, що робоче місце добре освітлене.

3) Перевірити вентиляцію і переконатися в її справності.

4) Перевірити наявність у приміщенні аптечки першої (долікарської) допомоги, води, мила і рушника біля умивальника.

5) Оглянути станок для штучного осіменіння сільськогосподарських тварин (для взяття сперми). Переконатися, що елементи станка не мають пошкоджень і гострих частин. Перевірити міцність і безпечність фіксуючих пристроїв станка.

6) Перевірити наявність і переконайтеся в справності приладів, інструменту і устаткування, розташуйте їх так, щоб було зручно і безпечно працювати з ними.

7) Оглянути посудини Дьюара і переконайтеся в їх справності. Ознакою порушення герметичності посудини Дьюара є утворення на його поверхні інею. Пошкоджену посудину Дьюара необхідно звільнити від сперми, яка зберігається в ній, і рідкого азоту, а потім поставити на відігрівання протягом не менше 3 діб в ізольоване приміщення з вентиляцією. Не допускається знаходження людей у приміщенні, у якому проводиться відігрівання посудин Дьюара.

Рукав і лійки, призначені для заливання рідкого азоту в посудини Дьюара, повинні бути без механічних ушкоджень, чисті і зберігатися до наступного використання в чистих чохлах.

13. Визначення статевої охоти і оптимального часу осіменіння самок.

Оптимальним часом для введення сперми самкам сільськогосподарських тварин є феномен стадії збудження – статева охота. Під час статевої охоти самки проявляють позитивну реакцію на самців – допускають плигання на себе і статевий акт.

Під час організації штучного осіменіння вибір статевої охоти або оптимального часу для введення сперми має надзвичайно велике значення для забезпечення заплідненості. Несвоєчасне (раннє або пізнє до часу овуляції) введення сперми, осіменіння самок поза статевою охотою та вже вагітних є поширеними помилками під час використання недосконалих методів визначення оптимального часу осіменіння або за низької кваліфікації техніків штучного осіменіння.

Для визначення статевої охоти застосовують лише метод самця-пробника (рефлексологічний), а оптимальний час для введення сперми виявляють за допомогою клініко-візуального і сонографічного методів (за симптомокомплексом тічки, загального збудження та сонографічних змін у яєчниках і матці) та за стадією зрілості фолікулів.

Рідше для визначення оптимального часу застосовують методи: електрометричний (визначення електропровідності тічкового слизу), метод мікроскопії краплі тічкового слизу, алергічний, комп’ютерний (за зміною температури шийки матки), метод педометрії (за зміною частоти кроків), актометрії (визначення рухливості самок), мисливських і службових собак, биків-кастратів та корів (телиць)-виявниць.

14. Підготовка і використання самців-пробників.

Пробників готують зі здорових, статево активних, фізично міцних тварин, які досягли статевої зрілості. Під час відбору пробника звертають увагу на стан статевих органів, копитець, постанову кінцівок, особливо тазових, оскільки вони слугують опорою при плиганні на самок.

За одним пробником закріплюють певну кількість самок. Щоб запобігти гальмуванню статевих рефлексів, пробників утримують окремо від самок, а від пробників, з відведеним у бік статевим членом, один раз на тиждень отримують сперму на штучну вагіну. Щоденно вранці і ввечері на 1,5-2 год пробників випускають у загони, де утримуються неплідні, отелені (з 4 - 6-го дня після родів), осімінені (з 10-го по 30-й день після осіменіння) корови. Після виявлення позитивної реакції самку вилучають із стада. Якщо цього не зробити, пробник може не реагувати на інших тварин зі статевою охотою.

15. Методи та техніка штучного осіменіння самок сільськогосподарських тварин

Штучне осіменіння – біотехнологічний метод розмноження із застосуванням прийомів отримання, оцінки, розрідження і зберігання сперми плідників та введення її самкам за допомогою спеціальних інструментів.

Осіменіння корів проводять ректо-, мано- та візоцервікальними способами, телиць – ректо-, візо- та епіцервікальними.

Цервікальний з ректальною фіксацією шийки матки спосіб введення сперми (ректоцервікальний, бімануальний). Сперму вводять за допомогою приладів одноразового використання: п’ятипалої поліетиленової рукавички, полістиролових катетерів довжиною 450 мм., одноразових шприців з гумовою чи пластмасовою муфтою, поліетиленових ампул, гумових або пластмасових балончиків, пайєтовводжувачів та зоошприців з металевим подовжувачем. Підбір інструментів залежить від методу і форми зберігання сперми.

У разі використання сперми, що зберігається за температурм +2 +4 °С або замороженої у формі відкритих гранул, застосовують одноразові стерильні полімерні катетери довжиною 450 мм, полістиролову або гумову ампулу чи полімерний шприц з муфтою та поліетиленову п’ятипалу рукавицю.

Знезаражують кут пакета з ампулами, який надрізають, і через отвір виштовхують шийку ампули та зрізають її конус стерильними ножицями. Таким же чином на 2 см виштовхують кінець катетера із пакета і відразу ж приєднують до нього підготовлену ампулу. У катетер набирають сперму без пухирців повітря у стовпчику і розміщують його на підставці, яка знаходиться у ящику-термостаті за кімнатної температури. Отвори пакетів запаюються або затискують скріпками.

Великим і вказівним пальцями руки в рукавиці розкривають статеву щілину і вводять катетер знизу вверх і вперед під кутом 30 – 40° по верхній стінці приблизно до середини піхви і його довжини, а потім інструмент спрямовують горизонтально у напрямку до шийки матки. Підтримуючи катетер, руку в зволоженій рукавиці вводять у пряму кишку і, за необхідності, звільняють її від калових мас, відхиливши катетер трохи вбік. Канал шийки матки відшукують великим пальцем або мізинцем, залежно від способу фіксації шийки. Під контролем пальця катетер вводять у шийку матки на глибину 6 – 8 см (рис. 2.10).

Потім стискують ампулу (шприц) і вводять сперму з одночасним відтягуванням катетера до середини каналу шийки матки. Не розтискаючи ампулу, катетер обережно виймають із статевих органів самки, а руку із прямої кишки. Інструмент і рукавицю після осіменіння знищують.

При використанні сперми, розфасованої в пайєти, розморожують спермодозу і пайєту протирають стерильною серветкою від залишків води, струшуючи так, щоб повітряна кулька піднялася до верхньої (запаяної) пробки, і відбулося знезаражування її поверхні. Стержень пайєтовводжувача відтягують на довжину пайєти, яку заводською пробкою вставляють у циліндр до упору. Кінець її відрізають перпендикулярно біля самої пробки (на середині повітряної кульки) і на інструмент фіксують стерильний одноразовий полімерний чохол. При цьому слідкують, щоб пластикове фіксаційне кільце було зняте з конуса шприца, оскільки чохол буде заблокований раніше, ніж щільно зафіксує пайєту.

Для використання пайєт різних об’ємів (максі – 0,5 мл та міні – 0,25 мл) застосовують універсальний пайєтовводжувач. Його перед використанням стерилізують, збирають циліндр з муфтою так, щоб вільним залишався його край з отвором, який відповідає розміру пайєти (0,25 чи 0,5 мл). Подальші операції проводять аналогічно, як за звичайного пайєтовводжувача.

При використанні сперми, замороженої в облицьованих гранулах, застосовують циліндр (наконечник) зоошприца (призначений для мано-цервікального способу осіменіння), в який вставляють розморожену і знезаражену гранулу й приєднують до нього спеціальний подовжувач, що складається з металевого трубчатого корпусу і дротяного стержня з дисковим упором. Один кінець корпусу має круглий фланець для фіксації подовжувача пальцями, а інший – зовнішню різьбу для з’єднання з одноразовим циліндром. На корпусі є замок для фіксації одноразового чохла.

Для збирання інструмента в канал зоошприца вкладають облицьовану гранулу зі спермою, з’єднують зі стерильним подовжувачем і досилають гранулу до переднього краю циліндра. З боку вихідного отвору стерильною голкою проколюють гранулу.

На зібраний інструмент одягають тонкостінний полімерний санітарний чохол. Перед введенням наконечника в канал шийки матки інструмент розчохлюють, подаючи чохла у бік штовхача. Після введення сперми проводять масаж клітора через товщу статевих губ протягом 10 – 15 с.

Маноцервікальний спосіб. За використання сперми, що зберігається при +2 +4 °С та розмороженої у відкритих гранулах, застосовують стерильні поліетиленові катетери довжиною 80 мм., ампулу і трипалу рукавицю. Підготовку інструментів до використання проводять аналогічно, як і за ректоцервікального введення сперми. Після забору сперми у конусоподібну ампулу і катетер оцінюють її рухливість. Потім технік одягає на руку стерильну рукавицю, зволожує її стерильним 0,9 – 1 % розчином натрію хлориду, бере інструмент зі спермою на долоню катетером до пальців і прикриває кисть руки відгорнутим рукавом рукавиці. Біля корови рукав рукавиці відгортають у попереднє положення, а інструмент, затиснутий у руці, яка повертається по осі з боку в бік, вводять у краніальний відділ піхви до шийки матки. У передній частині піхви інструмент кладуть на нижню її стінку, знаходять шийку матки і пальцями проводять масаж протягом 45 с до появи антиперистальтичних скорочень. Після цього беруть інструмент зі спермодозою і під контролем вказівного пальця вводять катетер на глибину 6 – 8 см. Ампулу підіймають догори і натискують на неї, одночасно відводячи кінчик катетера до середини цервікального каналу, де й закінчують введення сперми. Не розтискаючи ампули (щоб запобігти зворотному засмоктуванню), інструмент виймають з шийки і знову розміщують на нижній ділянці піхви. Додатково періодичним стискуванням проводять масаж шийки матки протягом 15 с. а потім обережно виводять з піхви руку з інструментом. Проводять масаж клітора через товщу статевих губ. Якщо сперма розфасована в облицьовані гранули, то застосовують спеціальний інструмент одноразового використання – зоошприц, який складається з циліндра із фланцем та штовхача.

Для маноцервікального способу використовують також одноразовий полімерний інструмент довжиною 100 мм (ОСХАР-1), у передній частині якого вмонтована голка з твердого полімеру, що проколює плівку гранули за натискування штовхача під час введення. Після введення сперми проводять масаж клітора (рис. 2.11).

За використання маноцервікального способу введення сперми обов’язковою умовою є обладнання лабораторії пункту штучного осіменіння бактерицидною лампою для стерилізації одноразових інструментів.

За візоцервікального способу осіменіння в піхву коровам і телицям вводять стерильне тепле, зволожене теплим стерильним ізотонічним розчином NaCl, піхвове дзеркало з освітлювачем, а потім – сперму в шийку матки за допомогою скляного шприца-катетера, пайєтовводжувача або металевого подовжувача (залежно від форми зберігання сперми). Для корів використовують піхвове дзеркало більшого, а для телиць меншого розміру. Піхвове дзеркало зрошують теплим (38 – 40 °С) 0,9 % розчином натрію хлориду або 2,9 % розчином натрію цитрату і, взявши шприц-катетер із спермою, йдуть до тварини, у якої оброблені зовнішні статеві органи.

Технік пальцем розкриває статеві губи і, тримаючи розведені ручки піхвового дзеркала вбік, вводить його бранші у піхву до упору. Потім дзеркало повертають ручками вниз і, натискуючи на них, розкривають бранші так, щоб було видно шийку матки. Вводять в неї кінець шприца на глибину 3 – 4 см, повертаючи його кінець вгору і вниз. Коли корова заспокоїться, злегка натискуючи на поршень шприца, повільно вводять сперму, відтягуючи катетер (рис. 2.12).

Після введення сперми обережно виймають шприц-катетер, а потім піхвове дзеркало, поступово відпускаючи його ручки (для зближення бранш) і повертаючи їх вбік. Бранші дзеркала слід змикати не повністю, щоб не затискувати слизову оболонку піхви. Після осіменіння проводять масаж клітора.

У разі використання піхвового дзеркала з поздовжнім вирізом верхньої бранші, катетер інструмента зі спермодозою вводять таким же чином, а потім його притискують до верхньої стінки піхви і, притримуючи шприц другою рукою, обережно виймають дзеркало з піхви. Як тільки тварина заспокоїться, обережно вводять сперму в шийку матки і виймають катетер зі статевих шляхів.

Осіменіння кобил проводять мануально за допомогою гумового катетера І.І. Іванова, одноразових катетерів та шприців об’ємом 20 мл або спеціальних скляних ампул.

Перед осіменінням інструменти знезаражують кип’ятінням або 70° спиртом, потім промивають 0,9 % розчином натрію хлориду, а безпосередньо перед осіменінням – синтетичним середовищем для розрідження сперми.

Катетер вводять в піхву рукою і спрямовують в канал шийки матки на глибину 10 – 12 см. До катетера приєднують шприц із спермою і повільно витискують сперму в канал катетера. Потім від’єднують шприц і через 10 – 15 с. обережно виймають катетер Осіменіння кобил з використанням скляного катетера Криворучко або ебонітового катетера проводять за допомогою піхвового дзеркала. Техніка введення не відрізняється від візоцервікального методу осіменіння корів

Осіменіння свиноматок проводять двома способами: фракційним та нефракційним.

Фракційний спосіб полягає у введенні спочатку нерозбавленої або злегка розбавленої сперми, а потім синтетичного середовища. Для введення сперми використовують універсальний зонд О.В. Квасницького (УЗК-5), який складається з металевого катетера з гумовим наконечником, двох флаконів об’ємом 100 мл, ручки і куль Річардсона.

Нефракційний спосіб полягає у введенні розбавленої сперми. Для нефракційного введення сперми використовують прилади ПОС-5, УКП-1 та скляний прилад з пробкою і гумовими трубками (спосіб ВІТа).

Перед осіменінням протирають зовнішні статеві губи (вульву), ватним тампоном зволоженим теплою кип’яченою водою або розчином фурациліну (1:5000), а після цього – сухим рушником чи одноразовою серветкою. Для кращої прохідності катетера на його головку наносять спеціальний змащувальний гель. Далі великим і вказівним пальцями однієї руки відтягують вульву вбік чи донизу, а другою – охоплюють нижню третину катетера і вводять його головкою знизу доверху під кутом 45º в піхву, а потім горизонтально на глибину 20 – 40 см (залежно від довжини піхви).

По верхній стінці піхви катетер направляють вперед до упору в шийку матки і після цього прокручують вліво на 180º навколо поздовжньої осі, одночасно штовхаючи катетер вперед на 8 – 10 см. Вводити катетер слід обережно, не застосовуючи сили. Якщо катетер вводиться повністю, його відтягують назад на 10 – 15 см, з метою запобігання введення сперми в один із рогів матки.

До вільної частини катетера, що виступає зі статевих органів свиноматки, приєднують тубу, пакет чи флакончик зі спермою і ставлять у вертикальне положення для самовільного введення сперми. Якщо сперма самовільно не вводиться у матку, катетер відтягують трохи назад і дочекавшись розслаблення м’язів матки, знову проштовхають вперед. Скорочення і розслаблення м’язів шийки матки відбувається ритмічно, приблизно через кожні 40 – 50 с.

Осіменіння овець і кіз проводять цервікально. Використовують скляний шприц-катетер (мікрошприц) з дозувальним пристроєм, шприц-напівавтомат та піхвові дзеркала двох розмірів (для овець і ярок).

Інструменти для введення промивають гарячою водою і стерилізують кип’ятінням або фламбуванням (піхвові дзеркала), після чого зрошують ізотонічним розчином. Внутрішню поверхню шприців обробляють 1 % розчином бікарбонату натрію або ізотонічним розчином NаСl. Тварин осіменяють в станку манежу пункту штучного осіменіння.

Сперму перевіряють на рухливість, потім набирають у шприц і встановлюють потрібну дозу (за використання шприца-катетера). Інструмент зі спермою беруть у праву руку, а піхвове дзеркало – в ліву. Обережно вводять дзеркало в піхву, і розкривають бранші за горизонтального положення. Канюлю шприца-катетера під контролем вводять у канал шийки матки на глибину 1 – 2 см і виштовхують необхідну дозу сперми. За використання шприца-напівавтомата одним натиском на важіль виштовхується доза сперми об’ємом 0,05 мл.

Після введення виймають спочатку шприц-катетер, а потім піхвове дзеркало (за зімкнутих вертикально розміщених бранш).

16. Ознайомлення студентів з основними етапами та технологією трансплантації ембріонів тварин.

Трансплантація ембріонів - біотехнологічний метод відтворення високопродуктивних тварин, шляхом інтенсивного використання генетичного потенціалу самок.

Під трансплантацією ембріонів розуміють вилучення ембріонів із статевих органів однієї самки і пересадку їх в статеві органи іншої самки. Вона проводиться у більшості лабораторних тварин, приматів і сільськогосподарських тварин. Найбільш поширений цей метод у скотарстві.

Трансплантація ембріонів ефективна лише при використанні генетично цінних високопродуктивних тварин, які перевірені за якістю нащадків і визнані поліпшувачами. Використовуючи 20 корів-рекордисток в якості донорів для отримання від них ембріонів, протягом 2 - 3 років можна створити високопродуктивне молочне стадо в 200 - 300 корів. Традиційним способом від такої кількості тварин за 2 - 3 роки можна отримати не більше як 30 телиць і 30 бичків.

Таким чином, перевагою трансплантації ембріонів є можливість прискорити селекційний процес за рахунок одержання від племінних самок в 20 разів більше потомства, ніж при фізіологічній репродукції. Саме тому є можливість досить швидко формувати ремонтні групи самок з видатними показниками, поліпшувати адаптацію народжених від реципієнтів в різних географічних зонах, зберегти генофонд локальних, вимираючих і аборигенних видів тварин.

При пересадці ембріонів не існує тканинної несумісності, що зумовлено імунологічною толерантністю порожнин яйцепроводів і матки як донорів, так і реципієнтів. Окрім цього, до початку імплантації (нідації) ембріонів (безпосереднього контакту прохоріона ембріона та слизової оболонки матки) проходить тривалий час (7 - 16 днів залежно від виду тварин), протягом якого відбувається пристосування ембріона до нового, материнського організму.

Технологія трансплантації ембріонів. Трансплантацію ембріонів проводять хірургічним або не хірургічним методами.

Хірургічний метод характеризується тим, що у донора вимивають ембріони з рогів мати після лапаротомії. Цей метод одержання ембріонів у донора закінчується хірургічним введенням ембріонів реципієнту.

Не хірургічний метод полягає в тому, що ембріони у донорів вимиваються з рогів матки спеціальними інструментами, які вводяться в статеві шляхи самки через трохи відкриту шийку матки. Вводяться ембріони таким же чином, ближче до верхівок рогів матки.

Хірургічний метод трансплантації ембріонів може використовуватися на лабораторних і сільськогосподарських тваринах, а не хірургічний - лише у великих тварин, де є можливість мануально, трансректально контролювати положення інструментів у статевих органах самок.

Незалежно від методу трансплантації ембріонів, технологія включає:

Відбір донорів і реципієнтів;
Синхронізацію статевої охоти у донорів і реципієнтів;
Провокування суперовуляції у донорів;
Осіменіння донорів;
Вимивання ембріонів;
Пошук та оцінка ембріонів;
Пересадку і зберігання ембріонів;
Лізис жовтого тіла у донорів;
Контроль результатів трансплантації.

Донорами вважають тих самок, у яких отримують ембріони. Відбір тварин у донорську групу проводять за комплексом спеціальних ознак (стандарт породи, родовід, продуктивність) і повноцінність статевої функції.

Реципієнтами вважають тих самок, яким пересаджують або підсаджують ембріони. Їх відбирають із фізіологічно зрілих тварин. Доцільно підбирати реципієнтів серед малопродуктивних, аборигенних самок. Чим більша різниця в продуктивності донора і реципієнта, тим більший економічний ефект трансплантації.

Донорів і реципієнтів відбирають в благополучних за інфекційними та інвазійними хворобами господарствах після діагностичних досліджень і карантину.

Синхронізація статевої охоти у донорів і реципієнтів - приведення організму цих тварин до однакового нервово-гуморального стану відносно статевого циклу. Вона буває природною і штучною.

Синхронізованим статевий цикл вважається тоді, коли у донора і реципієнта співпадає день прояву статевої охоти. Допускається відхилення не більше як ±1 доба. Кращі результати отримують за абсолютного збігання в часі прояву охоти у донора і реципієнта.

Вимивання ембріонів проводять як хірургічним, так і нехірургічним методами. Під час використання хірургічного методу у тварин реєструються післяопераційні ускладнення - спайки, що не дає можливості використовувати донорів більше трьох разів. Тому в практиці трансплантації частіше застосовують нехірургічний метод вимивання ембріонів. Головною перевагою нехірургічного отримання ембріонів є відсутність ризику порушення відтворної здатності у тварин.

Пошук ембріонів проводиться візуально за допомогою бінокулярної лупи за 15 - 20-кратного збільшення. Після не хірургічного вимивання промивальну рідину збирають в ембріоприймачі - скляні циліндри або флакони, які витримують у термостаті 20 хвилин за +37°С. Протягом цього часу ембріони осідають на дно. Потім верхню частину рідини відкачують за допомогою стерильного сифона та шприца з довгою голкою, залишаючи 60 - 100 мл. Залишок переносять у чашки Петрі, дно яких розкреслене на рівні квадрати 1 ´ 1 см. Пошук проводять у квадратах, накреслених на дні чашки Петрі.

Виявлені ембріони піпеткою Пастера переносять на годинникові скельця з поживним середовищем для тимчасового зберігання (середовище + 20 % фетальної сироватки крові теляти або сироватки крові вівці чи оленя) і зберігають в термостаті при +37° С у чашках Петрі, дно яких вкрите зволоженим фільтрувальним папером. При хірургічному методі трансплантації промивальну рідину зразу ж збирають у чашки Петрі.

Якість ембріонів визначають методами: візуальної морфологічної оцінки, фарбуванням з використанням люмінесцентних фарбників, культивуванням за межами організму протягом 24 - 48 год.

Морфологічну якість ембріонів визначають під мікроскопом при 100 - 160-кратному збільшенні. Встановлюють стадії їхнього розвитку (ранні та пізні морули і бластоцисти), а також оцінюють якість (відмінну, добру, задовільну). Розрізняють умовно придатні та непридатні до трансплантації ембріони. В промивальній рідині можуть виявитися і яйцеклітини, що свідчить про відсутність запліднення.

Пересадка і підсадка ембріонів відрізняються тим, що в першому випадку одержані ембріони вводять синхронізованому реципієнту, який не осіменявся одночасно з донором. Якщо ж реципієнта осіменяли водночас з донором, то йому ембріони підсаджують. Незалежно від методу трансплантації (хірургічного або нехірургічного) пересадка або підсадка ембріонів проводиться ближче до верхівок рогів матки.

Лізис (розсмоктування, інволюція) жовтих тіл у донорів проводять внутрішньо м’язовим введенням препаратів простагландину - F2α.

Контроль результатів трансплантації ембріонів проводять за вагітністю реципієнтів.

17. Техніка безпеки при штучному осіменінні тварин.

При штучному осіменінні тварин слід дотримуватися правил техніки безпеки:

1. При підході до самок сільськогосподарських тварин, що знаходяться в тічці, окликніть їх спокійним голосом. Не допускайте грубого поводження з ними, не причиняйте біль, що може викликати в них захисний рефлекс і бути причиною травмування.

2. З плідниками поводьтеся ласкаво, спокійно, впевнено. Грубе поводження, порушення розпорядку дня, режиму використання і нерегулярне проведення моціону ведуть до появи у тварин норовистості й розвитку захисного рефлексу. Нерішуче і невпевнене поводження розвиває в них рефлекс переслідування людини. Особливо обережно звертайтеся до плідників, що мають буйний норов.

3. Перегін тварин у манеж для парування, штучного осіменіння або узяття сперми здійснюйте по скотопрогонах, застосовуючи засоби дистанційного керування твариною (палка-водило, повідки тощо).

4. Для запобігання захворюванню людей заразними хворобами у

випадку виявлення хворих тварин негайно припиніть їхнє парування,

осіменіння або узяття сперми, сповістіть про це керівника робіт. Поновлюйте роботу тільки після дозволу ветеринарного лікаря.

5. При проведенні стерилізації матеріалів, інструменту використовуйте засоби індивідуального захисту.

6. При роботі з хімічними речовинами дотримуйтесь заходів безпеки: застосовуйте засоби індивідуального захисту (захисні окуляри, рукавички, халат), не доторкуйтесь незахищеними руками до агресивних рідин, не допускайте попадання їх на шкіру й одяг, випаровування, проливання на підлогу, використання не за призначенням і випадкового їх змішування.

7. Застосовуйте тільки справний хімічний посуд (без тріщин,

гострих країв) і за призначенням.

8. При штучному осіменінні самок сільськогосподарських тварин працюйте у спеціальних поліетиленових або гумових рукавичках.

9. Сперму від плідників сільськогосподарських тварин беріть у манежі, де обладнаний станок (опудало) гарантує безпеку обслуговуючого персоналу.

10. Штучне осіменіння самок сільськогосподарських тварин проводьте у спеціальних станках манежу, обладнаних фіксуючим пристроєм. Підлога на шляху проходження тварин у манеж повинна бути неслизькою, а проходи – вільними.

11. Роботи з застосуванням рідкого азоту проводьте у складі не менше двох працівників.

12. Заповнення посудини Дьюара рідким азотом із транспортних ємностей проводьте за допомогою гнучкого металевого рукава так, щоб його нижній кінець був опущений до дна посудини. Це запобігає викиданню струменя рідкого азоту і металевого рукава з горловини посудини. Заповнення посудини Дьюара рідким азотом з іншої посудини робіть через широку металеву лійку, уникаючи проливання рідини. Заливання рідкого азоту в посудини Дьюара, що мають усередині температуру навколишнього повітря, робіть повільно, невеликими порціями з паузами в 5–6 с, тому що швидке заповнення приводить до викидання рідини з посудини і може бути причиною ядухи, а також опіків при попаданні на шкіру. При випадковому протіканні рідкого азоту відкрийте двері, включіть вентиляцію і звільніть приміщення від людей до повного видалення парів азоту.

13. Не заглядайте в горловину посудини Дьюара у процесі її заповнення рідким азотом. Заправлення закінчується коли з’являться перші бризки рідкого азоту на горловині посудини.

14. Закривайте посудини Дьюара тільки призначеними для них кришками.

15. При перенесенні й транспортуванні посудин Дьюара не допускайте їх падіння, ударів, різких поштовхів, тому що це може викликати ушкодження посудини, викидання рідкого азоту й попадання його на відкриті частини тіла.

16. Не допускайте послаблення кріплення посудин Дьюара з рідким азотом при транспортуванні в кузові транспортуючого засобу, тому що ушкодження посудин може призвести до вибуху.

17. Занурюйте каністри зі спермою, пінцет та інші предмети в рідкий азот повільно, щоб уникнути його розбризкування, викликаного кипінням азоту при контакті з відносно теплими предметами.

18. При витягуванні ампул, соломин або гранул із спермою з рідкого азоту на 1–2 с затримуйте інструмент у верхній частині горловини посудини, при цьому залишки азоту випаровуються.

19. Для попередження загорання легкозаймистих матеріалів і вибуху посудини Дьюара:

– не установлюйте посудини Дьюара поблизу нагрівальних приладів;

– не видаляйте з посудини Дьюара рідкий азот шляхом нагрівання;

– не застосовуйте рідкий азот без сертифіката, виданого заводом-виготовлювачем або без аналізу на вміст домішок після 12 дозаправлень посудин Дьюара;

– не використовуйте посудини Дьюара як тару для інших рідин;

– не протирайте внутрішню порожнину посудин ганчір’ям та іншими обтиральними матеріалами органічного походження (дозволяється

застосовувати йоржі із синтетичного волосся або поролону);

– після 12-го дозаправлення зробіть холодне промивання посудини Дьюара (вміст посудини повністю вилийте й заправте знову рідким азотом);

– не допускайте експлуатації посудини Дьюара при утворенні на верхній частині горловини інею.

20. При усуненні значного витоку рідкого азоту з посудини Дьюара і ємностей у лабораторіях і сховищах користуйтеся ізолюючим або шланговим протигазом. Не застосовуйте фільтруючі протигази й респіратори. Збільшить вентиляцію приміщення.

18. Проектування і будівництво племпідприємств.

Приміщення племпідприємств будують за типовими проектами з цегли або іншого нетеплопровідного матеріалу.

Територія племпідприємства поділяється на три зони: А - суворо ізольовану (приміщення і вигули для плідників, лабораторний корпус), Б - умовно ізольовану (приміщення і майданчики для видачі сперми) і В - умовно відкриту (адміністративні приміщення, карантинний двір для плідників).

У лабораторному корпусі (а також і в манежі для взяття сперми) впродовж року необхідно підтримувати однакову температуру близько 20 °С з допустимими коливаннями від 18 до 25 °С. Тому племпідприємства слід будувати з матеріалів, які погано проводять тепло. Кращим матеріалом для стін є цегла, для даху - шифер або черепиця.

У лабораторно-технологічному корпусі розміщують манеж для взяття сперми від плідників, лабораторію, мийну кімнату та приміщення для зберігання сперми.

Манеж для взяття сперми повинен мати спільні стіни з мийною кімнатою, боксом для підготовки штучних вагін і лабораторією. Площа манежу для бугаїв має бути не менша за 70 м2, для жеребців - 50 м2, для баранів і кнурів - 20 м2.

Підлогу манежу роблять з бетону (з насічками) або асфальту (з шорсткою поверхнею), щоб плідники не травмувалися.

Стіни на висоту 1,5 м облицьовують кахелем, а решту – фарбують масляними фарбами.

У манежі має бути достатнє природне та штучне освітлення, центральне опалення, водопровідний кран із шлангом для миття підлоги та стін.

Біля однієї зі стін споруджують огорожу (з металевих труб на відстані одна від одної 0,4 м) для захисту персоналу на випадок прояву агресії плідником. Огорожу необхідно споруджувати з того боку, з якого стоїть технік під час отримання сперми.

Двері, через які заводять плідників у манеж для отримання сперми, повинні бути достатньо широкими, високими та не мати порогів.

У приміщенні перед манежем облаштовують душову для санітарної обробки плідників.

За кожним плідником закріплюють окремі предмети догляду та штучні вагіни.

У манежах встановлюють станки або чучела для взяття сперми та обов'язково – бактерицидні лампи, які вмикають на 30 хв перед кожним отримання сперми у плідників.

Поряд з манежем обладнують стерильний бокс для остаточної підготовки штучних вагін. Стерильні штучні вагіни зберігають у шафі-термостаті за температури 40 - 42 °С.

Щоденно після закінчення роботи підлогу миють 2 %-им розчином каустичної соди. Поверхню столів, стільців, шаф обробляють 0,02 %-им розчином фурациліну (1:5000).

У лабораторії проводять оцінку, розрідження і фасування сперми.

Стіни лабораторії облицьовують плиткою або фарбують масляними фарбами.

Лабораторія повинна бути забезпечена електроенергією та централізованим водопостачанням.

На лабораторних столах розміщують прилади та інструменти, що застосовуються для оцінки якості сперми, її розрідження та фасування.

У стіні, що з'єднує лабораторію з манежем для отримання сперми, споруджують вікно для передавання спермоприймачів зі спермою.

Дезінфекцію у лабораторії проводять перед початком та в кінці робочого дня шляхом ультрафіолетового опромінення впродовж 30 хв. Підлогу миють 2 %-им розчином каустичної соди.

У мийній кімнаті миють посуд та інструменти, а в стерилізаційній – їх знезаражують.

Підлогу в цих кімнатах вистеляють метлаською плиткою. Стіни облицьовують плиткою або фарбують масляними фарбами.

Крім водопровідного крану з умивальником, у мийній кімнаті має бути ванна для миття штучних вагін.

Штучні вагіни після використання розміщують у ванни з розчином фурациліну 1:5000.

У стерилізаційній встановлюють автоклав і сушильні шафи для стерилізації скляного посуду.

Дослідження сперми після отримання, розрідження і зберігання у спермобанку проводять згідно з ДСТУ щодо свіжоотриманої і глибокозамороженої сперми.

19. Порядок відкриття і організація роботи пунктів штучного осіменіння тварин.

Дозвіл на відкриття пункту штучного осіменіння або лабораторії відтворення тварин видає районне управління агропромислового розвитку на основі акту і висновку спеціальної комісії.

У склад комісії входять представники агропромислового розвитку району, племпідприємства, спеціалісти господарства (зоотехнік, ветеринарний лікар та технік штучного осіменіння).

Комісія для видачі дозволу перевіряє:

ветеринарно-санітарне благополуччя господарства;
придатність пункту або лабораторії для проведення роботи з відтворення тварин;
кваліфікацію техніка штучного осіменіння;
наявність договору з племпідприємством на завезення сперми та рідкого азоту, графіку постачання сперми і рідкого азоту та плану селекційно-племінної роботи.

Дозвіл на створення пункту (лабораторії) штучного осіменіння тварин у приватному секторі надає районне управління агропромислового розвитку на підставі висновку комісії, до складу якої входять представники агропромислового розвитку району, державної служби ветеринарної медицини та племпідприємства.

Комісія вивчає ветеринарно-санітарний і епізоотичний стан населеного пункту, кваліфікацію техніка штучного осіменіння, придатність пункту (лабораторії) до роботи та їх оснащення.

Контроль за дотриманням технології зберігання, використанням сперми плідників та обліку штучного осіменіння покладається на племпідприємство, що обслуговує лабораторію відтворення тварин цього населеного пункту.

Районне управління агропромислового розвитку на підставі акту комісії видає дозвіл на відкриття пункту штучного осіменіння тварин та відповідний паспорт.

20. Вимоги до пункту штучного осіменіння.

3.2. Пункти будують за типовими або індивідуальними проектами, погодженими в установленому законодавством порядку. Допускається організація пунктів у переобладнаних приміщеннях, які відповідають установленим ветеринарно-санітарним вимогам, зазначеним у цій інструкції (пункт 5), з обов'язковим технічним оснащенням: електричним освітленням, опаленням, водопроводом, вентиляцією, бактерицидними лампами І дезбар'єром.

3.3. Стаціонарний пункт у господарствах суспільного сектору повинен бути укомплектований відповідним обладнанням (додаток 1).

3.4. У господарствах пункти розміщують безпосередньо біля тваринницьких приміщень. При осіменінні тварин на пасовищах для кожного стада обладнують пересувний пункт.

3.5. Пункти для осіменіння корів і телиць фермерських та індивідуальних господарств будують (організовують) окремо від ферм громадської худоби в зручному місці.

3.5.1. Лабораторію пункту розміщують у світлій і теплій кімнаті площею 8м2 Підлога в лабораторії повинна бути дерев'яною, пофарбована олійною фарбою, стіни і стеля побілені свіжо гашеним вапном (20%-ним розчином). Лабораторію укомплектовують приладами та інструментами для збереження, розморожування й оцінки сперми, Уній встановлюють електричний духовий стерилізатор і бактерицидні лампи (БУВ-15, БУВ-30), проводять підготовку і складання інструментів для штучного осіменіння корів і телиць.

3.5.2. Мийну кімнату обладнують умивальником, дистилятором, газовою або електричною плитою, стерилізатором водяним, інвентарем для миття посуду, прання спецодягу.

3.5.3. У манежі встановлюють фіксаційний станок для штучного осіменіння корів і телиць.

3.6. Готовність пункту штучного осіменіння встановлюються кваліфікаційною комісіюю, до складу якої входять головний зоотехнік району, головний державний інспектор ветеринарної медицини району, спеціаліст племпідприємства та господарства.

Акт кваліфікаційної комісії про підтвердження готовності пункту є підставою для видачі паспорта пункту штучного осіменіння корів і телиць (додаток 2).

Приміщення пунктів штучного осіменіння тварин будують за типовими проектами з цегли або іншого нетеплопровідного матеріалу.

21. Комплектація пункту штучного осіменіння.

Пункт складається з лабораторії площею 10-12 м2, манежу для взяття сперми і штучного осіменіння самок - 35-40 м2 (якщо пункт штучного осіменіння працює на привозній спермі, площу манежу зменшують до 25 м2) та мийної кімнати.

Приміщення мають бути світлі, сухі і відповідати ветеринарно-санітарним вимогам.

За штучного осіменіння самок сільськогосподарських тварин дотримуються чинних ветеринарно-санітарних вимог.

Приміщення пункту штучного осіменіння, обладнання і територію біля нього утримують у чистоті.

Запасні інструменти та матеріали для осіменіння тварин за межі пункту штучного осіменіння не виносяться. Забороняється використовувати одні і ті ж самі інструменти для штучного осіменіння у благополучних і неблагополучних щодо інфекційних хвороб господарствах.

Нові інструменти та посуд миють водопровідною водою, а потім у теплих розчинах вуглекислої чи двовуглекислої соди (20-30 г на 1 л води). Після цього інструменти 3-4-и рази прополіскують водопровідною та теплою дистильованою водою, висушують і стерилізують. Інструменти стерилізують кип'ятінням, автоклавуванням та сухим жаром. Допускається дезінфекція хімічними речовинами, ультрафіолетовим опроміненням та фламбуванням.

22. Вимоги до приміщень пункту штучного осіменіння.

Приміщення мають бути світлі, сухі і відповідати ветеринарно-санітарним вимогам.

Приміщення пункту штучного осіменіння, обладнання і територію біля нього утримують у чистоті. У тамбурі облаштовують дезкилимки, які заповнюють 2 %-им розчином каустичної соди. Щоденно після закінчення роботи підлогу в лабораторії миють 2 %-им розчином каустичної соди. Поверхню столів, стільців, шаф обробляють 0,02 %-им розчином

фурациліну (1:5000).

У вікнах пункту штучного осіменіння облаштовують кватирки з сітками.

У лабораторії пункту штучного осіменіння забороняється облаштовувати вікна фіранками, тримати тварин, речі, прилади, реактиви, які не використовуються за штучного осіменіння.

23. Вимоги до техніка штучного осіменіння, його права і обов’язки.

Технік працює в спецодязі. Одяг не рідше одного разу на тиждень перуть, кип’ятять і прасують, а чоботи і фартух миють і знезаражують 2%-им розчином хлораміну або 0,02%-им розчином фурациліну.

Технік повинен дотримуватися правил особистої гігієни, своєчасно обрізати нігті та мити руки теплою водою з милом перед і після кожного осіменіння, витирати їх чистим рушником і знезаражувати 70° спиртом. Пошкодження шкіри на руках дезінфікують спиртом, а при гнійних запаленнях 5 %-им спиртовим розчином йоду.

4.1. Кваліфікаційні вимоги.

4.1.1. Техніками штучного осіменіння корів і телиць мають право працювати спеціалісти ветеринарної медицини, зоотехніки й інші особи, які пройшли спеціальну підготовку або перепідготовку у відповідних навчальних закладах і мають на це посвідчення.

4.1.2. Техніки штучного осіменіння повинні проходити атестацію та щорічні переатестації з урахуванням роботи за рік. які проводяться племпідприємством за участю представників навчальних закладів.

4.2. Організаційно-технологічні вимоги.

Технік штучного осіменіння тварин зобов'язаний:

проходити медичний огляд та інструктаж з техніки безпеки щорічно:

утримувати в чистоті приміщення пункту, обладнання і не менше трьох разів на місяць проводити дезинфекцію приміщень;

особисто приймати замовлену сперму, забезпечувати її належне збереження і використання за селекційним планом, контролювати рівень азоту в посудині Дьюара та періодично дезінфікувати її;

визначати під мікроскопом рухливість сперматозоїдів при одержанні сперми з племпідприємства і перед кожним осіменіння самок відповідно до ДСТУ 3535-97 від 31 березня 1997р. № 161;

у конфліктних випадках брати участь у комісійних дослідженнях якості сперми;

особисто готувати до роботи інструменти, розчини і прилади;

організовувати і брата участь у виявленні тварин з ознаками охоти.

своєчасно осіменяти тільки клінічно здорових тварин;

проводити роботи, пов'язані із стимуляцією статевої функції, діагностикою тільності та оприбуткуванням телят;

дотримуватись плану закріплень та ведення обліку результатів досліджень на тільність, запуску та отелення тварин, використання сперми бугаїв, а також контролювати стан відтворення стада за допомогою календаря техніка або стенда контролю фізіологічного стану самок;

подавати заявки на придбання сперми, інструментів, обладнання, реактивів та матеріалів;

щомісяця звітувати перед керівництвом господарства, установи і племпідприємства про роботу за встановленими формами;

подавати спеціалістам ветеринарної медицини господарства або установі списки корів, які підлягають обстеженню па тільність чи виявлення етапу їх репродуктивних органів;

постійно працювати над підвищенням своєї кваліфікації, впроваджувати досягнення науки та передового досвіду;

виконувати вимоги цієї інструкції.

4.3. Технік штучного осіменіння корів і телиць має право:

давати вказівки працівникам ферми про виявлення корів в охоті;

самостійно приймати рішення про час, кратність, спосіб осіменіння самок та місце введення сперми у матку;

брати участь у розв'язанні питань щодо поліпшення відтворення стада;

контролювати результати обліку виходу приплоду, його збереження та підписувати відповідні документи;

одержувати додаткову оплату за високі показники праці та спецодяг.

25. Санітарна обробка посудин Дьюара та техніка безпеки при роботі з ними.

Посудину Дюара дезінфікують на пункті штучного осіменіння один раз на рік. Залишки рідкого азоту з посудини зливають. Посудину двічі промивають 10 л води температурою +70 °С. Після промивання заливають 96° спирт ректифікат і протирають стінки посудини марлевим тампоном. Кількість спирту залежить від марки посудини. Перед заправкою посудину промивають 3-4 л рідкого азоту, після чого заправляють.

Контрольні питання

Як довго можна зберігати не розріджену сперму і яким чином можна подовжити життєдіяльність сперміїв?
Що таке анабіоз сперміїв і як його досягнути та для чого?
Чи можна заморозити свіжо отриману сперму?
Як на вашу думку, можна зберігати сперму ?
Чи можна розріджувати сперму дистильованою водою?
З якою ціллю розріджують сперму?
Які речовини включають в склад розріджувачів сперми і яка їх роль?
Як класифікують розріджувачі сперми?
Що таке біологічний контроль розріджувачів сперми і як його проводять?
Як можна заморозити сперму у формі не облицьованих (відкритих) гранул?
Що таке еквілібрація сперми і для чого її здійснюють?
Які ознаки втрати герметичності посудини Дьюара і як би ви поступили?
Чому посудина Дьюара з азотом може стати вибухонебезпечною і як попередити таку небезпеку?