Лекція 17 | Akyshermdtek

Тема: Патологія післяродового періоду: Післяродові метрит і парез та інші хвороби.

План заняття:

Бесіда з студентами по матеріалу що виноситься для контролю знань.
Виконання індивідуальних завдань студентами по темах:запліднення, фізіологія та патологія вагітності і родів та оперативному акушерству.

Після виконання завдань контрольної роботи розгляд матеріалу теми: Патологія післяродового періоду.

Контроль за тваринами у післяродовому періоді.
Причини, ознаки, лікування і профілактика вивороту і випадіння матки.
Травми родових шляхів їх причини, ознаки, лікування і профілактика.
Післяродовий парез його ознаки, причини, лікування і профілактика.
Причини метритів.
Класифікація метритів.
Характеристика окремих видів метритів:

а) Гострий катаральний ендометрит;

б) Катарально – гнійний ендометрит;

в) Фібринозний (дифтеритичний)метрит;

г) Некротичний (гангренозний)метрит;

д) Периметрит;

е) Параметрит;

Лікування і профілактика метритів.

Література (основна та додаткова): опрацювати матеріал підручників:

Акушерство, гінекологія та штучне осіменіння сільськогосподарських тварин: Навчальний посібник / Г.Г. Харута, С.С Волков, І.М. Плахотнюк, С.А. Власенко, М.В. Вельбівець, Б.П. Івасенко та ін. -К.:Аграрна освіта, 2013.-282 – 305 с.
Карташов І.І.,Шарапа Г.С. Акушерство, гінекологія і штучне осіменіння сільськогосподарських тварин: Навч. посібник.-К.:Вища шк.,1991.-227 – 262 с.
Андрієвський В. Я.,Смирнов І.В Ветеринарне акушерство, гінекологія і штучне осіменіння. Навч. Посібник. – К.:Вища шк.,1978.-246 – 265 с..
Яблонський В. А.,Хомин С. П.,Калиновський Г. М., Харута Г. Г., Харенко М. І., Любецький В. Й. Ветеринарне акушерство, гінекологія та біотехнологія відтворення тварин з основами андрології./ За редакцією В. А. Яблонського та С. П. Хомина. Підручник. – Вінниця: Нова Книга, 2006 –385 – 401с.

1. Контроль за тваринами у післяродовому періоді

Утримання і годівля тварин в післяродовому періоді різняться залежно від прийнятої в господарстві технології.

На комплексах з безприв’язним утриманням корова залишається в індивідуальному боксі до закінчення родів – відділення посліду. Після чого переводиться у післяродову секцію де утримується впродовж 15–20 днів, залежно від перебігу інволюції статевих органів.

За прив’язного утримання тварину після отелу переводять у відповідну секцію родильного відділення, а через 3–5 діб (після закінчення молозивного періоду) – у виробничу групу.

При стійловому утриманні тварин розміщують у чистих, сухих і добре провітрюваних приміщеннях з достатньою кількістю підстилки.

За традиційної технології, після отелення корові випоюють навколоплідні води або 10–15 л теплої підсоленої води (150–200 г солі на відро води). Годують впродовж 3–5 діб лише високоякісним сіном для профілактики патології молочної залози та обміну речовин. Потім поступово додають концентровані та соковиті корми, доводячи їх кількість до передбаченого раціоном рівня на 14 добу після отелу.

Бажано щоб тварини в післяродовий період користувалися моціоном на вигульних майданчиках.

2. Причини, ознаки, лікування і профілактика вивороту і випадіння матки.

Виворіт матки (Inversio uteri) – вивертання і зміщення матки через піхву, переддвер’я та вульву назовні. Також може спостерігатися часткове зміщення матки вздовж її поздовжньої осі в формі інвагінації.

Причини: бурхливі перейми та потуги, ослаблення зв’язкового апарату матки внаслідок багатоплідної вагітності у одноплідних самок, водянки плодів. Порушення правил надання рододопомоги – форсоване, насильницьке витягування плода незалежно від потуг, і посліду.

Сприяючими причинами є неповноцінна годівля, відсутність моціону та інсоляції, надмірний кут нахилу підлоги в стійлах назад.

Клінічні ознаки. За інвагінації матки спостерігаються потуги. Тварина стоїть згорблена з піднятим хвостом; виділення калу та сечі часті, дрібними порціями. За ректального дослідження пальпується поперечна складка матки, вона начебто обрубана. Вагінальним дослідженням встановлюють випнуту частину матки.

Виворіт характеризується тим, що матка випинається із вульви слизовою оболонкою назовні. Спочатку вона яскраво-червоного кольору, згодом, внаслідок набряку, синіє. Об’єм органа поступово збільшується, слизова оболонка стає пухкою, легко травмується та кровоточить.

Лікування. В першу чергу тварину розміщують так, щоб задня частина тіла була вищою за передню. Якщо тварина лежить, під круп підкладають мішок з соломою або спеціальний настил. Для зняття перейм та потуг роблять низьку сакральну анестезію, потім проводять туалет зовнішніх статевих органів.

За інвагінації матки її обережно вправляють рукою або вливанням теплих, стерильних розчинів.

За вивороту матки перед вправлянням слизову оболонку очищають від бруду, залишків посліду, обмивають холодними розчинами антисептиків, 3 %-им розчином таніну чи відвару дубової кори та підкладають під неї чисту клейонку або полотно. Тріщини слизової оболонки обробляють 5 %-им розчином йоду, йодгліцерином. На глибокі рани накладають шви з кетгуту.

Для зменшення об’єму матки її густо посипають цукром, змащують гліцерином, вводять вздовж її поздовжньої осі в кількох місцях у м’язи на глибину 0,5–1,0 см окситоцин у дозах: коровам 25–60 ОД, козам 15–20 ОД, собакам 5–10 ОД.

Безпосередньо перед вправлянням слизову оболонку змащують теплими антисептичними мазями, лініментами.

Вправити матку можна двома способами:

– забинтувати від верхівки до шийки довгим рушником чи широким бинтом, і, розбинтовуючи стиснуту матку, вправляти її у тазову порожнину;

– підняту на клейонці чи полотні матку охопити двома руками близько до статевої щілини і, стискаючи, поступово вправляти, потім – наступну частину і т.д. Коли матка вже знаходиться в тазовій порожнині, тильною стороною кулака натискають на верхівку рога і вивертають матку одночасно переміщаючи її в черевну порожнину. Не витягуючи руки розправляють роги матки.

Для запобігання повторному випадінню тварину розміщують так щоб тазова частина тіла була вище грудної та виконують низьку сакральну анестезію двічі з інтервалом 2 год. Окремі автори рекомендують накладати на вульву фіксуючу петлю або шви.

3. Травми родових шляхів їх причини, ознаки, лікування і профілактика

Травми тканин статевого апарату найчастіше бувають у первісток тварин, особливо у недостатньо розвинених або за неправильного підбору самців-плідників. Розрізняють пошкодження вульви та піхви, розрив матки та травми тазового пояса.

Пошкодження вульви та піхви трапляються при порушенні взаємовідносин між розмірами плода та тазу матері, витягуванні плода при недостатній підготовленості родового каналу, сухості родових шляхів.

Клінічні ознаки. При зовнішньому огляді і вагінальному дослідженні можна виявити травми вульви та піхви. При цьому тварини натужуються, вигинають спину та тримають піднятим хвіст.

Лікування. Рани та садна в родовому каналі піддають хірургічній обробці, промивають антисептичними розчинами, змазують йодгліцерином або антибактеріальними емульсіями (синтоміциновою, Вишневського, маззю „Септогель” та ін).

При кровотечі рани тампонують марлею змоченою дубильними речовинами.

Розрив матки (Ruptura uteri) – порушення цілісності стінки матки. Може бути повним (ruptura uteri completa), коли порушується цілісність усіх шарів, та неповним (ruptura uteri completa), якщо пошкоджується 1-2 шари стінки.

Причини. За етіологічним фактором розриви матки поділяють на самостійні та штучні. Самостійні або спонтанні розриви виникають внаслідок надмірного тонусу м’язів матки при неправильних положеннях, членорозміщеннях і позиціях плода. Інколи розриви можуть виникати при падінні або ударах тварини під час потуг.

Сприяють розривам дистрофії м’язової оболонки внаслідок запалень.

Причиною штучних розривів є некваліфіковані дії за надання рододопомоги.

Клінічні ознаки. Неповні розриви, за звичай, клінічно не діагностуються. Єдиним симптомом є маткова кровотеча, проте вона може бути при пошкодженнях плаценти, розриві судин.

Патогномонічним симптомом повного розриву вважається відсутність перейм і потуг. Проте в окремих випадках вони зберігаються навіть за значних розривів матки. Крім того в тварин відмічають ознаки гострої анемії.

Лікування. Застосовують утеротоніки – окситоцин, пітуїтрин. Для посилення згортання крові внутрішньовенно вводять вікасол, кальцію хлорид, амбен, ацикапрон, етамзілат та ін. На поперекову ділянку можна прикладати холодні компреси.

За повних розривів виконують лапаротомію та накладають шви на стінку матки як при кесарському розтині.

Травми тазового пояса. При витягуванні плода із застосуванням великої сили нерідко бувають пошкодження тазового пояса у породіль у вигляді розтягнення зв’язок таза або вивиху крижово-клубового зчленування. Цьому сприяє недорозвинення таза при порушенні годівлі ремонтного молодняка та непідготовленість його до родів внаслідок поганих умов утримання та годівлі тварин перед родами.

Клінічні ознаки. При розтягненнях і вивихах тазових зчленувань у тварин після родів тварина неохоче підіймається спостерігаються хитка хода, сильна кульгавість, болючість за пальпації в ділянці сідничної вирізки.

Лікування. Тварині надають спокій, забезпечують значною кількістю підстилки та повноцінною годівлею. В ділянку крупа втирають леткий лінімент (скипидар, нашатирний спирт, олію в рівних частинах).

4. Післяродовий парез

Післяродовий парез (Coma puerperalis) − гостре захворювання, що характеризується парезом м’язів, паралічем глотки, язика, кишечника, коматозним станом внаслідок різкого зниження у крові і тканинах кальцію і глюкози, пригнічення усіх життєвих функцій організму.

Реєструється у корів, кіз, свиней, кобил. Хворіють переважно високопродуктивні корови після 3-5 отелів у перший тиждень після родів.

Протікає у двох формах:

− легкій (атиповій)

− важкій (типовій).

Причини: гальмівний вплив родової домінанти на мозок, надлишкове протеїнове, енергетичне живлення, надмірний вміст в раціоні кальцію, гіпокальціємія, гіпоглікемія.

Патогенез. Родова домінанта в головному мозку чинить гальмівний вплив на прояв усіх інших життєвих процесів. Крім того в крові різко зменшується рівень кальцію, що веде до нервово-м’язових розладів – судом, парезу.

Клінічні ознаки. За легкої форми захворювання тварина пригнічена, температура тіла знижена, відмічають порушення координації руху, апетит слабкий або відсутній, S-подібне викривлення шиї.

Важка форма хвороби характеризується паралічем м’язів задніх кінцівок, втратою чутливості шкіри, тварина пригнічена, лежить з завернутою на сторону головою, температура тіла знижується до 35–37 ºС, апетит відсутній.

Діагноз ставлять за характерними клінічними ознаками.

Диференціюють від гіпофосфатемії, кетозу, післяродового залежування, пасовищної тетанії. Основними диференціальними ознаками є гіпотермія, втрата чутливості шкіри.

Прогноз. За своєчасного лікування сприятливий, в інших випадках – від сумнівного до несприятливого.

Лікування. Добрий терапевтичний ефект дає внутрішньовенне введення 10 %-ного розчину кальцію хлориду та 20 %-ного розчину глюкози в дозі 0,5 мл/кг маси з 10–15 мл катозалу. Тварина підіймається через 5–20 хв. Якщо дія лікарських речовин не проявляється введення препаратів повторюють через 6–8 год.

За відсутності препаратів можна нагнітати повітря в вим’я. Для цього корову здоюють, дезінфікують дійки та вводять у них молочні катетери після чого нагнітають повітря до надання їм пружності та появи тимпанічного звуку при постукуванні пальцем. Після чого виймають катетери та масажують верхівки дійок. Якщо після цього вони пропускають повітря, то на 20–30 хв накладають марлеві лігатури; розтирають солом’яним жмутом кінцівки й круп тварини і накривають теплим покривалом. Доїти тварину можна через 12–24 год після того, як вона встане.

Профілактика. За три тижні до отелення вміст кальцію і фосфору має бути майже однаковим (1:1), а їх абсолютна кількість становити не більше 70–80 г.

З медикаментозних засобів профілактики добре зарекомендували себе внутрішньом’язове введення за 5–7 днів до отелення кальфосету в дозі 60–100 мл, 700–800 мкг оксидевіту, внутрішньовенне – 10 %-ного розчину кальцію глюконату (200–300 мл).

5.Причини метритів.

Післяродові ендометрити відносяться до числа найпоширеніших захворювань статевих органів і спостерігаються у тварин всіх видів.

Етіологія. Післяпологовий ендометрит виникає в результаті травмування ендометрія і проникнення різних мікроорганізмів через родові шляхи в матку при патологічних пологах, затриманні посліду, субінволюція матки. Нерідко запалення матки виникає як ускладнення гнійного вагініту. Важливе значення мають сприяючі чинники, що знижують резистентність організму: неповноцінне годування, відсутність моціону в період вагітності, антисанітарні умови утримання.

6. Класифікація метритів

Запалення матки, що може перебігати в формі ендометриту (запалення слизової оболонки матки), міометриту (запалення м'язового її шару), периметриту (запалення серозного шару матки) та параметриту (запалення широких маткових зв'язок). Запалення матки у корів частіше спостерігається у вигляді ендометриту, який за перебігом може бути гострим і хронічним, за проявом — клінічно вираженим і субклінічним, а за характером ексудату — катаральним, гнійним, фібринозним, некротичним або гангренозним. За значені форми запалення неможливо розглядати окремо, оскільки кожна з них, залежно від причини, резистентності організму, лікування та тривалості перебігу патологічного процесу може ускладнюватися іншими формами (ендометрит — міометритом, периметритом чи параметритом). Про те, що при запаленні слизової оболонки матки (ендометрит) патологічний процес часто переходить на міометрій, свідчить порушення скорочувальної функції матки та патоморфологічні зміни в ній. Клінічно встановити точно, який шар матки уражений, як правило, дуже важко.

7. Характеристика окремих видів метритів

ПІСЛЯПОЛОГОВИЙ ГОСТРИЙ ЕНДОМЕТРИТ

Ендометритом називають запалення матки (метрит), при якому вражається переважно її слизова оболонка.

Симптоми. Післяпологовий гострий ендометрит спочатку протікає у вигляді катарального, але незабаром переходить в гнійно-катаральну або гнійну форму. При цьому в слизовій оболонці матки виникають гіперемія, набряк, крововиливи, невеликі виразки, в порожнині матки накопичується ексудат. Тонус і скоротлива здатність матки знижуються. Розвивається інтоксикація організму.

Хвороба виявляється на 2–5-й день після пологів. При легкому перебігу ендометриту загальний стан тварини істотно не змінюється. При інтенсивному розвитку запального процесу відзначають пригноблення тварини, підвищення температури тіла на 0,5–1,0°С, зменшення або відсутність апетиту, зниження секреції молока. Із зовнішніх статевих органів виділяється слизисто-гнійний або рідкий каламутний ексудат сірого кольору, нерідко з домішкою крові або з неприємним запахом. Іноді він буває жовто-бурого кольору з пластівцями фібрину. При ендометриті, на відміну від вагініту, виділення з вульви більш рясні, посилюються при лежанні тварини, у свиноматок – під час годування поросят.

У овець і кіз дослідження за допомогою вагінального дзеркала показує, що канал шийки матки прочинений, з нього витікає ексудат, що накопичується на дні піхви.

У собак, кішок і кролиць при пальпації через черевну стінку можна встановити збільшення об'єму матки, потовщення і в'ялість рогів, іноді флюктуацію. Під час пальпації черевної стінки посилюється виділення ексудату із статевої щілини.

Перебіг і прогноз. При своєчасному і правильному лікуванні звичайно наступає одужання. При зниженій резистентності організму, особливо за наявності поранень стінки матки, нерідко до запального процесу залучається її м'язовий шар (розвивається міометрит) або її серозна оболонка (периметрит). Прогноз в цих випадках обережний, тварина може загинути від сепсису. При запізнілому або безсистемному лікуванні гострий ендометрит приймає хронічну течію, що супроводиться атрофією і кістозним переродженням маткових залоз, розростанням сполучної тканини в слизовій і м'язовій оболонках матки і іншими змінами, що обумовлюють безплідність самки. Іноді запальний процес розповсюджується на яйцепроводи і яєчники, виникають відповідно сальпінгіт і оофорит.

Лікування повинне бути комплексним, направленим на підняття загального тонусу організму, підвищення скоротливої здатності матки, видалення ексудату з її порожнини, створення в ній антисептичних умов.

Хворих тварин ізолюють, покращують годування і умови утримання і догляд за ними.

Місцево, для введення в порожнину матки, ефективні комбінації сумісних антибіотиків, сульфаниламідних і нітрофуранових препаратів у формі суспензій, приготованих на масляній (рослинне або вазелінове масло або риб'ячий жир) або водній основі, що містять в 100 мл: фурацилину–1,0, фуразолідона–0,5, неоміцину–1,5, пеніциліну –1,0, норсульфазолу –5,0; окситетрациклина–1,5, неоміцину–1,5, поліміксина М– 0,15; норсульфазолу або білого стрептоциду –5,0, пеніциліну – 0,5, стрептоміцину–1,0; левоміцетину–1,0, синтоміцина–2,0, білого стрептоциду –5,0.

Вказані лікарські форми застосовують в дозах: вівці і козі–50–80 мл, свині–100–150, собаці–3–15, кішці – 3–4 мл, 1 – 2 рази на день протягом 3–5 доби. Левотетрасульфін відносяться до препаратів пролонгованої дії – їх вводять 1 раз на 3–5 днів.

Разом з місцевим лікуванням призначають внутрішньом’язево антибіотики в наступних дозах на 1 кг маси тварини: пеніцилін (вівці, козі, свині –4–8 тис. ОД, собаці, кішці, кролиці–10–15 тис. ОД) в поєднанні із стрептоміцином (вівці, козі, свині –10–15 тис ОД, собаці, кішці, кролиці – 15–20 тис. ОД) 2 рази на добу; мономіцин (вівці, козі, свині – 6–8 тис. ОД, собаці, кішці, кролиці –15–17 тис. ОД) 2–3 рази на добу; канаміцин (вівці, козі, свині –5–6 тис. ОД) 2 рази на добу; гентаміцин (тваринам всіх видів в дозі 1 мг/кг) 3 рази на добу; олеандоміцин (вівці, козі, свині–8–10 тис. ОД, собаці–15 тис. ОД) 3–4 рази на добу.

Тривалість курсу антибіотикотерапії – не менше 3–4 діб. У важких випадках одночасно призначають сульфаніламідні препарати всередину: норсульфазол, сульфадимезин, сульфазин, етазол в дозах 0,02–0,05 мг на 1 кг маси тварини.

ПІСЛЯРОДОВІ НЕКРОТИЧНИЙ І ГАНГРЕНОЗНИЙ МЕТРИТИ

Некротичний і гангренозний метрити багато в чому схожі. Обидва вони відносяться до важких післяродових захворювань, характеризуються ураженням всіх шарів матки і часто закінчуються загибеллю тварини унаслідок септицемії або піємії.

Етіологія. Гнильне розкладання в матці плоду або посліду, внесення гноєтворної або гнильної інфекції в родові шляхи і матку через нестерильні акушерські інструменти і руки. Сприяючі чинники – травми родових шляхів і матки, а також ослаблення загальної резистентності організму породіллі.

Симптоми. При некротичному метриті відбувається відкладення фібрину в товщі слизової оболонки і в м'язах матки, що веде до порушення живлення тканин і омертвіння окремих ділянок з подальшим їх розпадом і відторгненням в порожнину матки. При цьому утворюються ерозії і виразки, що сприяє проникненню мікробів в лімфу і кров і розвитку загальної післяродової інфекції. Некрозу піддається тканина переважно в ділянці материнської плаценти.

При гангренозному метриті відбувається гнильний розпад тканин матки, обумовлений проникненням анаеробної мікрофлори, що приводить до важкої інтоксикації організму і розвитку септицемії.

Хворі тварини сильно пригнічені. Вівці (кози) стоять похнюпивши голову або лежать в положенні, що нагадує позу при післяродовому парезі. Свині зариваються в підстилку і майже не підіймаються, у важких випадках спостерігають ціанотичність шкірного покриву. У собак швидко наростає загальна слабкість, в окремих випадках тваринне не може самостійно встати і навіть підняти голову, не реагує на оточуючих і поклик; часто спостерігається блювота.

У хворих тварин апетит відсутній. Волосяний покрив скуйовджений, слизові оболонки ротової і носової порожнин сухі, гіперемійовані або, навпаки, бліді. Температура тіла підвищена на 1,5–2°С, пульс частий, напружений або слабий, ниткоподібний, дихання прискорене. Секреція молока припиняється, нерідко виникає мастит. Унаслідок сильної інтоксикації у тварин підвищена спрага, нерідко спостерігається профузний понос.

Слизова оболонка переддвер’я піхви суха, набрякла. При некротичному метриті виділяється із статевої щілини іхорозна рідина червонуватого або брудно-сірого кольору. У овець і кіз у виділеннях можуть виявлятися карункули або їх шматочки, що відшарувались.

Для гангренозного метриту характерне виділення смердючого ексудату буро-червоного, іноді майже чорного кольору.

Перебіг і прогноз. Якщо своєчасно не вжити дієвих заходів, то звичайно тварина гине від сепсису на 3–8-й день. Смерть наступає при явищах наростаючої слабкості серця. Іноді тваринне гине від перитоніту, який виникає при розповсюдженні запального процесу на очеревину або під час потрапляння до черевної порожнини вмісту матки при розривах її стінки.

Лікування. Таке ж, як при лікуванні післяродового гнійного ендометриту. Найрадикальнішим лікувальним прийомом при некротичному і гангренозному метритах є екстирпація матки. Проте при важкому стані тварини (сепсис) результат хірургічного втручання у овець, кіз і свиней часто буває несприятливим. У собак і кішок, якщо температура тіла не падає, результат операції в більшості випадків сприятливий.

ПІСЛЯРОДОВІ ПЕРИМЕТРИТ І ПАРАМЕТРИТ

Запалення серозної оболонки матки (периметрит) і широких маткових зв'язок (параметрит) виникає як ускладнення міометриту, некротичного і гангренозного метритів або проникаючих інфікованих ран матки і піхви. Периметрит і параметрит частіше протікають в гнійній або фібринозний формі, супроводжуються утворенням спайок матки з навколишніми тканинами або розвитком загального перитоніту.

Прогноз звичайно несприятливий.

Лікування. Спокій, надплевральна новокаїнова блокада по В. В. Мосіну, внутрішньом’язово антибіотики. Залежно від супутніх захворювань призначають відповідне лікування.

8. Лікування і профілактика метритів

Лікування має бути комплексним. Для звільнення матки від ексудату впродовж 4–5-ти днів проводять її масаж та призначають утеротоніки – окситоцин, пітуїтрин у дозі 40-50 ОД, 2-2,5 мл 0,5 %-ного розчин прозерину та ін.

В порожнину матки щоденно впродовж 3–5 діб вводять 1-2 таблетки утракуру, гінобіотика, метрицикліну, йодопену та ін. Найкращі результати дає застосування препаратів після попереднього визначення чутливості мікроорганізмів до них.

Можна застосовувати 10- %-ний розчин іхтіолу – 100-150 мл, ізатизон – 50-75 мл.

З метою покращення обміну речовин у тканинах матки, підсилення регенеративно-відновних процесів, зменшення проникності капілярів у зоні патологічного процесу, зниження болючості та активізації захисних реакцій застосовують новокаїнотерапію та протизапальні препарати. Новокаїн можна застосовувати з інтервалом 48 год, тричі внутрішньочеревно 10 %- й розчин – 10 мл, внутрішньоаортально або внутрішньовенно 0,5-1 %-й розчин у дозі 5 мг діючої речовини на 1 кг маси тіла тварини, виконувати блокади: надплевральну за Мосіним, паранефральну за Морозом, пресакральну за Ісаєвим, нервів тазового сплетіння за Фатєєвим або Ноздрачевим, парасакральну за Завірюхою.

З протизапальних препаратів вводять дексаметазон в/м коням, коровам 3–5 мл, свиням, вівцям – 2–3 з інтервалом 3–4 доби; дексафорт в/м коням, коровам 8–10 мл, свиням, вівцям – 1–3 з інтервалом 7 діб.

Для підвищення резистентності організму хворих корів застосовують:

автогемотерапію – стабілізовану аутокров у дозі 50–120 мл внутрішньом’язово 3–5 ін’єкцій з інтервалом у 48–72 год;

тканинні препарати – суспензію печінки, селезінки чи плаценти корів у дозі 20-30 мл підшкірно з інтервалом у 5 днів (дві-три ін’єкції);

4 %-ний розчин АСД Ф-2 в дозі 10–15 мл;

7 %-ний розчин іхтіолу виготовлений на 5 %-ному розчині глюкози або ізотонічному розчині натрію хлориду, внутрішньом’язово в дозі 20-30 мл з інтервалом у 48 год (3–6 ін’єкцій);

полівітаміни: тривіт, тривітамін, тетравіт, ревіт, декавіт у лікувальній дозі дворазово з інтервалом 5–7 днів.

За необхідності застосовують симптоматичне лікування, спрямоване на регуляцію функцій серцево-судинної, сечової та дихальної систем. Коровам внутрішньовенно вводять 40 %-ний розчин глюкози у дозі 200–300 мл з аскорбіновою кислотою та 10–15 мл катозалу, кальцію хлориду або глюконату (10 %-ний розчин) – 100–200 мл, 40 %-ний розчин гексаметилентетраміну у дозі 20–40 мл.

Якщо у тварини підвищена температура тіла призначають системну антибіотикотерапію. Високий терапевтичний ефект дає застосування пенстрепу, ексенелю впродовж 3–5 діб у дозах згідно з настановами.

Контрольні питання

Що таке післяродовий період і яка його нормальна тривалість?
Назвіть хвороби післяродового періоду.
Якими розчинами потрібно промивати матку, перед її вправленням і як?
Як попередити повторному випадінню матки, після вправляння її?
Назвіть травми родових шляхів у післяродовому періоді.
Назвіть ознаки післяродового парезу.
Яка різниця між легкою і важкою формами родильного парезу?
Які причини родильного парезу?
Чому при лікуванні тварин хворих родильним парезом не можна заливати лікарські засоби через рот?
Що таке гіпокальцемія та гіпоглікемія?
Назвіть причини метритів?
Як можна видалити ексудат з матки при ендометриті?