Лекція 2 | Akyshermdtek

Тема: штучне осіменіння тварин.

План заняття:

Штучне осіменіння тварин, як один із засобів підвищення продуктивності та збільшення виробництва продукції тваринництва.
Історія становлення штучного осіменіння тварин.
Роль І. І. Іванова в організації штучного осіменіння.
Застосування штучного осіменіння тварин в Україні і за рубежем.
Утримання, годівля, та експлуатація самців – плідників різних видів тварин.
Вплив умов годівлі, утримання та інтенсивності використання самців – плідників на їх статеву активність та якість сперми.

Література (основна та додаткова): опрацювати матеріал підручників:

Акушерство, гінекологія та штучне осіменіння сільськогосподарських тварин: Навчальний посібник / Г.Г. Харута, С.С Волков, І.М. Плахотнюк, С.А. Власенко, М.В. Вельбівець, Б.П. Івасенко та ін. -К.:Аграрна освіта, 2013.-53 – 65 с.
Карташов І.І.,Шарапа Г.С. Акушерство, гінекологія і штучне осіменіння сільськогосподарських тварин: Навч. посібник.-К.:Вища шк.,1991.- 35 – 47 с.
Андрієвський В. Я.,Смирнов І.В Ветеринарне акушерство, гінекологія і штучне осіменіння. Навч. Посібник. – К.:Вища шк.,1978. 32 – 50 с..
Яблонський В. А.,Хомин С. П.,Калиновський Г. М., Харута Г. Г., Харенко М. І., Любецький В. Й. Ветеринарне акушерство, гінекологія та біотехнологія відтворення тварин з основами андрології./ За редакцією В. А. Яблонського та С. П. Хомина. Підручник. – Вінниця: Нова Книга, 2006 – 88 – 97с.,108 - 116

1. Штучне осіменіння тварин, як один із засобів підвищення продуктивності та збільшення виробництва продукції тваринництва.

Штучне осіменіння тварин має велике значення: крупно масштабна селекція (спермою одного плідника можна осіменіння 20 – 40 тис. самок); профілактика коїтальних інфекцій та створення генетичного банку сперми.

Застосування штучного осіменіння значно прискорює виведення нових і поліпшення племінних та продуктивних якостей існуючих порід тварин. Завдяки штучному осіменінню можливо не лише оптимізувати племінне використання плідників, але й прискорити їх оцінку за якістю нащадків. Якщо при природному паруванні від одного бугая плідника можна було отримати в рік 100 – 120 телят то за штучного осіменіння – декілька тисяч.

Завдяки штучному осіменінню відкрилися нові перспективи для гібридизації тварин та племінної роботи в результаті застосування способів тривалого зберігання сперми за межами організму.

Велике значення штучне осіменіння має в боротьбі з неплідністю та профілактиці заразних захворювань, що передаються статевим шляхом (коїтальних інфекцій). Оскільки, застосовується лише якісна сперма клінічно здорових плідників та здійснюється контроль за станом статевих органів самок перед осіменінням, в результаті ризик їх виникнення зводиться до мінімуму.

Штучне осіменіння широко застосовується в зоопарках з метою одержання приплоду від диких тварин та схрещування (наприклад звичайних лисиць з чорно-бурими).

Використання штучного осіменіння дало можливість створити банки сперми з довготривалим її зберігання та використання.

2. Історія становлення штучного осіменіння тварин.

Відповідно до постанов Державного Комітету Ради Міністрів СРСР з науки і техніки № 429 від 8 квітня 1975 р. та Ради Міністрів УРСР № 21 від 10 вересня 1975 р. на базі Київської дослідної станції тваринництва «Терезине» та Центральної дослідної станції штучного осіменіння сільськогосподарських тварин був організований Український науково-дослідний інститут розведення і штучного осіменіння великої рогатої худоби. За наказом Держагропрому УРСР № 205 від 24 червня 1987 р. установу реорганізовано в Український науково-дослідний інститут по племінній справі в тваринництві. З 14 квітня 1992 р. носить назву – Інститут розведення і генетики тварин Української академії аграрних наук (з 6 січня 2010 р. Національної академії аграрних наук України).

З першопочатків свого існування інститут виконував функцію головного науково-методичного та координаційного центру з проблем селекції, генетики та біотехнології у тваринництві.

Відповідно до окреслених завдань сформовано структуру інституту, яка поєднала відділення розведення молочної та м’ясної худоби, генетики і біотехнології, кожне з яких у свою чергу було представлене рядом лабораторій та секторів. Також функціонували відділи відтворення, економіки, аспірантури та науково-технічної інформації. Для розширення масштабів роботи відкрили філії у Дніпропетровську, Львові та Черкасах, на базі яких наразі створено потужні науково-дослідні інститути.

Становлення закладу за часом співпало з кардинальними перетвореннями вітчизняного генофонду порід сільськогосподарських тварин. Ученими інституту вперше після М. Ф. Іванова розроблено новітню теорію та методологію породотворення, основні концептуальні положення якої покладено в основу національних програм виведення високопродуктивних спеціалізованих порід і типів великої рогатої худоби (Зубець М. В., Буркат В. П., Єфіменко М. Я., Хаврук О. Ф. та ін.).

Основна стратегічна мета при цьому полягала в залученні кращого світового генофонду та практично повному збереженні позитивних якостей місцевих порід на основі складного відтворного схрещування. Останнє двадцятиріччя ознаменувалося апробацією і визнанням як селекційних досягнень українських червоно- та чорно-рябої, червоної і бурої молочних порід; української, волинської, поліської та південної м’ясних порід.

Нині зусилля вчених інституту спрямовуються на виведення симентальської м’ясної породи, що знаходиться на завершальному етапі. Усі вищезазначені породи за своїм генетичним потенціалом продуктивності та технологічними якостями відповідають рівню європейських стандартів.

Ученими Інституту розведення і генетики тварин було розроблено теоретичну концепцію процесу консолідації спадковості помісних тварин при розведенні «у собі» та відтворному схрещуванні, запропоновано методи їхнього аналізу на хромосомному рівні; гіпотезу щодо прояву ефекту гетерозису у помісних тварин та причин його згасання у поколіннях при їхньому розведенні «у собі»; нову систему селекції помісних бугаїв при проведенні відтворного схрещування у скотарстві, яка об’єднує позитивні елементи розведення помісей «у собі» з постійним залученням кращого світового генофонду, що дає можливість систематично нарощувати генетичний потенціал продуктивності порід. Запропоновано оригінальну методику визначення ступеня фенотипової консолідації генеалогічних груп у тварин та нову систему класифікації великої рогатої худоби за типом конституції.

Інститут розведення і генетики тварин Національної академії аграрних наук України є головною установою науково-методичного центру НААН «Розведення тварин», у рамках якого співпрацює з 16 науково-дослідними установами.

Учені інституту підтримують творчі зв’язки та проводять спільні наукові дослідження із науковими установами, фірмами, асоціаціями ряду зарубіжних країн: Білорусі, Казахстану, Канади, Молдови, Болгарії, Чехії , Франції, Німеччини, Польщі, Росії, США, та ін. ).

На базі Інституту розведення і генетики тварин регулярно проходять міжнародні, загальнодержавні та обласні наради, конференції, дискусії з актуальних проблем селекції, генетики та біотехнології відтворення сільськогосподарських тварин, щорічні семінари та навчання спеціалістів агропромислового виробництва.

Інститутом розведення і генетики тварин також розгорнуто плідну роботу у напрямі організаційно-правового забезпечення галузі племінного тваринництва. У зв’язку з цим розроблено 24 нормативно-правові документи до Закону України «Про племінну справу у тваринництві», які затверджено Міністерством аграрної політики і продовольства України і зареєстровано Міністерством юстиції.

3. Роль І. І. Іванова в організації штучного осіменіння.

На початку 20 століття Іванов провів роботу з удосконалення процессу штучного осіменіння та його практичного застосування при розведенні коней. Він довів, що ця технологія дозволяє одному жеребцю-пліднику запліднити до 500 кобил (замість 20-30 за природного осіменіння). Представники конезаводів з усіх частин світу часто відвідували станцію Іванова.

Іванов був піонером у практиці використання штучного осіменіння для отримання різних внутрішньовидових гібридів.

Одним із перших він вивів і вивчав гібрид зебри і осла, зубра і домашньої корови, антилопи і корови, миші та пацюка, миші та морської свинки, морської свинки і кроля, кроля і зайця та інші. У той час генетика як наука ще перебувала у зародковому стані, існувала поширена думка, що подібні гібриди можуть покласти початок новим видам домашніх тварин, тому робота Іванова вважалася дуже важливою.

4. Застосування штучного осіменіння в Україні та за рубежем.

У 80-х роках в СРСР штучно осіменяли понад 83 млн. тварин, у тому числі 50 млн. овець, 30 млн. телиць і корів та 4 млн. свиней.

На Україні в 1988 р. штучним осіменінням було охоплено 9,6 млн. корів і телиць (близько 98%), 2,6 тис. овець і понад 1,5 млн. свиноматок.

Штучне осіменіння широко використовується в багатьох зарубіжних країнах з розвиненим молочним скотарством.

На сьогоднішній день штучне осіменіння дещо занепало і використовується тільки на великих комплексах.

5. Утримання, годівля, та експлуатація самців-плідників різних видів тварин.

Потреба у поживних речовинах залежить від живої маси, віку, інтенсивності використання, індивідуальних особливостей обміну речовин і загального фізіологічного стану. У період інтенсивного статевого використання у плідників значно підвищується загальний обмін речовин, внаслідок чого потреба в поживних речовинах підвищується. При недогодівлі знижуються спермопродукція, статева активність, погіршується запліднююча здатність сперміїв.

Тому годівля кнурів повинна бути нормованою і повноцінною. Раціони повинні відрізнятися невеликим об'ємом. До їх складу включають 85-90% за поживністю концентратів, у тому числі до 20-гороху, 10-12-кормів тваринного походження, до 5-трав'яного борошна і 10-15% соковитих і зелених кормів.

Для балансування за протеїном, незамінним амінокислотам і вітамінам в раціон додають відповідну кількість макухи, шроту та кормів тваринного походження.

При цьому слід зазначити, що знежирене молоко, рибне і м'ясо-кісткове борошно повинні бути обов'язковою складовою частиною раціону плідників як джерела повноцінного протеїну та вітамінів групи В, особливо при інтенсивному їх використанні.

Щоб уникнути переповнення травного каналу і в цілях споживання більшої кількості поживних речовин годувати тварин краще 3 рази на день вологими густими мішанкками з наданням вільного доступу до води. Неприпустимо годування плідників рідкими, а також грубими і об'ємними кормами.

6. Вплив умов годівлі, утримання та інтенсивності використання самців – плідників на їх статеву активність та якість сперми.

На кількість і якість сперми великий вплив має моціон. Тварини повинні щодня одержувати примусовий моціон на відстань 3-4 км. Взимку їх рекомендується випускати на прогулянку перед денним годуванням, щоб після повернення з прогулянки вони мали відпочинок протягом 30-40 хв. Влітку їх бажано утримувати в таборах.

Прогулянку закінчують за 30-40 хвилин до годівлі. На комплексах, де надати моціон кнурам важко, використовують тренажери.

Активні прогулянки тривалістю не менше двох годин і табірне утримання кнурів сприяють посиленню статевих рефлексів і поліпшення якості сперми. У той же час практика використання при цілорічному безвигульному утриманні в приміщеннях показала, що у них різко зменшується спермопродукція, а деякі плідники стають настільки млявими, що їх неможливо використовувати. Неприпустиме групове утримання дорослих тварин з метою запобігання бійок і попередження у них статевих збочень.

Негативний вплив на статеву активність і здатність до запліднення сперми має висока температура навколишнього середовища і різкі перепади її, які можуть призвести до тимчасового безпліддя плідників. Парування маток з плідниками, котрі зазнали теплового стресу (34 - 36 ° С), приводило в дослідах до зниження їх заплідненості і виживання зародків до 30-денного віку. У дослідах німецьких вчених великий негативний вплив на склад і якість сперми мають умови утримання тварин у темних приміщеннях: знижувалися об'єм еякуляту, концентрація і загальна кількість сперміїв, але майже в 5 разів збільшилася кількість патологічних сперміїв.

Оптимальний мікроклімат повинен відповідати таким нормативам: температура 14-16 ° С, вологість 75%. Повітрообмін м3 / год на 1ц маси: взимку - 45, у перехідний період - 60, влітку - 70. Швидкість руху повітря, м /с: взимку - 0,2, у перехідний період - 0,2, влітку - до1, 0. Мікробна забрудненість тис. мікр. тіл. в м3 повітря - не більше 60.

Концентрація газів: СО, 3% - 0,2, NН3, мг / м3 - 20,0, Н2S, мг / м3- 10,0.(За Судакова В.Г.) На одного кнура на добу потрібно 25 л. води. Рівень шуму не більше 60 дБ.

Особливу увагу треба звертати на копита. У тварин вони швидко відростають, особливо при недостатньому моціон. Це призводить до кульгавості і може бути причиною низької статевої активності.

При тривалому утриманні на бетонних підлогах часто з'являються тріщини копитного роги. Поряд з годівлею і утриманням на статеву активність і якість сперми кнурів великий вплив надає інтенсивність їх використання. Якщо плідника використовують інтенсивно протягом тривалого часу, то це призводить до зменшення кількості сперми і погіршення її якості.

Небажана і інша крайність, коли самець тривалий час знаходиться в стані статевого спокою. Систематичне помірне використання кнурів сприяє підтримці у них нормального фізіологічного стану і врівноваженого стану нервової системи.

Контрольні питання:

Які переваги штучного осіменіння над природним (паруванням)?
Які на вашу думку недоліки штучного осіменіння?
Дайте визначення терміну штучне осіменіння.
Чим відрізняється годівля самців – плідників від самок?
Які ви знаєте способи утримання тварин і як на вашу думку утримують: бугаїв, жеребців, кнурів та баранів плідників?
Назвіть переваги штучного осіменіння над паруванням.
Чи є недоліки штучного осіменіння і в чому вони?
Вклад Українських вчених в теорію і практику штучного осіменіння.
Виходячи із яких критеріїв нормують годівлю самців – плідників?
Які корми найчастіше використовують для годівлі самців плідників і чому?