Лекція 3 | Akyshermdtek

Тема: фізіологічні основи і методи одержання сперми у самців – плідників, склад сперми та її оцінка.

План заняття:

I Методи одержання сперми від самців-плідників:

1 уретральні (на штучну вагіну, мастурбації, електроеякуляції, масаж ампуловидних розширень сім’япроводів, на спермозбирач)

2 вагінальні (губковий, на спермозбирач вставлений у піхву самки, вичерпування вагінальною ложкою або лопаттю піхвового дзеркала, відсмоктування шприцом з піхви самки після статевого акту з самцем-плідником.)

3 хірургічні (кастрація самця-плідника, уретростомії, фістула сім’япроводів, проколювання голкою придатків сім’яників та відсмоктування шприцом).

II Конструкція штучних вагін для взяття сперми у різних видів самців-плідників.

III Умови, створювані у штучній вагіні, для нормальної еякуляції.

IY Ознаки еякуляції.

Y Взяття сперми у самців сільськогосподарської птиці.

YI Правила техніки безпеки при роботі з самцями-плідниками.

Склад сперми у різних видів плідників.
Спермії, їх будова та хімічний склад.
Рух сперміїв, та його види.
Енергетика сперміїв: (гліколіз, дихання, розпад та відновлення АТФ).
Аглютинація сперміїв і її причини.
Мікроскопічна оцінка сперми.
Густота сперми і методика її визначення, оцінка.
Визначення рухливості (активності) сперміїв та її оцінка.
Мета визначення концентрації сперми.
Визначення концентрації сперми: за допомогою лічильних камер, за стандартами, за допомогою ФЕК.

Література (основна та додаткова): опрацювати матеріал підручників:

Акушерство, гінекологія та штучне осіменіння сільськогосподарських тварин: Навчальний посібник / Г.Г. Харута, С.С Волков, І.М. Плахотнюк, С.А. Власенко, М.В. Вельбівець, Б.П. Івасенко та ін. -К.:Аграрна освіта, 2013.-65 – 85 с.
Карташов І.І.,Шарапа Г.С. Акушерство, гінекологія і штучне осіменіння сільськогосподарських тварин: Навч. посібник.-К.:Вища шк.,1991.- 47 – 75 с.
Андрієвський В. Я.,Смирнов І.В Ветеринарне акушерство, гінекологія і штучне осіменіння. Навч. Посібник. – К.:Вища шк.,1978. 50 – 78 с..
Яблонський В. А.,Хомин С. П.,Калиновський Г. М., Харута Г. Г., Харенко М. І., Любецький В. Й. Ветеринарне акушерство, гінекологія та біотехнологія відтворення тварин з основами андрології./ За редакцією В. А. Яблонського та С. П. Хомина. Підручник. – Вінниця: Нова Книга, 2006 – 97 – 108с.,117 - 140

I. Методи отримання сперми від плідників

Методи отримання сперми у самців розділяють на уретральні, піхвові та хірургічні.

Уретральні методи полягають в одержанні еякуляту шляхом мастурбації, спермозбирача, масажу ампул спермопроводів, фістули накладеної на уретру, електроеякуляції та штучної вагіни.

Метод мастурбації полягає в механічному подразненні головки статевого члена рукою або спеціальним вібратором через шкіру препуція, що зумовлює ерекцію та еякуляцію. Виділення сперми прискорюється якщо поблизу самця знаходиться самки в статевій охоті. Широко використовують у собаківництві та хутровому звірівництві.

Метод спермозбирача. Спермозбирач має форму трубки, один кінець якої закритий, а інший – вільний, розтягнутий на міцному широкому кільці. Спермозбирач можна використовувати як штучну вагіну або ж вводити його в піхву самки перед статевим актом. Також розроблений спермозбирач із тонкої гуми, який одягають як презерватив на статевий член жеребця перед садкою. Але обидва способи не набули широкого використання через недостатню фіксацію на статевому члені і часті розриви спермозбирача.

Метод масажу ампулоподібних розширень сім’проводів та міхурцеподібної залози використовують для одержання сперми в бугаїв із хворими кінцівками, неповноцінними або збоченими статевими рефлексами. Під час статевого збудження самця, коли спермії з каналу придатків сім’яників переміщуються в ампули сім’проводів, впродовж 2 – 3 хвилин трансректально проводять масаж ампул та міхурцеподібної залози. Отримана таким способом сперма містить значну кількість секрету міхурцеподібної залози і має порушене співвідношення окремих компонентів плазми. Крім того, при грубому і невмілому масажі можливі травми прямої кишки, сім’проводів і міхурцеподібної залози.

Фістульний метод. Вперше фістульний метод з метою отримання сперми застосовували на бугаях та жеребцях. Фістулу накладають в ділянці промежини на 10 – 12 см нижче ануса після уретротомії. Сперма виділяється через фістулу під час статевого акту. Цей метод використовують лише для наукових досліджень, оскільки для умов виробництва уретротомія є операцією, яка часто ускладнюється дерматитом, некрозами тканин промежини і утворенням уретростоми.

Метод електроеякуляції застосовують для одержання сперми від баранів, бугаїв та самців птахів. Основою цього методу є періодичні подразнення центру еякуляції спинного мозку та м’язів сім’проводів і статевих залоз постійним електричним струмом. Для періодичної стимуляції розроблені спеціальні прилади – електроеякулятори, які працюють на постійному струмі малої сили (1,5 – 2 мА) і низької напруги (4 – 8 В). Зонд вводять у пряму кишку, яку попередньо звільняють від калових мас, і розміщують над ампулами спермопроводів. Виконуючи періодично електричну стимуляцію тривалістю 3 – 5 с, викликають еякуляцію. Сперму збирають як і при масажі ампул спермопроводів. Як правило, отримують її у великому об’ємі, але з малою концентрацією сперміїв.

Найбільш вдалим методом отримання сперми від самців сільськогосподарських тварин є метод штучної вагіни. Даний метод є найбільш простим і найкраще відповідає фізіології забезпечення еякуляції та технології отримання сперми, а тому знайшов широке розповсюдження в усьому світі.

Піхвові методи полягають в одержанні еякуляту із піхви самки після статевого акту з плідником за допомогою губки, спеціальної ложки або піхвового дзеркала.

Хірургічні методи базуються на одержанні сперміїв із придатків сім’яників після смерті кастрації самця, або вимушеному забої.

II. Конструкція штучних вагін для взяття сперми у різних видів самців-плідників.

Штучна вагіна – це прилад, що імітує піхву самки певного виду тварин з відтворенням фізіологічних подразнень рецепторів головки статевого члена самця, характерних для коїтусу.

Штучна вагіна складається з тубуса або циліндра виготовленого з пружної гуми (для бугаїв, кнурів), ебоніту (для баранів) алюмінію (для жеребців), тонкостінної гумової трубки, гумових кілець, краника чи пробки (виготовлених з ебоніту або металу), спермоприймача (скляного, гумового, пластикового, поліетиленового) та гумового тримача для спермоприймача (застосовується лише для бугаїв).

Для одержання сперми від кнурів використовують дві конструкції штучної вагіни – А.В. Квасницького та вкорочену для бугаїв. У сучасних технологіях використовується остання.

У країнах Європи та США використовуються власні оригінальні моделі штучної вагіни для бугаїв. Так, данська вагіна має вкорочений до 40 см тубус, який сполучається за допомогою гумової лійки з подовженим скляним спермоприймачем. Лійка має отвори для виходу повітря в момент парувального поштовху. Корнельська модель, навпаки, більш довга (70 см), оскільки в неї додатково вставляється тонка еластична трубка зі скляним спермоприймачем (пробіркою), який не виходить за межі корпусу.

III. Умови, створювані у штучній вагіні, для нормальної еякуляції.

Заповнення штучної вагіни водою. Воду використовують для обігрівання штучної вагіни і підтримання в ній сталої температури в межах + 40 + 42° С. Тому в тубус заливають воду з температурою від 50° до 70°С, залежно від температурних умов довкілля. Воду заливають у штучну вагіну через патрубок за допомогою лійки в таких об’ємах: для бугая – 300 мл, для барана – 150 – 180 мл, для кнура – 300 – 400 мл, для жеребця – 1500 – 2000 мл. Нагрітий прилад можна зберігати до використання в термостаті при температурі + 42 +43° С.

Змащують внутрішню поверхню штучної вагіни стерильним білим вазеліном, який наносять тонким шаром за допомогою скляної або пластмасової палички. В виробничих умовах, здебільшого, для змащування використовують середовища для розрідження сперми.

Нагнітання повітря в штучну вагіну. Тиск у штучній вагіні має бути оптимальним для достатнього подразнення рецепторів головки статевого члена самця і стимуляції повноцінної еякуляції. У більшості випадків тиск створюють нагнітанням повітря за допомогою компресора або куль Річардсона. Подачу повітря проводять до стикання стінок камери. Оптимальний тиск у вагіні для барана складає 35 – 65 мм рт. ст., для бугая – 40 – 50, для кнура – 15 – 20 мм рт. ст.

Перед отриманням сперми обов’язково вимірюють температуру штучної вагіни.

IY. Ознаки еякуляції.

Визначення виділення сперми за зовнішніми ознаками полегшує її отримання від самців. У бика й барана при зіткненні пеніса з піхвою або штучної вагіною проявляється парувальний рефлекс, який закінчується характерним "поштовхом". Останній майже завжди супроводжується виділенням сперми. У жеребця про виділення сперми можна судити за наступними ознаками. З моменту виділення сперми припиняються парувальні рухи і спостерігаються лише ритмічні скорочення мускулатури кореня хвоста. Просування сперми по сечівнику можна відчувати по його пульсації, якщо прикласти пальці руки до нижньої поверхні статевого члена, біля препуція. У кнурів спочатку також спостерігаються парувальні рухи, під час яких сперма не виділяється. Потім ці рухи припиняються, кнур заспокоюється, і з цього моменту сперма зазвичай починає виділятися. Проте за цією ознакою не завжди можна визначити, виділяє кнур сперму чи ні. Найбільш помітними зовнішніми ознаками виділення сперми у кнурів є характерне положення хвоста (хвіст кнура закручується догори і не робить ніяких рухів), пульсація мускулатури анусу (задньопрохідного отвору) і підтягування сім'яників в мошонці, яка стає слабонапруженою і злегка відвисає.

Y. Взяття сперми у самців сільськогосподарської птиці.

Для отримання сперми у самців птиці використовують метод масажу та електроеякуляції. Масаж живота та поперекової частини спини роблять одночасно двома руками. Після підняття хвоста , технік стискує пальцями клоаку та отримує сперму в спермоприймач.

Для отримання сперми методом електроеякуляції один електрод у вигляді добре відшліфованого наконечника вводять у клоаку, а другий (голчастий) – в епідерміс шкіри в ділянці клубової кістки.

YI. Правила техніки безпеки при роботі з самцями-плідниками.

Техніка безпеки при догляді за бугаями-плідниками.

До догляду за бугаями-плідниками допускають лише повнолітніх осіб. Забороняється допускати, до роботи неповнолітніх, осіб з фізичними вадами, а також вагітних і жінок, які мають дітей віком до одного року. Всі особи, допущені до роботи з бугаями-плідниками, повинні пройти медичний огляд, бути навченими поводженню з тваринами, атестовані і проінструктовані з правил техніки безпеки у встановленому порядку.

Різкі окрики, побої, больові відчуття при неправильній підготовці штучної вагіни, порушення техніки одержання сперми нерідко призводять до виникнення у бугаїв агресивних рефлексів по відношенню до скотаря чи техніка. Невпевненість також розвиває у бугаїв рефлекс переслідування людини. Їх дратує запах спиртних напоїв і речовин з різким ароматом. Особливо обережно слід поводитись з буйними бугаями. Проти стійла такого бугая вивішують трафаретку, яка попереджує про небезпеку. Підходячи до бугая, його обов'язково кличуть. Кожному бугаєві незалежно від норову у 8-місячному віці вставляють в носову перетинку приборкувальне кільце. Щоб воно не заважало тварині їсти й пити, кільце підтягують вверх Т-подібним ременем.

Виводити бугаїв-плідників на прогулянку чи для взяття сперми необхідно в недоуздку з допомогою палки-водила довжиною два метри, яку з'єднують з носовим кільцем. Палка-водило не дає можливості бугаєві раптово напасти на людину і дозволяє легко приборкувати його.

Прив'язь повинна бути міцною й достатньо вільною, щоб не обмежувала рухів і не стискала шию бугая. При утриманні групи бугаїв в одному приміщенні забороняється влаштовувати глухі перегородки в годівницях і стійлах. Для безпеки обслуговуючого персоналу в приміщеннях для утримання бугаїв і пунктах штучного осіменіння обладнують для людей укриття (острівки безпеки) з металевих труб чи дерев'яних брусків діаметром 75—100 мм і висотою близько 2 м.

Техніка безпеки при догляді за кнурами-плідниками.

До догляду за кнурами-плідниками допускають повнолітніх досвідчених свинарів. При роботі з тваринами обслуговуючий персонал може бути травмованим при невмілому поводженні з кнурами-плідниками і свинями на відгодівлі.

Кнурів-плідників звичайно утримують у спеціальному свинарнику чи окремих станках. Перегородки між станками повинні бути суцільними висотою 1,4 м. Станки обладнують,відкидними годівницями таким чином, щоб свинар, який доглядає за ними, міг роздавати корм з боку кормового проходу, не заходячи в станок. Чистять станки лише при відсутності в них тварин.

Для запобігання бійкам між кнурами необхідно мати водонапірні шланги чи відра з водою. Для безпеки обслуговуючого персоналу кнурам-плідникам при досягненні ними парувального віку і далі у міру відростання ікла спилюють чи сколюють спеціальними щипцями. Фіксують кнурів при цьому міцною мотузкою, затягнутою на верхній щелепі за п'ятачком і прив'язаною за кільце чи скобу, закріплену на підлозі чи в стіні.

1. Склад сперми у різних видів плідників

Співвідношення між об'ємом сперміїв і рідкою частиною сперми (плазмою) у різних видів самців різне, що, в першу чергу, залежить від розвитку придаткових статевих залоз. Так, бугай і баран виділяють невеликий об'єм еякуляту, де спермії займають 30 %, з незначним вмістом секрету придаткових статевих залоз. Тоді як кнур і жеребець виділяють великий об'єм еякуляту з незначним вмістом сперміїв (2-7 %), у зв'язку з чим сперма у цих видів самців менш концентрована порівняно з бугаєм і бараном.

Існує певний взаємозв'язок між об'ємом еякуляту і концентрацією сперми - чим більший об'єм еякуляту, тим менша концентрація сперми і навпаки.

У кнурів 50-70 % плазми сперми складає секрет передміхурової залози, 26 % - міхурцеподібних, 20 % - цибулинних і 2% - придатка сім'яника.

У жеребців плазма сперми містить 80 % секрету цибулинних залоз, 25 % - міхурцеподібних і дуже мало секрету передміхурової залози.

У бугая 40 % плазми сперми складає секрет міхурце- подібних залоз, 5-6 % передміхурової залози, 30 % - цибулинних і 5-10 % - придатка сім'яника.

У барана 50-60 % плазми сперми складає секрет придатка сім'яника та 10-20 % секрет міхурцеподібної та передміхурової залоз.

2. Спермії, їх будова та хімічний склад

Спермій – статева клітина самців. Складається з головки, шийки, тіла і довгого хвостика. Кожна структура спермія виконує певну функцію: головка відповідає за спадкову інформацію, шийка – за активацію руху, тіло – за метаболічні процеси і хвостик – за рухливість.

Певної закономірності стосовно розмірів спермія і самців немає. Так, у бугаїв і баранів розміри сперміїв становлять 70-80 мкм, у жеребців - 50-60 мкм, у кнурів - 50-55 мкм і у кролів - 50 мкм.

Головка спермія має форму овальної пластинки, опуклої з одного боку і увігнутої з другого. Основну частину головки займає ядро, що оточене шаром протоплазми.

Ззовні головка спермія вкрита тонкою ліпопротеїдною оболонкою, що також вкриває шийку, тіло і хвостик. У передній частині головки спермія, під ліпопротеїдною оболонкою, знаходиться акросома - цитоплазматична ділянка, що виробляє фермент гіалуронідазу, а її внутрішні мембрани - акрозин, що мають велике значення під час запліднення.

У задній частині головки спермія є заглиблення у вигляді бокалоподібної капсули, в якій розміщені проксимальна (передня) і дистальна центросоми, що є кінетичним центром активності спермія.

Головка спермія з'єднана з короткою і тонкою шийкою, що є найбільш ламкою частиною.

Від дистальної центросоми відходить осьова нитка, що проходить вздовж усього тіла і хвоста спермія. Осьова нитка складається з центральних волокон, оточених двома шарами фібрил - зовнішній (товстіший, проходить лише у шийці та тілі спермія) і внутрішній (тонший, проходить до кінця хвостика).

У тілі спермія волокна оточує подвійна спіральна нитка (з 15 обертами) і закінчується центросомним кільцем з великою кількістю мітохондрій, що є енергетичним апаратом сперміїв.

У ділянці хвостика зовнішні та внутрішні фібрили майже однакової товщини. Спіральна нитка в цьому місці потрійна і не містить мітохондрій.

Зрілі спермії на своїй поверхні мають негативний електричний заряд, що запобігає склеюванню їх між собою (однойменні заряди відштовхуються).

Хімічний склад сперміїв. Спермії містять 75,4 % води і 24,6 % сухої речовини (білки, ліпіди, мінеральні речовини).

Головка спермія містить 9% білків (нуклео- та глікопротеїди). Нуклеопротеїд (сполука нуклеїнової кислоти з простим білком) зосереджений переважним чином у ядрі, а ліпопротеїд - у акросомі. Серед амінокислот у сперміях міститься аргінінова, лізинова, цистинова, лейцинова та глютамінова амінокислоти.

Тіло і хвостова частина спермія містять 73 % простих білків і 23 % - ліпідів. Оболонка спермія містить 17-19 % азоту та багата на аргінін, гістидин та цистин. Також у сперміях містяться мікроелементи (цинк, мідь, марганець, залізо, алюміній, олово, бор), що входять до складу ферментів. Частина ферментів міститься як у самих сперміях, так і у плазмі сперми.

3. Рух сперміїв, та його види.

Органоїдами руху сперміїв є тіло і хвостик. Тіло спермія під час руху є опорою для хвостика, який здійснюючи часті удари і обертання навколо своєї осі, штовхає спермія вперед. При цьому спермій рухається гвинтоподібно.

Спермії мають здатність швидко рухатися. Швидкість руху сперміїв залежить від температури навколишнього середовища. Так за температури +38-40 °С спермії бугая рухаються зі швидкістю 5,6 мм за одну хвилину, барана - 4,6 мм, кнура - 2,8 м і жеребця - 5,2 мм.

Важливою особливістю сперміїв є реотаксис – рух проти потоку рідини. Однак до реотаксису здатні лише ті спермії, які доторкуються до слизової оболонки статевих органів самок.

На рухливість сперміїв також впливає їх електричний заряд. При втраті електричних зарядів спермії починають склеюватися між собою головками (зірчаста аглютинація), а також хвостиками (масова коагуляція).

З метою підтримання життєдіяльності і можливості рухатися сперміям необхідно мати певний запас енергії. Джерелами енергії для руху сперміїв є три біохімічні процеси: дихання, фруктоліз і розпад АТФ.

За характером руху сперміїв у спермі їх можна розділити на чотири групи: спермії з прямолінійно-поступальним (ППР) (лінійне переміщення в напрямку власної поздовжньої осі), спермії з манежним (рух по колу), коливальним (рух лише хвостової частини спермія без переміщення самої клітини) та нерухомі спермії.

4. Енергетика сперміїв: (гліколіз, дихання, розпад та відновлення АТФ)

Головна відмінність сперміїв від інших клітин – їх здатність до енергійного, активного руху за рахунок енергії руху і гліколізу.Спермії є факультативними анаеробами, тобто можуть жити і рухатися як у присутності кисню, так і в безкисневому середовищі.

Дихання - основний біохімічний процес, що забезпечує сперміїв необхідною енергією для руху. Близько 90% всієї енергії спермії отримують за рахунок дихання. У процесі дихання під впливом кисню окислюються вуглеводи, -ліпіди, білки і жири. Насамперед, окислюються прості цукру: фруктоза, глюкоза, потім інші речовини. В результаті дихання утворюються вуглекислота, вода і аміак (при окисленні білків), і виділяється велика кількість енергії. При розпаді однієї грам-молекули фруктози виділяється 680 тис. малих калорій.

За відсутності кисню джерелом енергії є цукор (фруктоза і глюкоза), який засвоюється шляхом гліколізу та фруктолізу.

Кінцевим продуктом фруктолізу є молочна кислота. За рахунок фруктоліза спермії отримують близько 10% енергії. Таким чином, фруктоліз служить лише допоміжним джерелом енергії. Дія факторів зовнішнього середовища на спермії (температура, осмотичний тиск, рН середовища, хімічні речовини, світло та ін) Підвищення температури до 40 ° С помітно активізує сперміїв, але при цьому різко скорочується термін їх життя. При температурі 45 ° С спермії втрачають здатність до запліднення внаслідок інактивації ферментних систем, а при температурі 48 ° С гинуть.

Поступове зниження температури уповільнює рух сперміїв, оскільки гальмуються дихання і фруктоліз. При температурі 15 ° С рух стає коливальним, а після охолодження до 5 ° С воно припиняється (температурний анабіоз). Спермії не забезпечені захисними засобами проти дії світла. Прямі сонячні промені вбивають їх за 20-40 хв. Несприятливе і сильне електричне світло. Розсіяне світло не має шкідливого впливу. Свіжа сперма бика і барана має нейтральну або близьку до нейтральної (рН 6,7-7,0) реакцію, кнура і жеребця - слабо лужну (рН 7,2-7,6). Накопичення водневих іонів гальмує процеси життєдіяльності сперміїв. При рН 6,3-6,4 настає кислотний анабіоз. Подальше збільшення кислотності викликає загибель сперміїв. Зрушення рН в лужну сторону початку активізує сперміїв, але при рН 7,8-8,0 наступає їх загибель. Спермії, поміщені в середу з меншим осмотичним тиском (гіпотонічні розчини), набухають, поміщені в середу з підвищеним осмотичним тиском (гіпертонічні розчини) - зморщуються; в тому і іншому випадках швидко настає їх загибель. Більшість хімічних сполук для сперміїв токсичні. З неорганічних речовин особливо отруйні солі і оксиди важких металів (ртуть, свинець), оскільки вони маркують ферментні системи сперміїв. Шкідливо діють на сперміїв окисли цинку, алюмінію, заліза, міді, срібла; тому в практиці штучного осіменіння користуються скляними, пластмасовими, хромованими, нікельованими інструментами. Пари летких органічних речовин (лізол, креолін, скипидар, формалін, нашатирний спирт, ефір, йодоформ, ксероформ) згубно діють на сперміїв навіть на відстані. Надзвичайно сильно діють на сперміїв детергенти (миючі засоби), неорганічні кислоти (сірчана, соляна, азотна), ряд органічних кислот (оцтова, молочна, масляна), окиснювачі (йод, хлор, калію перманганат, перекис водню).

Якщо сперму швидко охолодити, то відбудеться загибель значної частини сперміїв. Таке явище носить назву «холодовий шок сперміїв». Він починає проявлятися вже при охолодженні сперми від 40 ° С до 30 ° С, але найбільш виражений в діапазоні температур від +5 ° С до +15 ° С.

5. Аглютинація сперміїв і її причини.

Аглютинація сперміїв – це таке патологічне явище, яке має на увазі склеювання сперматозоїдів між собою, і стає причиною безпліддя. Цю патологію визначають в ході спермограми.

Сперматозоїди несуть в собі негативний електричний заряд. Це сприяє тому, що вони відштовхуються один від одного. Але під впливом деяких факторів відбувається порушення цього механізму, і спермії злипаються між собою. Вони стикаються головками, хвостиками або шийками. В результаті рухливість падає, і шанс запліднити яйцеклітину знижується.

У нормі сперматозоїди знаходяться в сперматогенному епітелію, що знаходиться на поверхні звивистих сім'яних канальців, від контакту з кров'ю їх відділяє гематотестикулярний бар'єр (клітини Сертолі). Одна з функцій цього бар'єру не допустити контакту сперміїв з імунною системою, так як вона сприймає сперматозоїди як чужорідні речовини.

Якщо з якої-небудь причини гематотестикулярний бар'єр порушується і відбувається контакт сперміїв з імунною системою, організм починає виробляти специфічні білки, які мають здатність займати певні місця на поверхні сперматозоїдів (ці білки називаються антиспермальні антитіла). Зв'язок антитіл з поверхнею сперматозоїда дуже міцний, він призводить не тільки до порушення швидкості сперміїв, а й до порушення функцій, що забезпечують їх проникнення в яйцеклітину.

Причинами, за якими гематотестикулярний бар'єр втрачає свої функції можуть бути:

• Травми

• Наслідки оперативних втручань

• Захворювання органів репродуктивної системи запального характеру (орхіт, везикуліт, епідемій, простатит)

• Інфекційні захворювання (в тому числі і передаються статевим шляхом)

6. Мікроскопічна оцінка сперми.

Сперму, яку отримують в умовах виробництва, обов'язково досліджують на придатність до використання. Оцінка якості сперми є важливою ланкою у технологічному процесі в племоб'єднаннях і пунктах штучного осіменіння сільськогосподарських тварин. Від якісних показників сперми у значній мірі залежить ефективність штучного осіменіння.

Мікроскопічна оцінка сперми здійснюється за допомогою мікроскопа і включає: визначення густоти сперми, рухливості і концентрації сперміїв у ній.

7. Густота сперми і методика її визначення і оцінки.

Густоту сперміїв визначають за допомогою моно - або бінокулярного світлового мікроскопа (поміщеного у спеціальний термостат із температурою 40 – 42 °С) при збільшенні в 120 – 600 разів. Оцінку проводять методом роздавленої краплі – на чисте підігріте предметне скло наносять краплю сперми, накривають її покривним склом та досліджують під мікроскопом.

Залежно від концентрації сперміїв, сперма може бути густа (Г), середня (С) та рідка (Р).

Густою є сперма, якщо в полі зору між сперміями немає проміжків, або вони менші за головку спермія, середньою – коли проміжки між сперміями виражені, але розміри їх менші від довжини спермія та рідка сперма характеризується проміжками, що перевищують довжину спермія.

До використання допускають сперму баранів і бугаїв лише густу, а кнурів і жеребців – густу і середню.

8. Визначення рухливості (активності) сперміїв та її оцінка.

Рухливість сперміїв визначають одночасно з густотою візуальним чи інструментальним методами. За характером руху сперміїв у спермі їх можна розділити на чотири групи: спермії з прямолінійно-поступальним (ППР) (лінійне переміщення в напрямку власної поздовжньої осі), спермії з манежним (рух по колу), коливальним (рух лише хвостової частини спермія без переміщення самої клітини) та нерухомі спермії. За допомогою сучасних комп'ютерних систем спермії з ППР диференціюють на декілька груп. Запліднювальна здатність сперми залежить від кількості сперміїв з ППР у спермодозі.

Для визначення рухливості сперміїв на чисте та тепле (+38+40°С) предметне скло підігрітою скляною паличкою або пастерівською піпеткою наносять краплю сперми, до якої додають дво-, чотирикратну кількість 3 %-го натрію лимоннокислого.

Суміш ретельно перемішують, накривають покривним склом і проглядають під мікроскопом весь препарат. Підрахунок сперміїв ведуть не менш як у трьох полях зору мікроскопа з найвищою рухливістю сперміїв. Встановлюють кількість сперміїв з ППР і окремо з іншими видами руху та не рухливих.

Рухливість сперміїв визначають як процент сперміїв, які рухаються прямолінійно-поступально до загальної кількості сперміїв (оцінюють за десятибальною шкалою). Кожний бал дорівнює 10 % сперміїв з ППР. Таким чином, якщо 100 % сперміїв мають прямолінійно-поступальний рух, то сперму оцінюють у 10 балів, при 90 % - у 9, при 80 % - у 8 і т.д.

9. Мета визначення концентрації сперми.

Результативність штучного осіменіння самок залежить від якості сперми, яку отримали від плідника. Оцінка сперми дає можливість насамперед визначити її біологічну повноцінність, тобто забезпечувати запліднення й отримання здорового потомства. На племпідприємствах обов’язково визначають концентрацію сперми. Результати дослідження дозволяють швидко з’ясувати можливість використання отриманого еякуляту і визначити оптимальний ступінь розрідження.

10. Визначення концентрації сперми: за допомогою лічильних камер, за стандартами, за допомогою ФЕК.

Визначення концентрації сперми. Концентрація сперми - це кількість сперміїв у 1 мл. сперми. Визначають її за допомогою фотоелектроколориметра, спектрофотометра або іншого подібного приладу; порівняння оптичної щільності розбавленої сперми зі спеціально відкаліброваними стандартами; визначення об'єму або ваги сперміїв у пробірці після центрифугування та ін.

Найпростішим і найдоступнішим методом є безпосередній підрахунок сперміїв у лічильній камері з сіткою Горяєва. Для цього попередньо сперму барана і бугая набирають в еритроцитарний меланжер відповідно до мітки 0,5 і 1 (розбавлення сперми бугая в 100 разів, сперми барана - в 200 разів), а сперму жеребця і кнура - у лейкоцитарний до мітки 0,5 (розбавлення в 10 і 20 разів відповідно). Потім у змішувач набирають 3 %-ий розчин натрію хлориду - до поділок 101 або 11 відповідно. Великим і вказівним пальцями затискують кінці меланжера і струшують протягом 2-3 хв. Перед внесенням сперми в лічильну камеру з капіляра змішувача видаляють чотири краплі, а після цього добре притирають покривне скло до пластинки камери і вносять збоку на сітку невелику краплю сперми з меланжера.

Підраховують кількість сперміїв при збільшенні мікроскопа в 200-400 раз у п'яти великих (80 малих) квадратах по діагоналі. Рахують лише головки сперміїв, які розміщені всередині малих квадратів та на їхніх лівих і верхніх лініях.

Нині для визначення концентрації сперміїв використовують портативні фотометрії, принцип яких полягає в аналізі проникності сперми світловими променями.

Контрольні питання:

Чому один із методів взяття сперми у самців – плідників набув найбільшого розповсюдження і чому, та що це за метод?
Назвіть найбільш розповсюджені методи отримання сперми у кнурів – плідників.
Суть мануального методу одержання сперми у кнурів – плідників.
Як можна отримати сперму у селезнів, гусаків, індиків?
Чим на вашу думку небезпечні бугаї, жеребці та кнури – плідники?
Як побудована головка спермія у савців та риб?
При якій температурі потрібно визначати рухливість сперміїв і як її створюють?
Яка сперма вважається густою?
Що таке аспермія, асперматизм, некроспермія, олігоспермія?
Які види руху сперміїв ви запам’ятали?
Що таке реотаксис та тигмотаксис?
Що таке гліколіз і у спермі яких видів самців – плідників він переважає та чому?
У скільки разів можна розрідити сперму у лейкоцитарному меланжері?
Чим розріджують сперму в меланжерах?
Яка площа маленького квадратика у сітці Горяєва?